Розділ 2. Фінансово – економічна характеристика підприємства і особливості його функціонування

2.1. Загальна характеристика, основна мета та види діяльності «Донецького хлібозаводу №14»

Відкрите акціонерне товариство «Донецький хлібозавод №14» (надалі - Товариство), створене згідно з рішенням Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України №642 від 20 лютого 1996 року, шляхом перетворення державного підприємства "Донецький хлібозавод №14" у відкрите акціонерне товариство згідно постанови Кабінету Міністрів України №686 "Про затвердження порядку перетворення у порядку приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства" від 07 грудня 1992 року та Декрету Кабінету Міністрів України №51-93 "Про особливості приватизації майна у агропромисловому комплексі" від 17 травня 1993 року. Засновником Товариства є Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України. Учасниками Товариства на момент створення є фізичні та юридичні особи, які набрали право власності на акції Товариства в процесі приватизації (табл. 2.1).

Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства. Підприємство не пов’язано відносинами контролю з жодним суб’єктом господарювання та діє на ринку як самостійний господарюючий суб’єкт.

Хлібозавод засновано у березні 1977 року. Спочатку був заснований кондитерський цех у 1934р. Згодом побудований цілісний комплекс «Донецький хлібозавод №14». Це один з найбільших хлібозаводів міста і області , що спеціалізується на випуску подових ґатунків хліба з пшеничного борошна. До складу хлібозаводу входять три структурних підрозділи: хлібний цех, кондитерський цех і булочний цех.

Таблиця 2.1

Основні показники фінансово господарської діяльності підприємства за 2009 – 2010 рр. (тис. грн.)

Найменування показника	Найменування
	звітний	попередній
Усього активів	18803	23062
Основні засоби (за залишковою вартістю)	12268	13014
Довгострокові фінансові інвестиції	-	2
Запаси	2307	2343
Сумарна дебіторська заборгованість	3534	4752
Грошові кошти та їх еквіваленти	278	393
Власний капітал	11037	10632
Статутний капітал	5207	5207
Нерозподілений прибуток (непокритий)	3525	3274
Довгострокові забов'язання	177	134
Поточні забов'язання	7589	12266
Чистий прибуток (збиток) на 1 проту акцію, грн.	0,00389	0,03124
Средньорічна кількість простих акцій, шт.	104141400	104141400
Вартість чистих активів	11037	10532

Підприємство засновано у березні 1977 року. Спочатку був заснований кондитерський цех у 1934р. Згодом побудований цілісний комплекс «Донецький хлібозавод №14». Це один з найбільших хлібозаводів міста і області , що спеціалізується на випуску подових ґатунків хліба з пшеничного борошна. До складу хлібозаводу входять три структурних підрозділи: хлібний цех, кондитерський цех і булочний цех.

У хлібному цеху на 6 виробничих лініях обладнаними тунельними печами, щодоби може випускатися до 60 тонн на добу. Виробнича потужність кондитерського цеху до 4 тонн на добу. Спеціалізується на випуску борошняних кондитерських виробів. У 2001 році довершене будівництво булочного цеху по виробництву батонів і дрібно штучних булочних виробів на комплексно-механізованій лінії виробництва Чехії.

Широке впровадження досягнень науки та техніки - це основа подальшого прогресу вітчизняного хлібопечення, комплексної механізації та автоматизації виробництва, застосування нових передових технологічних схем та процесів , підвищення продуктивності праці, поліпшення якості та зниження собівартості продукції. Головними напрямками в роботі підприємства на перспективу є: зростання обсягу реалізації за рахунок підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції.

У перспективності виробництва окремих товарів є впровадження у виробництво нових ґатунків хліба з житньо-солодовим екстрактом, впровадження сортів хліба оздоровчого характеру , збагачених молочними, соєвими продуктами , а також впровадження дієтичних хлібних виробів.

Завдяки сезонним змінам в період з травня по жовтень , у зв’язку з поширенням сільськогосподарських робіт і значним притокам населення , зростають і обсяги та реалізація хлібобулочних виробів. Восени та взимку вони знижуються.

