1.2. Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства
Першочергове завдання економічного аналізу - розкрити причинно-наслідкові зв’язки між фінансовою та виробничою діяльністю підприємства. Необхідні передумови для стійкого фінансового стану створює виробнича діяльність. Якщо підприємство успішно її реалізує продукцію, воно, здебільшого, має необхідні кошти для платежів. Однак нерідко трапляються випадки, коли прибуткове підприємство має фінансові труднощі. Це пояснюється тим, що фінанси залежать не лише від розміру доходів, які надходять, не лише від наявності засобів, а й від того, наскільки раціонально й ефективно використовуються засоби, тобто від якості самої фінансової роботи. В умовах ринку зі скрутного фінансового стану підприємство зобов’язане виходити самостійно за рахунок мобілізації внутрішніх резервів і поліпшення роботи.
Під час аналізу необхідно вирішити також такі основні завдання:
- виконати оцінку виконання фінансового плану і фінансового стану підприємства;
- визначити вплив факторів та фінансові показники платоспроможності підприємства;
- знайти резерви покращення фінансового стану і розробити заходи щодо їх реалізації.
Крім основних завдань виділяють другорядні:
- оцінка розрахунково-платіжної дисципліни. Стану незавершених розрахунків;
- оцінка дебіторсько-кредиторської заборгоаваності;
- оцінка забезпеченості підприємства обіговими коштами, зокрема власними;
- оцінка взаємовідносин з банками і фінансовими органами;
- оцінка стану обіговості оборотних коштів.
Важливим об’єктом аналізу є вивчення правильності використання фінансових ресурсів відповідно до їх цільового призначення [1, c.12].
Завдання аналізу фінансового стану підприємства визначаються також інтересами користувачів аналітичним матеріалом.
В умовах ринкової економіки підприємства діють як самостійні товаровиробники. Водночас у діяльності підприємства зацікавлені численні фізичні та юридичні особи, державні органи, які уважно стежать за результатами цієї діяльності і фінансовим станом підприємства.
Опублікована звітність підприємств, що працюють на правах акціонерною товариства, адресується акціонерам. Акціонери хочуть бути впевненими у надійності своїх вкладень у власний капітал підприємства, їх цікавить чи стабільний його фінансовий стан і майбутні перспективи збереження стабільності, зацікавлені у високій рентабельності підприємницької діяльності та прозорості дивідендної політики керівництва підприємством.
До цієї групи користувачів близькі власники облігацій, випущених підприємством, банки, які кредитують підприємство, та інші кредитори. Їх цікавить, яким чином підприємство здатне своєчасно оплатити свої борги і яка гарантія погашення ним довгострокових позик і сплати процентів за них у майбутньому. Іншими словами, цю групу користувачів аналітичним матеріалом цікавлять питання платоспроможності підприємства.
Податкові органи держави за даними звітності прагнуть отримати відомості про майновий стан підприємства і результати його діяльності (прибутки або збитки), зацікавлені в аналітичних даних про вплив окремих факторів на результати діяльності підприємства: про складові балансового прибутку та його розподіл.
Особливо скрупульозними в оцінці фінансовою стану, платоспроможності, рівня рентабельності та перспектив розвитку підприємства є фондові біржі - ринки цінних паперів. Цінні папери підприємства (акції та облігації) купують і продають фондові біржі з метою присвоєння курсової різниці. Оскільки ціна на акції та облігації залежить від перспективи діяльності акціонерних підприємств, біржі уважно вивчають та аналізують їх звітну інформацію.
Ціла низка звітних та аналітичних показників у зіставленні за декілька років потрібна статистичним органам та різним відомствам, які вивчають іенденції розвитку окремих галузей національного господарства і намагаються розробити рекомендації щодо регулювання економіки країни.
Отже, інтереси зовнішніх користувачів аналітичним матеріалом зводяться до виконання аналітичних дій з вивчення та оцінки на підставі даних звітності підприємств:
майнового стану на дату звіту;
фінансової стійкості та платоспроможності;
рентабельності роботи за звітний рік;
змін фінансового стану за звітний рік і його динаміки за кілька років;
розподілу прибутку і залучення в обіг інших джерел фінансування;
тенденцій розміщення додаткових джерел засобів в різні активи з метою відновлення сталості їх фінансової структури і розширення виробництва;
7) узагальнених відомостей про зв’язки підприємства з постачальниками і споживачами продукції, банками, фінансовими ринками.
Внутрішніми користувачами аналітичних матеріалів виступають керівники підприємства. Вони визначають коло завдань, які повинен вирішувати внутрішній аналіз. Він охоплює завдання контролю, які ґрунтуються на оцінці даних, відображених в облікових регістрах і внутрішніх звітних формах, а також оперативній інформації, яка виникає в процесі виробництва. Ця група завдань належить до економічного аналізу й опосередковує питання прогнозування отримання найкращих результатів роботи підприємства шляхом порівняння можливих варіантів рішень поставлених завдань між собою або ж фактичного виконання з можливими варіантами [16, c.35].
Виконуючи функцію контролю, аналітик порівнює фактичні результати з попередньо визначеними завданнями, забезпечуючи своїми діями максимальне наближення фактичного виконання до поставленої мети. Аналітикові поставлено завдання: виявити ступінь відхилення від визначених цілей і характеру втручання управлінської ланки.
Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства здійснюється за такими напрямами:
1) виявлення наявності та збереження власних коштів;
2) визначення забезпеченості запасів і товарно-матеріальних цінностей власними джерелами і кредитами, оцінка правильності отримання кредитів і перспективи їх повернення;
визначення факторів, які вплинули на співвідношення темпів зростання кредитних вкладень та обсягів виробництва і реалізації продукції;
виявлення можливості іммобілізації власних обігових коштів і причин утворення дебіторської та кредиторської заборгованості;
оцінка майна підприємства і джерел його придбання;
оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування;
оцінка платоспроможності підприємства;
вивчення показників і факторів рентабельності;
розробка конкретних заходів з мобілізації внутрівиробничих резервів для поліпшення фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансового стану підприємств проводять з меюю виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства і використовуют при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.
Для отримання необхідної аналітичної інформації розв’язують групу аналітичних задач, які можна зобразити як загальну модель аналізу (рис. 3.1).
Рис. 1.1. Загальна модель аналізу фінансового стану підприємства
Для аналізу використовуються вихідні матеріали: фінансовий план, бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про ф інансові результати (форма №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3), звіт про власний капітал), примітки до річної фінансової звітності (форма №5) [7, c.140-143].