Тех Карти / Титар_конспект / tit_r2

2 ПІДГОТОВКА ДОРОЖНЬОГО ПОЛОТНА

2.1 Підготовка земляного полотна

Підготовка до будівництва дорожнього одягу розпочинається з вивчення інженерно-технічним персоналом проектно-кошторисної документації та детального ознайомлення з умовами виконання робіт. Завбачливо визначають місця влаштування з’їздів і тимчасових доріг, об’їздів на період будівельних робіт.

Земляне полотно доцільно споруджувати за рік до початку будівництва дорожнього одягу. Протягом цієї календарної перерви попутній автомобільний транспорт укочує грунт земляного полотна до потрібної щільності.

Роботи з підготовки земляного полотна починають після закінчення періоду весняного бездоріжжя, коли грунт підсохне і має оптимальну вологість. Склад технологічних операцій визначається станом земляного полотна, який встановлють на підставі контролю якості цієї споруди. Спочатку слід відвести воду, якщо на поверхні земляного полотна є калюжі. Для прискорення просушування грунту його розпушують з допомогою розпушувача, якими обладнані бульдозери і автогрейдери. Далі поверхню земляного полотна профілюють автогрейдером. Довжину захватки призначають вдвічі довшою, ніж при виконанні основних робіт. Цей захід підвищує продуктивність праці автогрейдера.

Після планування поверхні грунту його доущільнюють котками на пневматичних шинах масою 16...30т.

Рух котків починають від бровок земляного полотна до осі дороги, з перекриттям попереднього проходу на 1/3 смуги ущільнення. Коток не повинен наближатись до бровки земляного полотна менше 0,8 м за умови безпеки руху. Дрібні нерівності від пневматичних коліс розкочують за три-чотири проходи по одному сліду гладковалкового котка масою 8...10 т.

При необхідності на стадії підготовчих робіт земляне полотно досипають грунтом до проектної позначки. Однак слід мати на увазі, що в конструкціях дорожнього одягу з присипним узбіччям земляне полотно споруджують до позначки низу дорожнього одягу. Грунт узбіччя досипають потім на стадії влаштування дорожнього одягу.

В проекті може передбачатись зміцнення верхніх шарів земляного полотна вапном чи іншим в’яжучим. Цю операцію виконують після планування земляного полотна перед його доущільненням. В’яжуче вносять цементорозподільником, перемішують із грунтом фрезами. Після розрівнювання та профілювання шар грунтової суміші ущільнюють котками на пневматичних шинах.

До підготовки земляного полотна відносять улаштування при необхідності дренуючих прошарків з геотекстилю (мілкий дренаж) для швидкого осушування верху земляного полотна.

2.2 Будівництво розділювальних і крайових смуг. Укріплення узбіччя

Розділювальні, крайові смуги і смуги безпеки доцільно будувати до початку будівництва дорожнього одягу. Розділювальні смуги, ширші за 2...5м, з’єднують з

проїзною частиною шляхом улаштування на них покриття шириною 1м з готових цементобетонних плит, монолітного бетону, асфальтового бетону. Укріплення роблять так, щоб воно було на 3...6 см вище за неукріплену частину обочини; цю частину засівають травою. При ширині обочин більше 5 м можливе висаджування кущів і дерев, якщо таке рішення не призведе до снігових відкладень.

У складних умовах розділювальну смугу шириною 2 м обмежують нахиленим бордюром висотою до 0,2 м, а поверхню укріплюють щебеневим матеріалом.

Перехідно-швидкісні смуги в місцях переїздів, примикання, з’їздів будують із тих же матеріалів і такої ж конструкції, як і проїзна частина.

Оздоблення укріплювальних смуг виконують після будівництва покриття і укріплення узбіччя.

Укріплення узбіччя залежить від категорії дороги і типу покриття проїзної частини, його мета полягає в захисті грунту від перезволоження, руйнування автомобілями, а також просочування води в земляне полотно.

Найпростіше узбіччя укріплюють засівом трав. При частих заїздах автомобілів на обочини та зупинках їх на трав’яному килимі обочини укріплюють мінеральними матеріалами – шлаком, гравієм, щебенем, асфальтовим бетоном.

Укріплення не доводять до бровки на 0,5 м, тому що там може бути огорожа або дорожні знаки.

2.3 Влаштування додаткових шарів дорожнього одягу

Будівельники повинні ретельно ознайомитись з особливостями конструкції дорожнього одягу, для влаштування якого проектують коритоподібний профіль або профіль з напівприсипним чи присипним узбіччям.

Коритоподібний профіль вирізають автогрейдерами переважно на дорогах нижчих категорій при роботі дренуючого шару за типом об’ємного поглинання. Контури корита попередньо позначають кілочками, а ділянку робіт огороджують шлагбаумами і встановлюють необхідні дорожні знаки. Дно корита доущільнюють за три-чотири проходи по одному сліду котка на пневматичних шинах.