Збут хліба та хлібобулочних виробів підприємство проводить через роздрібну торгівельну мережу м. Донецьк, Донецької області, а також за її межами, через магазини фірмової торгівлі. Головними споживачами продукції хлібозаводу є мешканці цих населених пунктів. Найбільш великими у збуту є частки спеціалізованих типових організацій та власної торгівлі: ТОВ «АТБ-Маркет», Ковальова Н.А., ПП «Лео», СавранчукН.В., ВАТ «Реал-білдінг технолоджи».

Підприємство безпосередньо отримує сировину високої кості від наступних постачальників: ТОВ «Нікос», ТОВ «Хлібпром», ТОВ «ТД Донбасхліб», ТОВ «Растон». Кількість постачальників за основними видами сировини та матеріалів, що займають більше 10% в загальному об’ємі постачання – 5%. Збільшення середньорічних цін на основну сировину: ціна борошна в/г зросла в середньому на 14,7%; ціна борошна 1/г зросла в середньому на 16,5%. Джерела сировини доступні. Перебоїв в постачанні не очікується. Імпортною сировиною наше підприємство не користуються.

Товариство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-якій сфери пов'язаній з предметом його діяльності. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариство користується повним обсягом прав суб'єкта відповідно до чинного Законодавства України.

ВАТ «Донецький хлібозавод №14» складається з таких підрозділів: кондитерський цех, хлібобулочний цех, експедиція, лабораторія, гараж, адміністративні приміщання, склади (рис 2.1).

Генеральний директор

Начальник відділу постачання та збуту

Бухгалтерія

Начальник відділу підприємницького процесу

Відділ приймання

Відділ кадрів

Хлібобулочний цех

Кондитерський цех

Відділ закупівель

Склад

Експедиція

Рис 2.1. Організаційна структура підприємства

Предметом діяльності Товариства є: виробництво і реалізація хлібобулочних, кондитерських виробів; виробництво, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції; розробка технологій, організація виробництва по переробці, заготівлі, транспортуванню, зберіганню та реалізації усіх видів сільськогосподарської сировини, матеріалів, полуфабрикатів, продукції і товарів; оптова торгівля зерном та кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, рослинними оліями; проведення закупівлі зерна, сортового і гібридного насіння зернових та олійних культур; оптова торгівля по реалізації продуктів харчування і харчових додатків, паливно-змащувальних матеріалів, авто і мототехніки вітчизняного і зарубіжного виробництва і запасними частинами до неї, засобами захисту рослин, предметів санітарії і гігієни; косметично - парфумерних виробів, товарів побутової хімії, книг і інших промислових товарів; здійснення усіх видів зовнішньоекономічної діяльності; інші види послуг і діяльності, які не заборонені діючим законодавством України і відповідають цілям Статуту.

Очолює підприємство голова правління, безпосередньо голові правління підпорядковуються: головний інженер, що має забезпечувати технічну роботу підприємства, та роботу підприємства та обладнання. Головному інженеру підпорядковується технолог (забезпечує технічний супровід виробництва) та начальник виробництва, а їм майстри змін, що керують робітниками. Також головному інженеру підпорядковані головний механік та головний енергетик; заступник директора, якому підпорядковуються начальники відділів збуту, постачання та автотранспорту; начальники відділів кадрів, планового відділу, лабораторії та головний бухгалтер.

2. Аналіз показників ефективності, використання фінансових ресурсів хлібозаводу

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства проводять методами порівняльного аналізу, аналізу ліквідності балансу та методом коефіцієнтів. Необхідність фінансового аналізу об’єктивно зумовлена вимогами ринку, адже за допомогою аналізу можна оцінювати правильність і раціональність використання коштів підприємства, оптимальність фінансової тактики та стратегії та фінансовий стан підприємства в цілому. Дані такого аналізу потім використовують для економічного планування діяльності і прибутку, розробки стратегії і тактики підприємства, більш ефективного використання коштів .

Спочатку проводиться порівняльний аналіз, який дозволяє визначити динаміку і структуру статей балансу підприємства та систематизувати розрахунки. За допомогою цього типу аналізу стає можливим аналіз відносної величини структури статей балансу, темпів зростання, відносної зміни структури та абсолютного приросту по кожній статті.

Аналізуючи дані порівняльного аналізу ВАТ «Хлібозавод №14» (табл. 2.2) можна зробити висновки, що в активі балансу більшу питому вагу займають оборотні активи, в яких, в свою чергу велику вагу мають запаси та дебіторська заборгованість. Причому питома вага оборотних активів до кінця 2008 року зменшується, а потім починає зростати.

