1)Творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність; 2) досконале вміння в якійсь галузі; майстерність.

Термін мистецтво не відразу набув сучасного значення. У Стародавній Греції, наприклад, і мистецтво, і техніку виконання, тобто майстерність, позначали одним словом «техне».

Нині ми вживаємо слово мистецтво, коли говоримо про музику, літературу, живопис графіку, скульптуру, архітектуру, театр, кіно тощо. Залежить від способу відображення дійсності розрізняють часові та просторові види мистецтво.

Часові види мистецтва – музика, література – сприймаються а слух. Просторові (їх ще називають пластичними, візуальними) ми сприймаємо зорово; вони перебувають у реальному просторі і н змінюються в часі, тобто естетичними а не динамічними. Ці види мистецтва мають предметний характер, створюються в процесі обробки певного матеріалу. Існує умовний поділ просторових видів мистецтва на зображувальні (живопис, графіка, скульптура) і такі, що не зображають конкретних предметів (декоративне мистецтво, архітектура, дизайн).

Деякі види мистецтва поєднують у собі часові та просторові риси. Тому їх називають просторово часовими або синтетичними, адже вони синтезують різні художні засоби (звук, слово, зображення).

До синтетичних мистецтв належать видовищно – ігрові театр, естрада, цирк, кіно) і технічні (художня фотографія, кольоромузика, дизайн, комп’ютерна графіка та анімація).

У більшості європейських країн у 11 – 12 ст. панівним стилем був романський, який найповніше втілювався передусім в архітектурі. Храми, монастирі, замки, ратуші характеризувались різноманітністю конструктивних особливостей і декору. Конструкції в наслідок недостатнього рівня техніки були надто важкими. Внутрішній простір храмів, що композиційно розвивали форму базиліки (основного типу християнської культової споруди), поділявся на окремі частини. Базиліки часто оздоблювались рельєфами. У 12 ст. виникають перші кам’яні ратуші.

Архітектуру романського стилю, так би мовити, формували війни, адже істотною ознакою часів Середньовіччя була збройна боротьба за владу між феодалами. Найбільший феодал – церква – активно втручалась у війни, хрестом і мечем захищаючи свої права. Тому не дивно, що майже всі романські споруди нагадують фортеці з неприступними міцними стінами, численними вежами, вузькими бійницями . Їх часто зводили на високих скелях, крутих пагорбах, перехрестях доріг, щоб у такий спосіб контролювати прилеглу місцевість. У цивільному будівництві романський стиль представлений феодальним замком – фортецею з донжоном – круглою вежею, яка, наче невтомний вартовий, охороняла замок.

Собори романського стилю вражають своєю величчю. Храмові фасади і вівтарі щедро оздоблені скульптурою, центральний неф (поздовжна частина) значно вищий від бокових. В основу архітектурної композиції такої споруди покладено видовжений хрест.

В Україні романський стиль трапляється у спорудах на всій території, проте найбільше – в Галичі та Чернігові. Романські форми галицької церкви Св. Пантелеймона (1200 р.) увиразнюються порталом з колонами, внутрішніми різьбленими фризами, близькими до подібних пам’яток Заходу. Будівлі Чернігова (Успенський собор Єлицького монастиря) своєю монументальною простотою і масивними деталями також свідчать про романський вплив, хоча в основі мають усі типові риси староукраїнської традиції. Романські риси притаманні і церквам ротондам Волині та Закарпаття, що можна пояснити впливом сусідніх країн – Польщі, Угорщини, Чехії. Водночас цей вплив передавався далі на схід (Володимиро – Суздальські церкви).

Середньовічний храм – своєрідний архітектурний літопис часу. Багатокупольні храми Київської Русі, що втілювали ідею об’єднання земель навколо центру (Софійський собор в Києві), у період феодальної роздробленості змінились на одноверхі, більш «мужні і суворі» (П’ятницька церква в Чернігові, Успенський собор у Володимирі – Волинському). Середньовічний храм – джерело розвитку театру (літургія, пізніше – міракль) і музичного мистецтва (хоровий спів).

Готичний стиль. Розвиток готики пов’язаний з життям міста – нового центру середньовічної культури (13 – 14 ст.). Готичні риси спостерігаються переважно в архітектурі й скульптурі міських соборів, що відображали релігійний світогляд, основу якого становила християнська мораль. Собор – головна споруда західноєвропейського міста: тут сходяться всі вулиці, а поблизу відбуваються найважливіші події. Розмір собору намагались розрахувати так, щоб у разі потреби він міг вмістити все доросле населення міста.

