Віровчення ісламу, грунтується на наступних|слідуючих| основних положеннях|становищах|:

1. Віра в Аллаха, доведеная до логічно завершеного монотеїзму. Аллах (араб. ал-Ілах| — божество) — Бог єдиний, вічний, мудрий і всемогутній, всемилостивий. Аллах — і Творець всього сущого, і верховний суддя, чудово обізнаний про все, що відбувається|походить| в світі (57:1—6. 112:1—4 і ін.).

Взагалі у|в,біля| Аллаха 99 імен, або епітетів, під якими його знають люди, і одне сьогодення, відоме тільки|лише| пророкам.

Аллах не матеріальний, нічого не вимагає, хоча має певні ознаки особи|особистості|: зір, слух|чутка|, голос, руки, якими творить, по такому образу|зображенню| створив він і людини.

Складеної|складової| віри в Аллах є|з'являється,являється| віра в існування ангелів і духів (джинів|).

Люди створені з|із| глини, а ангели — з|із| світла, головне призначення ангелів — стежити за людиною. Кожна людина має по два ангели, які безперервно, змінюючи один одного на світанку|на світанку|, записують|занотовують| в особливі книги все, що здійснює|скоює,чинить| людина впродовж|упродовж| свого життя. Саме з|із| цими книгами повинна прийти людина на Страшний суд, щоб повністю відзвітувати за своє життя

Джини— ще одна категорія розумних істот, створених Аллахом. Між джинами і людьми існує деяка схожість. Ті та інші мають вільну волю і можливість|спроможність| вибору між добром і злом. Взагалі-то суть|сутність,єство| джина інша, чим у|в,біля| людини. Саме слово «джин» навіть перекладається|перекладається,переказується| як «невидимий», «прихований». У Корані вказується|вказується|, що джини створені з|із| вогню (15:27; 55:14) раніше людини. Існує багато різновидів джиннов|. Наймогутніші|усемогутні| з|із| них звуться іфритами|.

Джин, що віддалився від милості Аллаха, — це шайтан (букв|літер|, той, хто не послухався). Во главі шайтанів стоїть ісламський аналог християнського диявола — Ібліс. Конфлікт між Богом і значною частиною|часткою| небесного воїнства відбувся тоді, коли Аллах вирішив|розв'язав| створити людину і наказав поклонятися їй. Ібліс же відмовився це зробити, мотивуючи свою відмову тим, що він створений раніше людини і не з|із| глини, а з|із| вогню (2:32, 7:10—15 і ін.).

Віра в джинів|, мабуть|очевидно|, увійшла до мусульманської релігії з|із| доісламських| вірувань народів Аравії для зрозумілого пояснення наявності в світі зла. У ісламському богослів'ї|богослов'ї| вона не одержала|отримала| поглибленого розвитку. Зате джини| з|із| їх здатністю|здібністю| творити дива залишалися улюбленими|любими| персонажами народної літератури і фольклору, зокрема казок циклу «1001 ніч», впродовж|упродовж| всього мусульманського середньовіччя.

2. Віра в передвічність Корану, списки якого споконвіку існували на небесах, поки|доки| не були перенесені ангелом Джібрілом від престолу Аллаха на найближче до землі|грунту| небо|піднебіння|, а вже звідти його зміст|вміст,утримання| впродовж|упродовж| 22 років передавався пророку Мухаммаду, починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із| 610 р. за християнським календарем. Якщо Коран створений Аллахом, тоді зрозуміло, чому мусульмани в своєму житті повинні керуватися тільки|лише| довершеними|досконалими| розпорядженнями|приписами|, що містяться|утримуються| в цій божественній книзі.

3. Віра в замогильну подяку. Його необхідність розуміється так: довершений|досконалий| Бог створює довершений|досконалий| світ, і людина, провідна в цьому світі такий нетривалий час, не повинна випадати із|із| загального|спільного| плану творіння, а тому приречений на вічне життя.

Ця віра покоїться на трьох догматах, схожих з|із| християнським віровченням:

• догматі про безсмертя людської душі

• догматі про існування пекла і раю

• догматі про неминучість останнього — Судного дня світу|світу|, коли всі одержать|отримають| подяку за свої справи|речі|.