Таблиця 2.2

Аналіз ліквідності балансу

Актив		2008 рік			2009 рік					2010 рік
		На початок періоду		На кінець періоду	На початок періоду			На кінець періоду		На початок періоду			На кінець періоду
Найбільш ліквідні активи (А1)	261		393	393			278		299			621
Активи, що швидко реалізуються (А2)	2868		4858	3563			3560		3761			8620
Активи, що поволі реалізовуються (А3)	2325		2284	2284			2315		2315			2777
Активи, що важко реалізовуються (А4)	13693		15335	15513			12647		12647			10481
Пасив		2008 рік			2009 рік					2010 рік
		На початок періоду		На кінець періоду	На початок періоду		На кінець періоду		На початок періоду			На кінець періоду
Найбільш термінові зобов'язання (П1)	11204		10924	10924		6362		6362			1954
Короткострокові пасиви (П2)	751		1337	1342		1227		1326			1484
Довгострокові пасиви (П3)	19		164	164		177		177			784
Постійні пасиви (П4)	7173		10448	10632		11037		11136			18455

В структурі пасиву балансу (Додаток А) найбільшу питому вагу мають поточні зобов’язання, що говорить про те, що підприємство має велику суму залучених коштів. Слід зауважити, що питома вага поточних зобов’язань до кінця 2008 року зростає, а потім трохи знижується.

Підприємству слід звернути увагу на цю тенденцію, адже велика частка поточних зобов’язань в структурі пасиву балансу говорить про те, що більшість коштів підприємства є залученими, а це, в свою чергу, підвищує фінансовий ризик і залежність підприємства від кредиторів. В структурі поточних зобов’язань найбільша частка належить кредиторській заборгованості за товари, роботи, послуги і цей показник до кінця 2008 року знижувався, а потім почав зростати, що теж не є позитивною тенденцією .

Протягом 2008 року спостерігається перевищення активів, що швидко реалізуються над короткостроковими пасивами, тобто Л2 > П2, що є позитивною тенденцією. У 2008 році стала помітною невелика нестача швидко реалізованих активів для покриття короткострокових пасивів.

Протягом усього досліджуваного періоду, тобто у 2008 – 2010 роках на даному підприємстві активи, що реалізуються повільно перевищують довгострокові пасиви, що також є позитивною тенденцією, до того ж сума надлишку є досить великою, найбільшою вона була у 2008 році.

За 2008 рік:

На початок року – А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4>П4,

На кінець року – А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4>П4.

За 2009 рік:

На початок року – А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4>П4,

На кінець року – А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4>П4.

За 2010 рік:

На початок року – А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4>П4,

На кінець року – А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4.

На даний момент такий стан не приведе до погіршення фінансового стану підприємства, однак, якщо така тенденція буде зберігатися і надалі, це може визвати нестачу коштів для покриття строкової заборгованості. Нестача найбільш ліквідних активів може в майбутньому привести до зростання кредиторської заборгованості по поточним зобов’язанням підприємства, що негативно вплине на фінансовий стан підприємства. Постійне зростання кредиторської заборгованості, в свою чергу, через деякий час може викликати загрозу банкрутства.

Наступний етап аналізу ліквідності підприємства - розрахунок коефіцієнтів ліквідності. На цьому етапі розраховуються коефіцієнти загальної, строкової та абсолютної ліквідності. Коефіцієнт загальної ліквідності показує, в якій мірі наявних оборотних активів достатньо для задоволення поточних зобов’язань. За допомогою цього коефіцієнту оцінюється не тільки здатність підприємства погасити поточні зобов’язання, але й потенційна можливість розрахуватися по довгостроковим зобов’язанням.

Таблиця 2.3

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

Показник		2008 рік			2009 рік			2010 рік
		На початок періоду		На кінець періоду	На початок періоду		На кінець періоду	На початок періоду		На кінець періоду
Коефіцієнт поточної ліквідності	0,46		0,62	0,61		0,81	0,83		3,50
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,21		0,30	0,32		0,51	0,53		2,69
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,02		0,03	0,03		0,04	0,05		0,32

Коефіцієнт строкової ліквідності також показує, в якій мірі достатньо оборотних коштів для покриття поточних зобов’язань, але при його розрахунку не беруть до уваги повільно реалізовані активи. Аналогічне значення має і коефіцієнт абсолютної ліквідності, але при його розрахунку використовують лише найбільш ліквідні активи .

