- •1 Розділ предмет, структура і методологія курсу "релігієзнавство"
- •2 Розділ релігія як предмет дослідження
- •3 Розділ загальна характеристика релігій світу
- •4 Розділ ранні національні релігії
- •2. Час виникнення:
- •3. Рівень організації:
- •6. Форми поширення:
- •II. Національні релігії:
- •4. Зародження вчення про посмертну віддяку (наявність причинного зв'язку між поведінкою людини в земному житті та її долею у загробному). Це вчення визнає посмертну ви-
- •4. Велика роль у їх становленні засновника або групи засновників.
- •5. Відображення способу життя великих регіонів, різних станів, каст, народностей, націй.
- •7. Наявність за певних історичних умов етнічного забарвлення, етнічної та релігійної приналежності.
- •4. Подружній тотемізм.
- •190 Світові релігії
- •254 Світові релігії
- •5. Віра в кінець світу та загробне життя.
4. Зародження вчення про посмертну віддяку (наявність причинного зв'язку між поведінкою людини в земному житті та її долею у загробному). Це вчення визнає посмертну ви-
——-—-————————— Загальна характеристика релігій світу 49
нагороду для одних людей (праведників) і кару для інших (грішників). Однак віддяку пропагували не всі релігії й течії й не на всіх етапах їхнього розвитку. До того ж ранні національні релігії не обіцяли небесної винагороди рабам.
5. Обов'язковість жертвопринесень. У жертву богам приносили пшеницю, винофад, мед, молоко, вино, запашні трави, дику птицю, півнів, кіз, овець, свиней, биків тощо. Чимало національних релігій вимагали і принесення в жертву людей. За повідомленням Плутарха (II ст. до н.е.), жителі Карфагена, прихильники давньофінікійської релігії, в жертву богу війни Молоху приносили не тільки військовополонених, а й дітей-первістків. Це було характерне і для давньоєврейської, давньовавилонської, давньоєгипетської та інших ранніх національних релігій.
Ранні національні релігії не збереглися, але багато мотивів і обрядів з них увійшли до сучасних релігій. Пізніше національні релігії охопили своїм впливом усі соціальні прошарки однієї національності. До таких належать багато нинішніх релігій: індуїзм, сикхізм, джайнізм (Індія), конфуціанство, даосизм (Китай), синтоїзм (Японія), іудаїзм (релігія євреїв у багатьох країнах світу) та ін.
ПІЗНІ НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ
Пізні національні релігії — релігійні вірування, що постали з намагань приборкати найпригніченіші верстви населення держави.
Виникли з розпадом рабовласництва і зародженням феодальних відносин. Вони позбавлені ідеологічного протистояння низів і верхів.
Головні риси пізніх національних релігій:
1. Великі масштаби впливу. У відправленні культу брали участь не лише правляча верхівка, заможні та середні верстви, але й найбільш експлуатована частина суспільства. Так, індуїзм, який прийшов в Індію у І ст. н.е. на зміну брахманізму, зберіг поклоніння тим самим богам, але ліквідував поділ індусів на касти.
2. Живучість. Багато різних національних релігій існують і до цього часу.
3. Єдність політеїзму й монотеїзму (багатобожжя та єдинобожжя). Більшість релігій цього типу політеїстичні. Але серед них є і монотеїстичні.
4. Спрощення жертвопринесень. Жертвопринесення ху-
50 Релігієзнавство ————————————————————————————
доби, птиці зменшено або зовсім відмінено. Повністю скасовано людські жертвопринесення.
5. Розвинутість учення про загробні відплати. На цьому етапі розвитку релігії уявлення про потойбічне життя набули першочергового значення. Сподівання на небесну винагороду за хорошу поведінку були поширені й серед найбільш пригноблених верств населення. Прикладом пізньої національної релігії є іудаїзм, який у VII ст. н.е. прийшов на зміну давньоєврейській релігії.
Світові релігії
Світові релігії — монотеїстичні релігії, які в процесі свого історичного розвитку подолали єтнонаціональні межі й стали відкритими для всіх.
Такими релігіями є християнство, іслам, буддизм. Головні риси світових релігій:
1. Виникнення у зв'язку з радикальними історичними змінами. Здебільшого це був перехід до розвинутішої соціально-економічної формації (укладу життя), що нерідко супроводжувалося централізацією внутрідержавного життя. Все це стосувалося доль багатьох людей.
2. Космополітичний, пропагандистський характер, орієнтація на всіх людей. Незалежно від статі, соціального стану, національної та расової приналежності, всі вони вважаються рівними перед Богом і такими, що потребують спасіння.
3. Відмова від специфічної обрядовості, яка розмежовує людей різних національностей. Проте певні відмінності в обрядових дійствах існують, не маючи принципового характеру.