Тех Карти / Титар_конспект / tit_r11

11. БУДІВНИЦТВО ОСНОВ ДОРОЖНЬОГО ОДЯГУ ІЗ ПІСНИХ ЦЕМЕНТОБЕТОННИХ СУМІШЕЙ

11. 1 Вимоги до конструкцій та компонентів пісного цементобетону

Пісний цементобетон – різновид дорожніх цементобетонів, який використовують для влаштування основ дорожніх одягів загального користування, магістральних вулиць загальноміського, районного та місцевого значення.

Перші дві марки пісного бетону використовують у будівництві вулиць і доріг місцевого значення. Третя та четверта марки цього бетону знайшли переважне застосування в основах вулиць і доріг ІІ і ІІІ категорій (рис. 30).

Шари з пісного цементобетону розміщують на технологічний шар ущільненого щебеню (10-15см), піщано-гравійної суміші або цементогрунту (12...15 м).

Проектанти рекомендують в основах з пісного бетону влаштовувати поперечні шви за типом обманних швів стиску (табл. 9).

Таблиця 9 – Рекомендовані частоти влаштування поперечних швів в основах з пісного цементобетону

	Відстань між швами, м
Температура повітря в пе-	при двошаровому асфаль-	при двошаровому асфаль-
	тобетонному покритті	тобетонному покритті та
ріод укладання суміші, °С		бітумомінеральних шарах
	марка	бетону
	1, 2	3, 4
5...20	40	в кінці робочої зміни
вище 20°С	30	в кінці робочої зміни

Клас міцності на стиск пісного бетону – В5-7,5.

До складу пісного цементобетону входять: щебінь (гравій), пісок, цемент, вода, бітумна емульсія.

Доцільно в сумішах використовувати чистий вапняковий щебінь або гравій підібраного гранулометричного складу марки на стиск не менше 400 і з подрібнюваністю не менше Др. 24. Портландцемент повинен мати марку не менше 300. Піщана складова придатна за умови відсутності в ній органічних домішок, вмісту пилуватоглинистих часточок менше 3% та модуля крупності не менше двох. Дозволено використовувати природні або штучні піски.

Бітумна емульсія рекомендується такого складу: бітум БНД 40/60 – 50%; вода

– 48,5 %, емульгатор (ССБ) – 1,5%.

Вода для сумішей пісних бетонів повинна мати показник РН ≥ 4 і відповідати вимогам для питної води.

Об’єм води в суміші повинен відповідати 6...7% від маси її сухих компонентів. Кількість бітумної емульсії планують у межах від 30 до 40% від маси цементу. Орієнтовні склади сумішей пісного цементобетону наведені в табл. 10.

Таблиця 10 – Склади сумішей пісного цементобетону
Компоненти	Витрата матеріалів, кг/м3, у сумішах на вапняковому щебені марок
суміші		1		2		3		4
Вода	100...	110	105...	115	110...	125	120...	130
Цемент М 400	50...	70	70...	80	90...	100	110...	120
Щебінь	1400...	1450	1440...	1470	1410...	1440	1400...	1420
Пісок	660...	700	650...	680	630...	650	600...	620

Готова суміш повинна бути однорідною, не налипати на кузови автосамоскидів і робочі органи дорожньо-будівельних машин.

Бетонну суміш готують у бетонозмішувачах примусового змішування або вільного падіння. Тривалість змішування залежить від місткості бетономішалки (від 425 до 2400 л). Вона становить від 80 до 220 с. Для обмеження розшарування бетонної суміші до її складу вводять одночасно з дозуванням води бітумну емульсію. В нормі зволоження суміші враховують сумарну витрату води і емульсії.

Суміші з пісних цементобетонів розподіляють в один шар за умови технічної можливості і товщину його до 20 см. У противному разі будівництво основи виконують двома шарами пісного цементобетону з розривом у часі не більше двох годин.

11.2 Технологія будівництва шарів дорожнього одягу із пісних цементобетонних сумішей

Технологічна послідовність робіт: підготовчі роботи, транспортування, укладання, профілювання, ущільнення, обробка пісного цементобетону та догляд за готовим шаром.

До складу підготовчих робіт відносяться: огородження ділянки будівництва (рис. 31); розбивні роботи; встановлення упору у вигляді рейко-форм; чистове профілювання земляного полотна або нижнього шару основи.

Укладання пісних цементобетонних сумішей здійснюють при середньодобовій температурі не менше плюс 5°С машинами з колісно-рейкового комплекту ДС-153, асфальтоукладальниками, щебенеукладальниками моделі ДС-54, у виключних випадках – автогрейдерами. Коефіцієнт ущільнення суміші визначають у межах 1,15...1,20. Укладання виконують лише в напрямку знизу-вгору, якщо поздовжній похил основи – понад 30%. Завчасно перед укладанням по краях смуг встановлюють рейко-форми.