Аналіз даних табл. 2.3 показує, що протягом 2008 – 2010 років коефіцієнт поточної ліквідності не знаходився в межах встановлених норм і був менше 1, що свідчить про те, що обігових коштів не достатньо, щоб в повній мірі задовольнити короткострокові зобов’язання. Але з кожним роком значення цього коефіцієнту стає більшим з 0,46 збільшується до 3,5, тобто намітилася позитивна тенденція, адже в іншому випадку подальше зниження цього показника може призвести до загрози банкрутства, тому що підприємство в цьому випадку не зможе повністю задовольнити свої зобов’язання .

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається таким чином:

(2.1)

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається по наступній формулі:

(2.2)

Значення коефіцієнту швидкої ліквідності протягом даного періоду залишається нижче, ніж нормативні показники, що є негативним явищем, адже це свідчить про нездатність підприємства задовольнити свої зобов’язання в повній мірі. Найнижчим цей показник був в кінці 2008 року 0,21, але потім його значення почало збільшуватися у 2010 до 2,69, що свідчить про те, що намітилася позитивна тенденція на даному підприємстві і якщо цей показник зростатиме і надалі, то ВАТ «Хлібозавод» зможе повністю покрити свої зобов’язання. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вид:

(2.3)

Дивлячись на значення коефіцієнту абсолютної ліквідності, можна зробити висновок, що самих грошових коштів та поточних фінансових інвестицій недостатньо для задоволення зобов’язань підприємства.

Про це свідчить те, що значення цього коефіцієнту протягом 2008– 2010 років значно менше, ніж встановлені норми. Динаміка змін наведена нижче (рис 2.2).

Важливим етапом аналізу фінансово – господарської діяльності є розрахунок коефіцієнтів капіталізації і покриття, які характеризують фінансову стійкість підприємства. Коефіцієнти капіталізації характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів.

Рис. 2.2. Динаміка зміни коефіцієнтів ліквідності

Коефіцієнт фінансової автономії, який розраховується по формулі:

(2.4)

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:

(2.5)

Наступний коефіцієнт – коефіцієнт фінансового ризику. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць притягнутих засобів приходиться на кожну одиницю власних. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

(2.6)

Останній з коефіцієнтів капіталізації є коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована. Формула розрахунку цього коефіцієнта має наступний вид [9]:

(2.7)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Коефіцієнт розраховується по формулі:

(2.8)

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел є коефіцієнтами структури довгострокових джерел фінансування. Вони розраховуються по формулам:

(2.9)

(2.10)

Коефіцієнти покриття характеризують фінансову стійкість з позицій витрат, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів. До коефіцієнтів капіталізації відносять коефіцієнти фінансової автономії, фінансової залежності, фінансового ризику та маневреності власного капіталу. Коефіцієнт фінансової автономії характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Оберненим до цього коефіцієнта є коефіцієнт фінансової залежності.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті. До коефіцієнтів покриття відносяться коефіцієнти структури покриття довгострокових вкладів, довгострокового залучення позикових коштів та фінансової незалежності капіталізованих джерел.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладів показує, яка частина основних засобів й інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів та фінансової незалежності капіталізованих джерел показують ступінь фінансової залежності від зовнішніх інвесторів та рентабельність власного капіталу, тобто який прибуток приносить кожна вкладена грошова одиниця власного капіталу.

Аналіз даних (табл. 2.4) дає змогу зрозуміти, що в 2008 – 2010 роках показник фінансової автономії почав зростати з 0 до 0,81, що є позитивною тенденцією. Частка власних коштів підприємства збільшується, що характеризує незалежність від зовнішніх кредиторів. Коефіцієнт фінансової залежності – зменшуватись, що є позитивною тенденцією. Але підприємству все одно слід звернути увагу на це, адже висока ступінь фінансової залежності є негативним явищем і може загрожувати фінансовому стану підприємства.