На дорогах вищих категорій (І-ІІІ) широко використовують варіант улаштування дренуючого шару на всю ширину земляного полотна, тоді необхідність вирізання корита відпадає (рис. 2).

Дренуючий шар з осушуванням його трубчатими дренами доцільно будувати в районах, бідних на дренуючі матеріали, а також при питомому надлишку води, що сягає 2...3 л/м2 за добу. Спочатку влаштовують траншеї для воронок; транспортують і розкладають дренажні труби біля траншей; укладають труби в траншеї; засипають приймальну частину воронки щебенем, укріплюють щебенем вхідну частину воронки; закривають з’єднання суміжних труб; засипають траншеї грунтом окремими шарами з ущільненням (рис. 3).

Будівництво дренуючих і підстеляючих шарів складається з послідовних робочих операцій: транспортування матеріалів автомобілями-самоскидами до ділянки виконання робіт; розвантаження їх у конуси по осі дороги або рядами паралельно осі дороги; розрівнювання матеріалів; ущільнення шару і зволоження його при необхідності.

Головною машиною в машинно-дорожньому загоні для влаштування цих шарів є автогрейдер або бульдозер.

Перед розрівнюванням матеріалів виставляють висотні кілочки по осі і по краях проїзної частини дороги. Якщо дренуючий шар улаштовують на всю ширину земляного полотна, то кілочки розміщують на бровках піщаного шару. Висоту кілочків визначають з допомогою нівеліра, візирів і рейок.

Частіше для будівництва дренуючих і підстеляючих шарів використовують крупноабо середньозернисті піски з коефіцієнтом фільтрації, який більший 3м/добу. Однак для цієї мети придатний також щебінь, гравій, шлак, черепашник.

Розрівнювання піску бульдозером виконують на одній захватці, де розвантажують пісок (рис. 4).

Продуктивність праці бульдозера при розрівнюванні піску в кориті

П =		3600ТКчlB						,	(2)
		l1		l2
						+ 2t
	V		+ V		2		n
		1

де П – продуктивність праці бульдозера, м2/зміну; Т – тривалість зміни, год.; Кч – коефіцієнт використання часу;

l = l1 +l2 – довжина шляху бульдозера при русі його вперед і назад, м; В – ширина корита, м;

V1 – відповідно середня швидкість бульдозера при русі вперед і назад, м/хв.; t – середнє значення часу, який витрачає бульдозер за кожен прохід на

маневрування, переходи та переключення швидкості;

n – кількість проходів бульдозера при розрівнюванні піску.

Планування, додаткове зволоження піщаного матеріалу та його ущільнення роблять на другій захватці. Пісок планують за чотири кругових проходи автогрейдера. Витрату води на дозволоження піску розраховують за формулою

θ = hρk(W0 −Wn ),

(2)

де θ – витрата води, т/м2;

h – товщина шару піску в ущільненому стані, м;

к – коефіцієнт, що враховує випаровування вологи за період укладання піщаного шару;

ρ – найбільша щільність піщаного шару, яку визначають у лабораторних умовах за методом стандартного ущільнення, т/м3;

W0, Wn – відповідно вологість оптимальна і природна.

Поливально-мийна машина зволожує пісок через підняті вгору сопла. Проїзд її бажано організувати за межами піщаного шару.

Ущільнення виконують самохідними котками на пневматичних шинах або віброкотками. Вибраний коток повинен ущільнювати матеріал в один шар. Схему руху котків приймають від країв до середини з урахуванням вимог безпеки виконання робіт.

Матеріалами для підстеляючих шарів використовують гравій, щебінь, черепашник, шлаки.

Дренуючі прошарки з нетканих синтетичних матеріалів улаштовують з низового боку стоку води.

Для влаштування водо(паро)непроникаючих і капіляроперериваючих шарів дорожніх конструкцій верхній шар грунту (0,4м) ущільнюють до коефіцієнта ущільнення 1. Поперечний нахил поверхні земляного полотна повинен бути 30%о.

Як захисний прошарок використовують синтетичні плівки, гідроізол або мінеральні суміші з органічними в’яжучими. Залежно від вибору матеріалу проектують технологію робіт. Синтетичні плівки розстеляють вручну або механізовано з перекриттям суміжних полотнищ на 0,1...0,2 м. Суміжні смуги склеюють бітумом або клеями. Рідкі матеріали розподіляють розливом з допомогою автогудронатора.

В разі використання сумішей з органічними в’яжучими перед їх розподілом розливають в’яжуче за нормою 0,9...1,2 л/м2. При цьому беруть до уваги утворення суцільної плівки на поверхні земляного полотна. ущільнення виконують самохідними котками масою 8...11 т.

