Основні положення політичного вчення Платона:

• існує вічний і незмінний світ ідей й і світ явищ; останній є спотвореною копією світу ідей;

• суспільство є віддзеркаленням вічних ідей, існуючих незалежно від дійсності; найважливіша безпосередня форма існування суспільства — держава;

• ідеальне суспільство складається з трьох станів: правителів-філософів, воїнів-вартових, а також ремісників і землеробів;

• кожний стан зайнятий своєю справою: філософи-мудреці здійснюють справедливе правління; варта захищає суспільство; ремісники і землероби створюють матеріальні засоби життя. Перші два стани не мають ні власності, ні сім'ї;

• держава регулює все життя громадян аж до висновку браку і народження дітей. Ідеальною державою є досконала аристократія — правління філософів-мудреців. Інші чотири форми держави — тимократія (правління честолюбців), олігархія, демократія і тиранія — не є досконалими.

Особливо заззначимо, що Платон першим вказав на взаємозв'язок політики і держави з соціальними змінами (розподіл праці, поява класів, нерівності).

Арістотель (384—322 рр. до н.е.) — видатний старогрецький філософ, учень Платона. Свої основні соціально-політичні погляди висловив в роботі «Політика».

Політична теорія Арістотеля:

• затверджувала, що держава є результатом природного розвитку людини (сім'ї, селища), а не божого промислу, і тим самим заперечувала можливість існування ідеальної держави;

• розглядала місто-державу як вищу форму спілкування людей, що відображає сутність людини («політичної тварини»), — в людині закладено інстинктивне прагнення до спільного мешкання, результатом чого є сім’я, община і, нарешті, держава;

• визначала головну мету держави як досягнення «кращого життя», загального блага для всіх громадян.

Форми державного устрою Арістотель класифікував за двома критеріями:

1) кількості правлячих;

2) мета правління.

Серед них:

• монархія, аристократія і політія є правильними формами, оскільки правителі в таких державах переслідують загальне благо для всіх громадян;

• тиранія, олігархія, демократія — неправильні, оскільки служать корисливим інтересам правителів;

• кращою формою є політія — правління більшості, що володіє майновим і освітнім цензом. Політія була конкретним виразом ідеї про змішаний режим, що втілює всі кращі риси аристократії (чесноти правителів), олігархію (багатство) і демократію (свобода). Переводячи цю думку Арістотеля на сучасну мову, можна сказати, що це — правління на користь середнього класу.

Цицерон (106—43 рр. до н.е.) — римський оратор, державний діяч, письменник. В роботах «Про державу» і «Про закони» спробував сформулювати механізми удосконалення Римської держави. Згідно Цицерону:

• держава є «з’єднання багатьох людей, зв’язаних між собою згодою в питаннях права і спільністю інтересів»;

• в основі їх згоди лежать властиві людській природі якості — розум і справедливість, які складають природне право, вищий, істинний закон;

• джерелом цього вищого закону є божественний початок і раціональна, соціальна природа людей. Цей закон розповсюджується на всіх людей, і відмінити або обмежити його неможливо.

• якнайкращим є змішаний режим, що поєднує достоїнства царської влади (турботу монарха про підданих), аристократія (мудрість правителів) і демократії (свободу народу).

Заслуга Цицерона полягає в тому, що він заклав правовий принцип у взаємостосунки керівників і керованих. Тим самим він сформулював основи теорії правової держави.