Значення коефіцієнту фінансового ризику зменшується у 2008 – 2010 роках , тобто залучених коштів значно менше, ніж власних і підприємство в значній мірі не залежить від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Таблиця 2.4

Розрахунок коефіцієнтів капіталізації і покриття

Показник	2008 рік			2009 рік			2010 рік
	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду		На кінець періоду	На початок періоду		На кінець періоду
Коефіцієнт фінансової автономії	0	0	0,46		0,59	0,59		0,81
Коефіцієнт фінансової залежності	2,7	2,19	2,17		1,70	1,7		1,23
Коефіцієнт фінансового ризику	1,67	1,19	1,17		0,70	0,70		0,23
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,91	-0,47	-0,46		-0,16	-0,14		0,42
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	0	0	0,01		0,01	0,01		0,07
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів	0	0	0,01		0,01	0,01		0,04
Коефіцієнт фінансової автономії капіталізованих джерел	0,99	0,99	0,98		0,98	0,98		0,96

Коефіцієнт маневреності власного капіталу є досить низьким, навіть не дивлячись на невелике зростання протягом 2010 року, і тому не забезпечує гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Але тенденція до зниження цього показника є негативним моментом, на що слід звернути увагу підприємству. Дані наведені нижче (рис 2.3).

У 2008 році всі необоротні активи були профінансовані за рахунок власних коштів, що підтверджують значення коефіцієнту структури покриття довгострокових вкладень. Однак у 2009 році значення цього показника збільшується, у цей період невелика частина необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, і тому підприємство стає, хоч і в незначній мірі, залежним від зовнішніх інвесторів.

Проаналізував значення коефіцієнту довгострокового залучення коштів бачимо, що в 2008 році підприємство не мало довгострокових зобов’язань. Незначне зменшення цього коефіцієнту говорить про те, що у 2009 – 2010 роках у ВАТ «Хлібозавод №14» з’явилися довгострокові зобов’язання і підприємство стало в незначній мірі залежати від зовнішніх інвесторів (Додаток В).

Коефіцієнт фінансової автономії капіталізованих джерел у період з 2008 по 2011 рік знизився з 0,99 до 0,96, але це є позитивною тенденцією, адже це свідчить про більш раціональну фінансову стратегію підприємства і підвищення рентабельності власного капіталу, а також при цьому зберігався високий рівень фінансової стійкості підприємства.

Рис. 2.3. Динаміка зміни коефіцієнтів капіталізації і покриття

Наступний етап аналізу фінансово – господарської діяльності – оцінка ділової активності. Ділова активність проявляється в динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту. На практиці частіше за все використовуються наступні показники ділової активності: коефіцієнти оборотності активів, оборотності дебіторської заборгованості, оборотності кредиторської заборгованості, оборотності запасів, оборотності основних засобів та показники тривалості обігу дебіторської заборгованості, обігу кредиторської заборгованості, обігу запасів, операційного циклу та оборотності оборотного капіталу. Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва і обігу, який приносить прибуток. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати своєї заборгованості. Коефіцієнт оборотності запасів показує, скільки обертів за рік здійснили запаси. Тривалість операційного циклу визначає, скільки днів потребує підприємство для виробництва, продажу і оплати продукції.

За допомогою коефіцієнту оборотності активів (коефіцієнта трансформації) оцінюється ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Розрахунок цього коефіцієнта виробляється по формулі:

(2.11)

За коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості судять у скільки разів у середньому за звітний період дебіторська заборгованість перетворилася в кошти. Розрахунок цього коефіцієнта виробляється по формулі:

(2.12)

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати таким чином:

(2.13)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості доповнює попередній коефіцієнт. Він розраховується по формулі:

(2.14)

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:

(2.15)

Деякі аналітики для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості не тільки розглядають співвідношення між поточними активами і поточними зобов’язаннями, але і відокремлюють також їхню різницю. Різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями складає чистий робочий капітал підприємства (Рк), який розраховується по формулі:

(2.16)

Для характеристики ефективності запасів використовуються коефіцієнт оборотності запасів і показник тривалості обороту. Вони розраховуються таким чином:

(2.17)

(2.18)

Показник тривалості операційного циклу показує, скільки днів у цілому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції підприємства.

(2.19)

Логіка розрахунку показник тривалості обороту оборотного капіталу зводиться до наступного: якщо його значення позитивне, то підприємство відчує потребу в коштах; негативне значення показника свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші.

(2.20)

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховується також коефіцієнт оборотності основних засобів (чи фондовіддачу).