Готична архітектура, на противагу романській, вивищувала і без того гігантські за розміром споруди. Зведення соборів було тривалим процесом, іноді на це йшло життя кількох поколінь будівельників. Траплялось будівництво зупинялось через війну або нестачу коштів.

Характерні риси храмів готичного стилю: стрільчасті арки, високі стрімкі вежі обабіч фасаду, замість центрального купола – тонкий шпиль. Раньоготичні споруди досить громіздкого вигляду (Нотр Дам у Парижі) пізніше змінились високими, стрімкими і легкими конструкціями, які ніби ринуть в небо. Стільчасті вікна видовжуються в стрімкі загострені арки, простінки між вікнами тоншають, рештою, майже зовсім зникають, залишаючи один каркас. Тендітні напіварки, що оточують споруду, справляють враження вигадливого кам’яного мережива.

Практично позбавлені стін готичні храми всередині не мають а ні настінних мозаїк, ані фресок. Їх заміняють вітражі - картинки з різнокольорового скла. Просвічуючи крізь скло, сонце забарвлює храмовий простір у фантастичні кольори. Палітра вітражів вражає багатством барв, найпоширеніші серед яких – різноманітні відтінки червонго та яскраво – синій (тому загальна гама звичайно червоно – фіолетова).

Масивну стіну в готичному храмі зберіг лише головний фасад. Там, як правило, міститься єдине вікно. У готичних спорудах франції воно має круглу форму і носить поетичну назву роза, тоді як у соборів Німеччини – найчастіше стрільчасте. Фасади і портали готичних храмів пишно декоровані скульптурними зображеннями святих і королів, алегоричних істот. Провідною залишається тема гріхопадіння і спокути, демонструючи індивідуалізацію образів і драматичних ситуацій. Нового трактування набули теми материнства, жертовної стійкості людини. Скульптура в піднебесній експресивності постатей символізувала устремління людського дужу до Бога.

Архітектуру пізньої готики (15 ст.) називають пломеніючою через характерні для неї химерні візерунки, що нагадують язики полум’я (Міланський собор, церква Сен – Марку в Руані).

Стиль барок сформувався в Італії, де митці були тісніше пов’язані з центрами духовної та світської влади, яка активно цікавилась мистецтвом, адже воно могло служити ореолом її могутності. Цим пояснюється урочистість і піднесеність італійського бароко – виразника спротиву релігійним перетворенням, руху за відновлення культу католицької церкви. У перекладі з італійської бароко означає «примхливий», «вибагливий», «дивний». Мистецтво бароко втілювало уявлення про вічну мінливість Всесвіту.

Архітектура бароко запозичивши елементи античного класицизму – трикутні фронтони, арки, колони, стає асиметричною. З’являються вигнуті лінії й овали, фасади потопають в декоративних деталях, за якими інколи годі розвидитись саму конструкцію. Значну роль в зовнішньому оформленні архітектурних творів відіграюь скульптури, пластичний орнамент і монументальний живопис. Хвилясті лінії, вигини поверхонь, надмірний декор в архітектурі породжували ілюзію просторового руху, неспокійного динамізму. Пишно оздоблені екстер’єри та інтер’єри будівель, сади з каскадами фонтанів – усе це підкреслювало вибагливу розкіш палаців і храмів.

В Італії найяскравішим зразком епохи бароко є собор Св. Петра – він є найбільшим в християнському світі. Найвідомішим зразком бароко в Росії – є Зимовий палац, збудований у Санкт – Петербурзі італійцем Бартоломео Растреллі. Цей же архітектор є автором проекту Маріїнського палацу в Києві.

Українські козацькі барокові храми 17 – 18 ст. з розкішними інтер’єрами – Миколаївський собор в Ніжині, Катеринська церква в Чернігові, Преображенський собор в Великих Сорочинцях, Юріївська церква Видубицького монастиря в Києві – уособлювали велич безмежного простору. В Україні культура бароко особлива своїм поєднанням із православною традицією, завдяки чому утворився неповторний синтез, у якому втілено духовні устремління бурхливої та звитяжної козацької доби. Дивовижні образи в зіставленні земного з небесним, помірні орнаменти, спрощені форми характерні для світлого українського бароко.

Запитання наприкінці уроку:

1. Що таке мистецтво

2. Назвіть часові, просторові та просторово – часові види мистецтва

3. Що таке архітектура

4. Назвіть основні риси романського, готичного та стилю бароко.

5. Назвіть пам’ятки романського, готичного та барокового стилю в Україні та світі.

Домашнє завдання:

1. Прочитати в мережі інтернет про кожен зі стилів (романський, готика, бароко).

2. Виберіть із запропонованих пам’яток архітектури одну і напишіть реферат.