Шар над цими прошарками товщиною 0,2...0,3 м улаштовують методом «від себе», тобто насувають новий матеріал на захисний прошарок.

Як додатковий прошарок – розділяючу геомембрану використовують геотекстилі типу Дорніт (Росія), Спанбонд (німецької фірми “Зильберпластік”) та інші. Одночасно геоматеріал виконує функції армуючого та фільтруючого прошарку. Розподіляючий прошарок розташовують на межі між земляним полотном і незв’язним шаром дорожнього одягу, між піщаним і зернистим шарами основи або між зернистими шарами основи.

На підготовлений нижній шар (земляне полотно) вздовж осі дороги розкочують рулони геотекстилю з перекриттям сусідніх смуг на 0,2...0,3 м. Сусідні смуги склеюють клеєм, який наносять на смужки перекривання фарбопультом або кистями (рис. 5). Довжину змінної захватки вибирають кратною довжині рулону геотекстилю (100...150 м). Розкочування починають з низової сторони поперечного профілю дороги вручну (три робітники) або механізовано з використанням колісних тракторів моделі МТЗ-80.

Зернистий матеріал завозять автосамоскидами без заїзду на геотекстиль. Його розподіляють методом насування за схемою “від себе” бульдозером. Будівельній техніці дозволено заїзд на розподілений щебінь, якщо його товщина на геотекстилі досягає не менше 30 см. Ущільнення шару здійснюють за традиційною технологією.

Теплоізоляційні шари з пінопласту, пористого бетону тощо вкладають на монтажний шар піску (0,05 м), попередньо розстелену синтетичну плівку. Зверху листів чи плит теплоізолятора знову розподіляють шар піску (0,05 м) і завертають краї плівки. Ширина теплоізоляційного шару більше від ширини основи з кожного боку на 0,5 м. Верхні шари основи будують методом «від себе».

Машини, які входять до складу машинно-дорожніх загонів, повинні бути в справному стані. Переміщення механізмів допускають не ближче 0,5 м від країв земляного полотна. Відстань між машинами на захватках приймають не меншою за 10 м. Перед проведенням робіт слідкують за своєчасним огородженням ділянки

будівництва і розстановкою відповідних знаків. Робітників забезпечують потрібним спецодягом і засобами індивідуального захисту, які необхідні при виконанні робіт. Слідкують за своєчасним проведенням інструктажу з техніки безпеки. Після роботи машини розташовують за межами земляного полотна на спеціальних майданчиках.

Контроль якості робіт на початковій стадії будівництва зводиться до перевірки якості влаштування земляного полотна: рівності його поверхні, відповідності поперечного профілю проектним вимогам, ступеня ущільнення грунту, геометричних розмірів і висотних відміток поверхні; правильності виконання водовідвідних і дренажних споруд, прошарків.

Теплоізоляційні шари контролюють по ширині, товшині, при необхідності перевіряють ступінь ущільнення, заповнення ізоляторами швів між плитами, перекриття шарів – при поярусному розміщенні теплоізолятора. В лабораторних умовах перевіряють відповідність показників властивостей матеріалів вимогам стандартів.

У додаткових шарах перевіряють не рідше ніж через 100 м: відсутність забруднення грунтом виходів дренів на укосах земляного полотна , якість будівельних матеріалів, товщину шару по осі на відстані 0,5 м від кромки проїзної частини, ступінь ущільнення і поперечний нахил поверхні готового шару. Висотні відмітки контролюють по осі дороги.

При будівництві теплоізоляційних шарів з бетонів, кам’яних матеріалів, які оброблені в’яжучими, зміцнених грунтів і золошлакових сумішей, оцінюють їх якість за показниками властивостей зразків.

При влаштуванні морозозахисного шару з нездимних грунтів контролюють їх якість відбиранням в кар’єрі не менше трьох проб з кожних 1000 м3. Визначають величину коефіцієнта фільтрації, кількість пилуватих і глинистих часточок.

Мірником або лінійкою контролюють у трьох точках поперечника через кожні 100 м товщину першого шару дорожнього одягу і товщину шарів грунту над і під дренуючим (гідроізолюючим) прошарком із синтетичного матеріалу.

Показник рівності при оцінці якості влаштування додаткових шарів основи не визначають.

Запитання для самоперевірки

1.Які роботи виконують при підготовці земляного полотна до влаштування дорожнього одягу?

2.Коли будують розділювальні та крайові смуги?

3.Перелічіть вимоги до конструкцій та матеріалів розділювальні та крайових смуг.

4.Які шари називають додатковими?

5.Вкажіть конструктивні відмінності різних варіантів дренуючого шару.

6.Назвіть головні машини МДЗ для будівництва дренуючих шарів.

7.Розрахуйте продуктивність праці бульдозера при розрівнюванні піску.

8.Зобразіть схему проходів бульдозера при розрівнюванні піску в кориті земляного полотна.