(2.21)

Дані табл. 2.5 показують, що коефіцієнт оборотності активів протягом 2008-2010 років збільшився, що показує ефективність використання підприємством усіх ресурсів, не зважаючи від джерел залучення.

В середньому, на даному підприємстві активи обертаються дуже повільно, але це не є негативним явищем, адже вони стабільно приносять прибуток, хоча на цю ситуацію підприємству слід звернути увагу. Аналогічна ситуація з коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості – він теж протягом 2008-2010 років збільшився, тобто у звітному періоді дебіторська заборгованість перетворюється у грошові кошти, тобто погашається.

З цим пов’язане те, що тривалість обороту дебіторської заборгованості у 2008-2010 роках зменшилась.

Таблиця 2.5

Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності

Показник	2008 рік			2009 рік			2010 рік
	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду		На кінець періоду
Коефіцієнт оборотності активів		1,41	1,68	1,67	1,88	1,88		2,34
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		19,5	30,72	30,33	37,32	37,33		97,37
Тривалість обороту дебіторської заборгованості		18,46	11,71	11,71	9,65	9,66		3,69
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		3,30	4,86	6,22	8,30	22,56		100,21
Тривалість обороту кредиторської заборгованості		109,09	74,07	57,88	43,37	43, 95		3,59
Робочий капітал		-6501	-4726	-4720	-1433	-1434		8566
Коефіцієнт оборотності запасів		15,76	23,18	45,94	61,26	61,72		23,5
Тривалість оборотності запасів		22,84	15,53	7,83	5,87	5,83		15,31
Тривалість операційного циклу		41,3	27,24	19,54	15,52	15,79		19
Тривалість оборотності оборотного капіталу		-67,7	-46,82	-38,34	-27,85	-0,16		-4,5
Фондовіддача		2,30	3,03	3,01	4,43	4,45		8,6

Що стосується ситуації з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості і тривалістю обороту кредиторської заборгованості, він показує скільки оборотів необхідно підприємству для погашення наявної заборгованості. Сума робочого капіталу з кінця 2008 року збільшується, що можна охарактеризувати як позитивну тенденцію у роботі підприємства.

Коефіцієнт оборотності запасів на кінець 2010 року зменшився, у 2008 році збільшився, що говорить про тенденцію ефективного використання запасів. Тривалість оборотності запасів протягом 2008-2010 року зменшувалась, що є позитивним явищем, адже зменшився період часу, за який запаси перетворюються на реалізовані товари.

Рис. 2.4. Динаміка зміни коефіцієнтів ділової активності

Аналогічна тенденція спостерігається у показників тривалості операційного циклу та оборотності оборотного капіталу. Фондовіддача протягом 2008-2010 роках підвищилась. Те, що цей показник досить високий – це позитивна тенденція, якщо він почне знижуватись, а це вже явище негативне і підприємству слід звернути на це увагу, адже подальше зниження цього показника негативно вплине на фінансовий стан підприємства. Зміни коефіцієнтів наведені вище (рис 2.4).

Наступний етап аналізу фінансово – господарської діяльності підприємства – розрахунок коефіцієнтів рентабельності. Рентабельність - це відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами і ресурсами, використаними для його досягнення.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з який залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. У залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють три групи показників рентабельності: рентабельність капіталу, рентабельність продажів та рентабельність виробництва. До показників рентабельності капіталу належать: рентабельність активів і рентабельність власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Показники рентабельності продажів: валова рентабельність реалізованої продукції, операційна рентабельність реалізованої продукції та чиста рентабельність реалізованої продукції. Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. Операційна рентабельність реалізованої продукції показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів. Чиста рентабельність реалізованої продукції характеризує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

До показників рентабельності виробництва належать: валова рентабельність виробництва та чиста рентабельність виробництва. Валова рентабельність виробництва показує, скільки гривень валового прибутку приходиться на гривню затрат, які формують собівартість реалізованої продукції. Чиста рентабельність виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку приходиться на гривню реалізованої продукції.

Показник рентабельності активів, розраховується таким чином:

(2.22)

Рентабельність власного капіталу розраховується по формулі:

(2.23)

При оцінці рентабельності продажів у залежності від показників прибутку (валовий, операційної і чистий) розраховується ряд коефіцієнтів рентабельності.

