ЗМІСТ

Вступ стор. З-4

Розділ І. Аналіз літературних джерел

1.1 .Психічна підготовленість спортсмена і

методика психічної підготовки стор. 5-12

1.2.Формування спеціалізованого сприймання,

властивість уваги, тактичне мислення стор. 12-17

1.3.Формування морально-волевих якостей стор. 17-20

Розділ ІІ. Задачі, методи, організація дослідження . стор. 21-22

Розділ ІІІ. Отримані дані та їх обговорення стор. 23-24

Висновки стор. 25-26

Література стор. 27-28

Вступ

Роль психологічного фактора в досягненні спортсмена під час

змагань - безсумнівна.

В боротьбі спортсменів, приблизно рівних по фізичній,

технічній і тактичній підготовленості, перемагають ті, які

виявляють велику волю до перемоги, більш розвинуті морально -

вольові якості.

Високий емоціональний підйом, велике бажання перемогти

можуть привести спортсмена до перемоги над більш сильним

суперником, вступивши в боротьбу в стані меншої

мобілізованості. Особливо важливий психологічний фактор в

спортивних іграх, а саме, у футболі.

Несподівані результати матчів, коли всупереч передбаченням,

на основі оцінки фізичної, технічної підготовленості змагаючихся

команд, перемагає відносно слаба команда. Це пояснення, як

правило, саме психологічним фактором. Але психологічні фактори

мають значення не тільки під час змагань. Досягнення високої

фізичної підготовленості спортсмена тісно пов'язано з розвитком у

нього визначних особливостей, психічних функцій і якостей

особистості.

Спортивні ігри, і особливо футбол, характеризуються

найбільше на відміну від інших видів спорт, емоціональною і

інтелектуальною накопиченістю. Психологічні особливості

діяльності футболіста визначаються вимогами гри, характером

ігрової дії, об'єктивними особливостями змагальної боротьби в

процесі матчу.

В кожен особливий момент характер і зміст дії футболістів

визначаються особливостями ігрової ситуації. Але ігрові ситуації змінюються.

В зв'язку з тим, дуже велике значення в процесі гри

приймають швидкість, точність орієнтування, вміння швидко

знаходити найбільш цілеспрямовані рішення і сміло реалізувати їх

в діях - це можливо лише при розвитку конкретних особливостей

зорових сприймань, мислення, винахідливості, спостережливості.

Основними задачами, на вирішення яких направлено

мислення футболістів під час гри, являються:

а) аналіз ігрових ситуацій для правильної оцінки;

б) знаходження шляхів і засобів для найкращої реалізації

наміченого до гри плану, тобто формування тактичних

замислів;

в) вибір найбільш цілеспрямованих прийомів в кожен окремий

момент гри, направлений на реалізацію тактичних замислів.

Обдумуючи план дії, приймаючи те чи інше рішення,

спортсмен спирається на сприймання ігрових положень і дії інших

гравців. Футболіст приймає ті чи інші комбінації і прийоми

відповідно з переміщенням матчу, розташуванням і діями гравців

своєї команди та команди суперника, які він безпосередньо

сприймає. Подальше значення при цьому мають зорові

сприймання футболіста.

Таким чином мислення футболістів характеризуються тісним

зв'язком зі сприйняттям. Оскільки мислення футболістів під час

гри пов'язане з іншими діями, багатство і різноманітність його

тактичних замислів і окремих рішень прямо залежить від його

техніки.

Розділ І. Аналіз літературних джерел.

1.1. Психічна підготовленість спортсмена і

методика психічної підготовки

Творча думка спортсмена може успішно реалізуватись

тільки при умовах повної зосередженості та рішення тактичних

задач. Але не тільки в цьому заключається залежність тактичного

мислення від техніки. Чим меншою кількістю прийомів у

вдосконаленні володіє спортсмен, тим обмеженіша можливість

його тактичної думки, більш скупа його думка. І навпаки, багатий

арсенал технічних прийомів дає спортсмену широкі можливості

для творчого вирішення тактичних завдань, дозволяє йому

задумувати і приймати різносторонні і складні тактичні прийоми і

комбінації.

Мислення футболістів повинно мати творчий характер, бути

гнучким і ініціативним. Це диктується особливостями футболу,

колективним характером гри, необхідністю поєднувати

колективну (командну) тактику з індивідуальною тактикою

Єдиноборства. Гра у футбол характеризується швидкою, різкою і

часто неочікуваною зміною ігрового положення. В грі приймають

участь велика кількість гравців. Важко заздалегідь відгадати

відповідні дії суперника, майже неможливо передбачити їх більш

ніж на два, три ходи вперед (2).

Складність ігрових умов, їх швидке змінення щоб футболісти

володіли великою гнучкістю і рухливістю мислених процесів,

творчою активністю. Якщо футболіст не володіє цими якостями

мислення, він не може перебудувати свої дії і непередбаченими

змінами ходу гри.