Пекло, як представляють|уявляють| його собі мусульманські богослови, знаходиться|перебуває| під сьома землями|грунтами|. Воно теж|також| складається з семи ярусів; тяжкість|тягар| покарання|наказання| зростає у міру поглиблення відповідного ярусу. Якнайлегше з|із| мук мусульманського пекла полягає в тому, що грішник повинен ходити у вогненних|вогняних| сандалях. За серйозніші гріхи його сковують ланцюгами|цепами|, обряджають в одіяння|убрання| із|із| смоли і дошкуляють|доймають| жарою так, що мозок в голові кипить, як вода на вогні. Вії, зуби, вуха весь час|увесь час| палають, вогонь проникає до нього в очі і рот і виходить із|із| спини. Для угамовування нестерпної спраги пропонується кип'яток (37:66; 38:57, 56:54) і гнійна вода. При цьому між шкірою і м'ясом із швидкістю дикого осла бігають черв'яки, яких не стосується |жоден| пекельний вогонь, і весь час|увесь час| кусають грішника. Є в пеклу і вогненна|вогняна| гора Сауд, на яку грішникам треба піднятися|підійнятися| для того, щоб бути звідти скинутими вниз. Сам підйом може тривати без малого 70 років.

В останньому крузі|колі| знаходиться|перебуває| дерево заккум| — «плоди його точно голови дияволів» (37:60—64), призначені в їжу мученикам пекла.

Головне в характеристиці мусульманського раю — затишний тінистий сад з|із| чисельними|багаточисельними| джерелами води, такий милий серцю людини, все життя якої пройшло|минуло,спливло| в спекотній|спекотливій| безводній|безводній| пустелі. Праведники в розкішному одязі з|із| чисельними|багаточисельними| прикрасами|прикрашаннями| лежать на ложах часто разом з своїми дружинами|жінками| або з чорноокими істотами жіночої статі, наданими в їх розпорядження

Сам же Страшний суд мислиться мусульманам так: 40 днів з неба|піднебіння| на землю|грунт| литиметься жива|жвава| вода, яка заллє її на 12 ліктів вище за високі гори. Потім зазвучить труба архангела Ісрафіла, з|із| неї по всій землі|грунту| розлетяться душі померлих, які знайдуть свої могили і вселяться| в свої тіла. Потім по відповідній трубній команді мусульмани, хто на верблюдах, віслюках або конях, хто на возах — залежно від того, які жертвопринесення здійснювалися|скоювалися,чинилися| ними за життя, відправляться до місця Останнього суду. Суд відбуватиметься|походитиме| на рівнині, поблизу|неподалік,біля| Єрусалиму, який розростеться ради такого випадку до справді|воістину| космічних масштабів. Присутні, тіснившись один на одному в тисячу ярусів, тисячу років чекатимуть Бога, який спуститься до ним з небес у супроводі сонму незліченних ангелів. Отже часу наново|заново| переосмислити своє життя і спробувати передбачити своє покарання|наказання| буде більш ніж достатньо. Пророк Мухаммад особисто підведе до Аллаха своїх найближчих сподвижників, клопочучи за них. Іншим же підсудним будуть вручені книги із|із| записами їх добрих і злих справ|речей|. Потім відбудеться процедура зважування на «вагах справедливості». На завершення кожному буде оголошений його вирок, відповідно до якого з|із| кожної тисячі людей тільки|лише| один буде призначений для раю. Прабатько|праотець| Адам остаточно відокремить|відділить| праведників від грішників і відправить їх прямо до пекла або раю, розташовані|схильні| по обидві сторони престолу Аллаха. Характерною|вдача| особливістю мусульманського варіанту Страшного суду є|з'являється,являється| те, що як підсудні виступатимуть|вирушатимуть| не тільки|не лише| люди, але і джини|, а також тварини і птахи|птиці|.

Треба сказати, що поняття добра і зла, відповідно до яких визначатиметься замогильна доля кожної конкретної людини, в ісламі відрізняються від трактувань в інших релігіях. Іслам вважає|лічить| гріхом не природні бажання людини, а лише їх надмірне задоволення.

Далі, якщо в християнстві гріх з часів Адама і Єви передається по спадку|спадщині| всім представникам роду людського і людина винна всій своїм життям заслуговувати прощення|пробачення| цього гріха, то відповідно до Корану Аллах пробачив|вибачив| Адама і повів його «прямим шляхом|колією,дорогою|» (20:120).

4. Віра в божественне визначення. Ця віра витікає з|із| віри у винятковість і всемогутність Аллаха, завдяки якому всі людські справи|речі| ще до створення|створіння| миру|світу| були занесені в особливі скрижалі (36:11), і є|з'являється,являється| зворотною стороною віри в замогильну подяку. у ісламі вона виражена|виказана,висловлена| настільки яскраво, що впадає в очі представникам інших релігій, тому вважається|лічиться| специфічною особливістю ісламу.