Валова рентабельність продаж розраховується таким чином:

(2.24)

Операційна рентабельність продаж є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності.

(2.25)

При оцінки рентабельності продаж у вітчизняній практиці найчастіше використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

(2.26)

Рентабельність активів у 2008 році піднялася, але вже в кінці 2009 року вона знову знизилась. Це явище негативне, адже це свідчить про зменьшення прибутку у 2009 році. Рентабельність власного капіталу також у 2009році знизилась, в кінці 2010 року вона знову піднялася. Це явище позитивне, адже це свідчить про те, що кожна інвестована грошова одиниця тепер приносить більше прибутку (табл. 2.6).

Валова рентабельність продаж протягом 2009 року зростала, у 2010 році вони знизилася. Така тенденція до 2009 року є позитивною, тому що, це говорить про підвищення ефективності виробництва та про більш продуману політику ціноутворення. Операційна рентабельність продаж протягом 2009 року збільшувалась, а потім у 2009 році цей показник почав зменшуватись. Така тенденція є негативною, адже вона свідчить про збільшення адміністративних витрат і витрат на збут продукції (рис. 2.6).

Таблиця 2.6

Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

	2008 рік			2009 рік			2010 рік
	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду		На кінець періоду	На початок періоду		На кінець періоду
Рентабельність активів	2,62	20,69	20,28		8,13	8,05		45,30
Рентабельність власного капіталу	3,77	31,13	30,59		3,67	3,63		39,59
Валова рентабельність реалізованої продукції	16,92	22,36	22,37		15,87	15,87		17,39
Операційна рентабельність реалізованої продукції	1,16	6,87	6,88		1,79	1,79		8,66
Чиста рентабельність реалізованої продукції	0,01	4,69	4,70		0,47	0,47		0,06

Чиста рентабельність реалізованої продукції до кінця 2008 року зростала, а потім почала знижуватись, що є негативною тенденцією, бо свідчить про збільшення витрат і, як наслідок, зменшення чистого прибутку.

Рис. 2.6. Динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності

Під банкрутством розуміють визнану судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів лише за допомогою проведення ліквідаційної процедури.

Але кожне підприємство намагається функціонувати так, щоб підприємству за будь-яких умов не загрожувало банкрутство. Тому для цього потрібно проводити аналіз наявності або відсутності ознак банкрутства або діагностику банкрутства.

Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризисного розвитку підприємства, генеруючи загрозу його банкрутства в наступному періоді.

Таблиця 2.7

Діагностика банкрутства

Показник	2008 рік		2009 рік		2010 рік
	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду
X1	0,04	0,29	0,28	0,25	0,25	0,34
X2	0,02	0,14	0,14	0,19	0,19	0,48
X3	0,38	0,68	0,67	0,72	0,72	0,91
X4	0,60	0,84	0,85	1,42	1,42	4,37
X5	2,9	3,3	3,31	4,07	4,07	5,68
Z	5,42	7,6	7,6	7,11	7,11	12,39
Ймовірність банкрутства	дуже низька	дуже низька	дуже низька	дуже низька	дуже низька	дуже низька

Існує безліч методик проведення діагностики банкрутства, які відрізняються об’єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких проводиться аналіз . Однією з най розповсюджених методик діагностики банкрутства є модель Альтмана, яка має такий вид:

Z=1,2X1+1,4X2+3,3X3+0,6X4+1X5 (2.27)

де інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

рівень прибутковості активів;

коефіцієнт фінансового ризику;

коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунку інтегрального показника можна представити в такий спосіб (табл. 2.7).

Відповідно світовому досвіду, значення Z-показника Альтмана, можна трактувати наступним чином (табл. 2.8)

Таблиця 2.8

Інтерпретація показника Альтмана

Значення показника	Ймовірність банкрутства
<1,8	Дуже висока
1,81-2,7	Висока
2,71-2,99	Вірогідна
>3	Дуже низька

Значення показника моделі Альтмана протягом 2007-2009 року збільшився. Цю тенденцію не можна назвати негативною, адже за весь досліджуваний період значення показника було вищим за 3, що свідчить про дуже низьку вірогідність банкрутства.