Творча думка помагає гравцю успішно використовувати любу

можливість для сприймання м'яча, відходу з ним від суперника,

удар по воротам, зав'язування неочікуваної і нестандартної

комбінації, яка дозволяє захистити свої ворота або атакування

ворота суперника.

Психологічна підготовленість спортсмена і методика

психічної підготовки?

Завдання психологічної підготовки це виховання спортсменів

вдосконалення В процесі тренувань і змагальної діяльності їх

психічних функцій.

Звичайно, цими питаннями займаються і психологи. Але

теорія і методика підготовки спортсменів вивчає шляхи

вдосконалення психологічних необхідних спортсмену в

тренуванні, в підготовці до змагань, стартовим станом під час

змагань і відпочинку після них.

Мета психологічної підготовки це розробка і здійснення

своєчасного алгоритму управління функціонуванням організму

для створення оптимальної готовності до ефективного засвоєння

техніко-тактичної майстерності, максимального впливу

підготовленості, рішучості, вольових якостей для здобуття

перемоги в змаганнях, гуманістичних пріоритетів особистості

моральності і етики спорту.

Психологічна підготовленість спортсмена . В структурі

психічної підготовленості спортсменів виділяють дві відносно

самостійні сторони: вольову, спеціальну і психічну.

Воля як активна сторона свідомості людини, яка в одностаї з

розумом та почуттям регулює поведінку і діяльність у важких

умовах, має три структурні компоненти: пізнавальний пошук

правильних рішень; спеціальний впевненість в собі, в першу чергу

на підставі моральних мотивів діяльності; виконавчий

регулювання фактичного виконання рішень за допомогою

свідомого само спрямування.

В структурі вольової підготовленості виділяють такі якості, як

Цілеспрямованість (чітке бачення мети), рішучість і сміливість

(схильність до ризику в поєднанні з своєчасністю і поміркованістю

рішень), наполегливість і завзятість (здатність до мобілізації

функціональних резервів, активність у досягненні мети і доланні

перешкод), витримки та самовладання (якість розуму, здатність

керувати власними думками і діями в умовах емоційного

збудження), самостійність та індивідуальність (власні починання,

новаторство).

Вольові дії складаються з прийняття рішення і їх реалізації.

Прийняття рішення може здійснюватись в різних умовах і В таких,

коли досить прийняти рішення, а дія після цього здійснюється

немов сама собою, в таких, коли є сильна протидія реалізації

вольового рішення, коли виникає необхідність в спеціальних

зусиллях для ії подолання.

В структурі спеціальної психічної підготовленості спортсмена

слід відмітити:

- стійкість спортсмена до стресових ситуацій тренувальної

особливо змагальної діяльності;

- рівень досконалості кінестатичних і візуальних сприйняттів

різних параметрів рухових дій та оточуючого середовища;

- здатність до психічної регуляції рухів, забезпечення

ефективної м'язової координації;

- здатність приймати, організовувати й спрацьовувати

інформацію в умовах дефіциту часу;

- здатність до психічної регуляції рухів, забезпечення

ефективної м'язової координації;

- здатність приймати, організовувати й спрацьовувати

інформацію в умовах дефіциту часу;

- досконалість просторово-часової антисипації як фактора,

який підвищує ефективність техніко-тактичних дій;

- здатність до формування випереджаючих програм реакцій,

необхідних для ефективної змагальної боротьби.

Важливою стороною психологічної підготовленості

спортсмена є його здатність керувати рівнем свого збудження, як

до змагань, так і під час них. Емоційне передстартове збудження є

позитивним фактором, якщо не перевищує оптимальних для

даного спортсмена меж. Оптимальне збудження виявляється у

впевненості спортсмена у власних силах, позитивній установці на

змагальну боротьбу, підвищеній увазі, високому ступені регуляції

рухів та інші. Як тільки рівень емоційного збудження перевищує ці

межі, виникає стан невпевненості, неспокою, зниження уваги,

дискоординації рухової та вегетативних функцій, який веде до

зниження ефективності змагальної діяльності.

Методика психологічної підготовки. Основними напрямками

психічної підготовки спортсмена є:

- формування мотивації занять спортом;

- виховання вольових якостей;

- ідеомоторне тренування;

- удосконалення швидкості реагування;

- удосконалення спеціалізованих змін;

- регулювання психічної напруженості;

- виховання толерантності до емоційного стресу;

- управління стартовими станами спортсменів

Формування мотивації занять спортом. Однією з проблем

психічної. підготовки є збереження бажання спортсменів до

постійного спортивного вдосконалення протягом довгого відрізку

часу.

Виховання вольових якостей. Вольова підготовка

здійснюється успішно, якщо процес виховання доволі органічно

пов'язаний з удосконаленням техніко-тактичної майстерності,

розвитком якостей, інтегральною підготовкою спортсмена. В

процесі виховання вольових якостей у спортсменів вирішальними

факторами є націленість на вищі досягнення, постійне підвищення

тренувальних вимог, орієнтація на долання зростаючих труднощів.

