Висновки

В сучасних економічних умовах, коли Україна входить до Європейського торгівельного простору, конкурентоспроможність є основою довготривалого і ефективного бізнесу, що надає впевненість у майбутніх успіхах кожного суб’єкта підприємницької діяльності. В ринкових умовах господарювання право на існування мають тільки конкурентоспроможні підприємства. Конкурентоспроможність представляє собою одну з базових економічних категорій, яка визначає спроможність підприємства адаптуватись до зовнішніх умов функціонування з досягненням максимальної ефективності. Конкурентоспроможність – це єдиний шлях будь - якого підприємства до стабільного, ефективного, перспективного і соціально захищеного свого розвитку. Інноватизація, якість прибутку і конкурентоспроможність підприємств та їх структурних підрозділів є взаємопов’язаними і взаємозалежними чинниками. Зростання рівня інноваційного розвитку є передумовою збільшення прибутку та головним напрямком підвищення конкурентоспроможності, а підвищення конкурентоспроможності, у свою чергу, є важливою умовою для формування фінансових джерел реалізації нових інноваційних проектів на підприємствах.

Аналіз форм фінансової звітності ВАТ «Хлібозавод №14» дав змогу оцінити фінансовий стан підприємства і його головні показники: рентабельність, ліквідність, платоспроможність та ділову активність. Загальний стан підприємства стійкий, але треба звернути увагу, на зростаючу з кожним роком тенденцію залучених коштів, бо в свою чергу це підвищує фінансовий ризик і залежність підприємства від кредиторів. Нестача найбільш ліквідних активів також вказує, що в майбутньому це приведе до зростання кредиторської заборгованості по поточним зобов’язанням підприємства, що негативно вплине на фінансовий стан підприємства. Дивлячись на значення коефіцієнту абсолютної ліквідності - 0,51, можна зробити висновок, що самих грошових коштів та поточних фінансових інвестицій недостатньо для задоволення зобов’язань підприємства. Що стосується коефіцієнт оборотності запасів на кінець 2007 року зменшився 16,8, потім у 2008 році збільшився до 45,94, що говорить про тенденцію ефективного використання запасів. Тривалість оборотності запасів протягом 2008-2010 року зменшувалась, що є позитивним явищем, адже зменшився період часу, за який запаси перетворюються на реалізовані товари.

Не зважаючи на ситуацію світової економічної кризи, підприємство продовжує працювати, хоча його об’єми продажів та прибуток скоротились, однак на фінансовій стійкості підприємства це позначилось лише незначним чином, тому, що продукція даного підприємства все одно користується попитом. В цілому, ситуація на підприємстві стабільна, хоча і підвищилися показники фінансового ризику та залежності від зовнішніх інвесторів. Але підприємство і надалі працює з прибутком, що говорить про раціональне використання запасів та економічного потенціалу підприємства. Однак сума чистого прибутку зменшилася, що говорить про збільшення витрат, а це є негативною тенденцією, особливо в умовах кризи.

У своїй діяльності підприємство має певні ризики, які включають наступні: політичні і макроекономічні ризики: податкове навантаження – високі податки, що призводять до зростання податкових, штрафів і пені; політична нестабільність; зростання інфляції; зниження темпів економічного розвитку країни в цілому, і як наслідок погіршення стану окремих галузей виробництва та підприємств; фактори ризику стосовно фінансово-господарського плану: нестача ресурсів; проблеми із залученням коштів для розширення діяльності; застаріле виробниче обладнання та транспорт; зменшення попиту у зв’язку зі створенням нових конкурентоспроможних підприємств. Основним бар’єром є нерозвиненість теоретико-методичного обґрунтування планів підприємств у перехідній економіці.

Розробка, вивчення та адаптація сучасних методів прогнозування та планування створюють базу для формування обґрунтованих планів діяльності підприємства, забезпечують підвалини для його існування в довгостроковій перспективі.

Необхідно зауважити, що протягом останніх років змінювалися смаки населення, а саме зменшилось споживання «соціальних» сортів хліба, що сприяло розвитку напряму виробництва «елітних» сортів, дозволяючи зменшити залежність виробників хліба від державного регулювання. На сьогодні кількість «соціального» хлібу, який випікається з борошна низьких сортів, та виробництво якого регулюється державою, складає близько половини від загального обсягу випуску. В умовах кризи та падіння платоспроможності населення попит на «елітні» сорти зменшується, що уповільнить розвиток цього напряму виробництва.

Таким чином, можна зробити висновок, що результати фінансово – господарської діяльності підприємства є задовільними, але все одно дане підприємство потребує розробки більш оптимальної стратегії діяльності та розподілу фінансових ресурсів, а також перегляду структури капіталу. Також підприємству слід звернути увагу на запропоновані рекомендації, адже це дозволить поліпшити фінансовий стан підприємства, збільшити розмір прибутку та вдосконалити виробництво.

Саме з таких планів збільшення прибутку, я запропонувала у своїй переддипломній практиці. Впровадження нового обладнання, заміну на нові печі російського виробництва „Муссон-Ротор”, забезпечить високі обсяги виробництва хліба, при мінімальних затратах, на заміну обладнання. Дозволить максимально заощадити на електроенергії, а також зменшить собівартість одиниці виробленої продукції, що сприятиме у жорстоких умовах конкуренції мати низьку ціну вартості на хліб, при цьому якість використаної муки буде відповідати вищому сорту. Це дозволить завоювати більший сегмент ринку, збільшити прибуток та укріпити свої позиції серед інших виробників хліба.