2.3. Оцінка виявлених недоліків і шляхи їх подолання

Для оцінки внутрішніх недоліків для розвитку ВАТ “Донецький хлібозавод №14” в дипломному проекті проведена економічна діагностика діяльності підприємства за 2008 – 2010 роки.

Спочатку проводився порівняльний аналіз, який дозволяє визначити динаміку і структуру статей балансу підприємства та систематизувати розрахунки. За допомогою цього типу аналізу стає можливим аналіз відносної величини структури статей балансу, темпів зростання, відносної зміни структури та абсолютного приросту по кожній статті.

Аналізуючи дані порівняльного аналізу ВАТ «Хлібозавод №14» можна зробити висновки, що в активі балансу більшу питому вагу займають оборотні активи, в яких, у свою чергу велику вагу мають запаси та дебіторська заборгованість. З пасиву балансу також видно, що у підприємства є проблема з великою сумою залучених коштів, але з розрахунків коефіцієнтів капіталізації і покриття видно, що частка власних коштів зростає, що характеризує незалежність від зовнішніх інвесторів.

Одним з недоліків є показник операційної рентабельності, який показує, що вона знижується. Це свідчить про збільшення адміністративних витрат і витрат на збут продукції, що є негативною тенденцією. Зростатиме собівартість продукції, а якщо ціни будуть вище, це сприятиме низькому рівню конкурентоспроможності у сучасних умовах на ринку хлібопекарної галузі (рис 2.7).

Однак є і позитивна тенденція. З фінансового аналізу ми бачимо, що збільшується кількість раз обороту дебіторської заборгованості у звітному періоду, що свідчить про перетворення її у кошти, тобто погашення дебіторської заборгованості.

Загалом аналіз має позитивну тенденцію. Коефіцієнти фінансового ризику значно зменшилися, завдяки збільшенню частки власного капіталу.

Сума робочого капіталу збільшується, що характеризує як позитивну тенденцію у роботі підприємства.

Коефіцієнт оборотності запасів зменшився збільшився, що говорить про тенденцію ефективного використання запасів. Тривалість оборотності запасів протягом досліджуваного періоду зменшувалась, що є позитивним явищем, адже зменшився період часу, за який запаси перетворюються на реалізовані товари.

Рис. 2.7. Динаміка операційної рентабельності реалізованої продукції

Треба звернути увагу на тривалість обороту дебіторської заборгованості. Цей коефіцієнт покаже кількість днів для погашення кредиту, залученого кредиторами. Таким чином можна бути визначити ефективність механізмів кредитного контролю на підприємстві, а також отримати уявлення про безпеку дебіторів.

Висновки до розділу 2

Внаслідок проведення аналізу фінансово-економічної характеристики підприємства і особливості його функціонування, встановлено, що діяльність товариства в усіх суттєвих аспектах проводиться відповідно до чинного законодавства України.

Визначено, що у своїй діяльності підприємство має певні ризики: податкове навантаження, політична нестабільність, зростання інфляції, проблеми з залученням коштів, застаріле виробниче обладнання, зменшення попиту на продукцію. Стосовно фінансово-економічного аналізу, можна робити висновок, що запаси використовувались на поточну діяльність підприємства, істотного списання дебіторської заборгованості немає. Найбільш необоротними активами підприємства є необоротні активи, а саме основні засоби, серед яких найбільш істотні будівлі та споруди, машини та обладнання. Єдиним джерелом фінансування підприємства є необоротні засоби, тобто нерозподілений прибуток. Була проведена оцінка ліквідності підприємства. Ліквідність означає здатність підприємства перетворювати активи в гроші без втрат їх ринкової вартості. Коефіцієнт покриття свідчить про недостатність оборотних коштів для покриття поточних забов’язань. При цьому товариство не має залежності від зовнішніх джерел фінансування і має достатньо власного капіталу для погашення усіх зобов’язань. Розрахункова вартість чистих активів – 11037 тис. грн. більше скорегованого статутного капіталу 5207 тис. грн. Це відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

В цілому, ситуація на підприємстві стабільна, хоча і підвищилися показники фінансового ризику та залежності від зовнішніх інвесторів. Але підприємство і надалі працює з прибутком, що говорить про раціональне використання запасів та економічного потенціалу підприємства. Однак сума чистого прибутку зменшилася, що говорить про збільшення витрат, а це є негативною тенденцією, особливо в умовах кризи.