Практичною основою методики вольової підготовки е:

а) регулярна і обов'язкова реалізація тренувальної програми і

змагальних установок;

б) систематичне введення додаткових труднощів;

в) використання змагань і змагальну методу при організації

тренувальних занять;

г) послідовне посилення самовиховання на основі

самопізнання, усвідомлення суті своєї спортивної діяльності.

Ідеомоторне тренування. Це один з важливих розділів

психічної підготовки, яке полягає в удосконаленні кінестатичних

на здорових сприйнять параметрів рухових дій і зовнішнього

середовища в процесі тренування і змагань.

Методичні прийоми ідеомоторного тренування повинні

постійно знаходитись у полі зору тренера і спортсмена. По-перШе,

уявне відтворення рухів слід проводити у точній відповідності з

характеристиками техніки дій. По-друге, концентрувати увагу

необхідно на виконанні конкретних елементів дій. Особливе

значення має ідеомоторне тренування для регуляції міжм'язової

координації, яка виявляється у формуванні режиму роботи м'язів,

Що забезпечують виконання основних рухів, так і м'язів

антагоністів.

Удосконалення швидкості реагування. Реакції спортсмена на

слухові, зорові, тактильні, пропріоцептивні і мішані подразники,

можуть бути простими і складними, Складні поділяються на

диз'юнктивні і диференційовані.

В процесі змагальної діяльності спортсмен реагує,

передбачаючи просторові і часові характеристики об'єктів, що

рухаються (м'яч, суперник, партнер), і знаходиться в зоні його

сприймання (зір, слух та інше), а також якщо він експеронолює

часові і просторові характеристики своїх дій з ритмом і темпом

вивчених раніше рухів, без зорового контролю або контролю

іншими рецепторами.

Швидкість і ефективність особливо складного реагування

визначається об'ємом інформації, що надходить. Існує певний

визначений оптимум інформації, яка може бути ефективно

спрацьована І реалізованою при зменшенні часу реагування.

Велике значення у формуванні швидкості реагування має

сенсоромоторний метод, який заснований на здатності людини

розрізняти часові мікроінтервали. Удосконалення швидкості

реагування у відповідності з цим методом проходить в три етапи:

На першому етапі спортсмен намагається відреагувати на

сигнал подразника якомога скоріше, після чого йому

повідомляють час реакції.

На другому етапі спортсмен намагається сам визначати час

своєї реакції, після чого йому повідомляють її дійсний час.

На третьому етапі спортсмену задають певний час реакції,

який той намагається реалізувати.

Хоча існують різні вимоги до відбору засобів і методів

удосконалення реагування, можна виділити деякі загальні

положення методики:

- засвоєння кожного виду реакцій (простих, дизгонтивних,

диференційованих) має самостійне значення, тому

принциповою загально-методичною установою є

почерговість їх вдосконалення;

- кожен вид реагування спочатку Вдосконалюється

самостійно, без об'єднання з іншими;

- удосконалення антиципацій (просторових і часових

передбачень В реакціях повинно проходити одночасно з

вдосконаленням техніко-тактичної майстерності);

- педагогічні завдання вдосконалення мають ускладнюватись

шляхом нарощування і чергування якісних і кількісних

вимог до вправ;

- при удосконаленні здібностей до реагування послідовно

мають бути вирішення таких завдань: скорочення

моторного компоненту прийому; зменшення тривалості

періоду дій; вдосконалення вміння передбачити часові і

просторові взаємодії.

Удосконалення спеціалізованих вмінь. Найвищих результатів

досягають спортсмени, які здатні не тільки мислити, але й

відчувати той , які володіють власним рівнем сенсорно

рецептивних можливостей. Спортсмен вищої кваліфікації

відрізняються добрим розвитком спеціалізованого чуття води,

снігу, доріжки, снаряду, дистанції, часу, моменту, ритму, темп,

суперника, партнера тощо.

Спеціалізовані вміння, які базуються на виявах рухових

реакцій і просторово-часових антиципацій, лежать в основі

діяльності спортсменів у несподіваних та швидко змінних

ситуаціях. Передбачити дистанційні взаємини з партнером і

суперником, переключатись з одних дій на інші, вдало обирати

моменти для початку дії найбільше

розповсюджені спеціалізовані вміння кваліфікованих спортсменів.

Успішний розвиток спеціалізованих вмінь і якостей вимагає

розвитку таких здатностей:

• передбачити і диференціювати просторово-

часові компоненти змагальних ситуацій;

- обирати моменти початку дії з метою успішної протидії

суперника або взаємодії з партнером по команді;

• адекватно визначити напрям, амплітуду,

швидкісні характеристики, глибину і ритм своїх дій,

суперника і партнерів.

У психологічній підготовці повинні оптимально поєднуватися

завдання вдосконалення спеціалізованих умінь і виділятися

індивідуальні особливості спортсменів з метою більш повного

використання їх здібностей, психічних та фізичних якостей у

змагальній діяльності.