Траєкторію встановлення рейко-форм відмічають шнуром, який натягнутий на металеві штирі. Штирі забивають електромолотками через 40...50 м на прямих ділянках та через 5...8 м – на кривих. Розташування штирів забезпечує в подальшому їх щільне прилягання до опалубної частини рейко-форм. У місцях стику окремих рейок встановлюють дерев’яні підкладки. Рейко-форми виставляють на вирівнюючий шар з піску. Другу нитку рейко-форм виставляють по шаблону (контролюють висотні позначки нівеліром). Після пропуску розподільника бетону виправляють місця просідання рейко-форм підбиванням їх щебенем. Чистове профілювання земляного полотна або нижнього шару основи здійснюють автогрейдером, оснащеним систе-

мою “Профіль”. Рейко-форми змащують відпрацьованим маслом, соапстоком чи іншим нейтральним мастилом (рис. 32).

Технологія будівництва вказаного шару залежить від вибору головної машини. Раціонально розглянути бетонорозподільник.

Пісний цементобетон транспортують автобетоновозами або автосамоскидами. Кузови автосамоскидів ретельно очищають від бруду, змочують водою або змащують нейтральними мастилами. Термін транспортування пісної бетонної суміші обмежують 90 хвилинами. При температурах понад 20°С та у вітряну погоду кузови автосамоскидів вкривають брезентами для збереження необхідної вологості суміші пісного цементобетону. Весь технологічний цикл від випуску готової суміші до завершення її ущільнення не повинен перевищувати 2,5 години.

Бетонорозподільники різняться за способом завантаження: шнекові із центральним завантаженням або бункерні з боковим завантаженням. Перевагу слід віддавати першому варіанту – конструкції. При використанні другого варіанта бункер розподільника висувають на узбіччя. Автосамоскид виїжджає заднім ходом на спеціальний місток і вивантажує бетон у бункер розподільника. Місток доводиться перетягувати кожен раз до нового місця завантаження бункера.

Розподіл суміші здійснюється бункером, який переміщується впоперек машини (рис. 33). По товщині шару передбачено запас на ущільнення 2...3 см. Суміш укладають з перекриттям попередньої смуги на 1/3 її ширини. Остаточне розрівнювання, профілювання, ущільнення та обробку поверхні бетонного шару виконують бетонообробною машиною (рис. 34). Для якісної її роботи необхідно створити перед вібробрусом валик бетону висотою 7...10 см, а перед вигладжуючим брусом – 1..3 см. Зміна висоти валиків по курсу руху машини – ознака можливих дефектів шару у вигляді хвилястості його поверхні або перемінної пористості бетону. Ущільнення краще виконувати на коротких захватках довжиною 12...15 м. Бетонообробну машину не зупиняють із працюючими вібраторами, щоб не зашкодити рівності поверхні шару. Остаточне ущільнення досягають за два – три проходи машини.

Довжину смуги укладання вибирають такою, щоб не допустити зневоднення її крайки. Саме тому розрив між улаштуванням суміжних смуг не повинен перевищувати годину. За наявності стику смуг їх підправляють дорожні робочі граблями, скребками, гладилками. Вони також ліквідують дефекти на поверхні шару додатковою підсипкою суміші або її зніманням. У разі відсутності бетонообробної машини ущільнення покладають на котки. Один з варіантів ущільнення: легкий статичний коток масою 5...6 т за п’ять – шість проходів по одному сліду та важкий коток масою 13...16 т за вісім – десять проходів по одному сліду.

Якісне ущільнення досягають при дотриманні потрібної кількості котків: 75м3 суміші на один коток. Для укочування шару доцільно використовувати котки з віброприводом (наприклад, моделі ДУ-31А, ДУ-63, ДУ-84, ДУ-85). Незалежно від одно- чи двоскатного поперечного профілю основи рух котків здійснюють уздовж осі дороги із змішенням і перекриттям проходів назустріч поперечному похилу. Суміш ущільнюють додатково вздовж робочих швів поверхневими вібраторами смугами шириною 0,25...0,30 м. Режим ущільнення вибирають за результатами пробного укочування шару.

У кінці зміни після завершення укладання суміші пісного цементобетону поперечний край смуги шару фіксується спеціальним упором (рис. 35). Перед початком укладання суміші упор знімають і торцеву грань бетону обробляють цементопіщаним розчином складу 1:1.

Температурні шви влаштовують найчастіше за типом обманних швів способом закладання дошки, просоченої антисептиком у раніше визначених місцях.

Укладання асфальтобетонного покриття на основу з пісного цементобетону виконують після завершення ущільнення шару з розривом не більше двох годин. У випадку влаштування покриття в пізніші строки деформаційні шви нарізають через три доби для марок 3, 4 і через сім діб для марок 1, 2 в затверділому бетоні.

Рух транспорту дозволяють відкривати відразу після завершення влаштування асфальтобетонного покриття. У випадку розриву між укладанням основи і покриття потрібен догляд за пісним цементобетоном. Оптимальним способом догляду визнаний розподіл бітумної або бітумно-латексної емульсії в два шари із загальною витратою до 0,7 кг на 1 м2.

Контроль якості на заводі об’єднує перевірку відповідності якості складових суміші їх нормативним вимогам, точність дозування, коректування складу суміші та режимів приготування суміші. Дозування матеріалів здійснюють із точністю: цемент і вода ± 1%; пісок, щебінь (гравій) ± 2%.

Міцність пісного цементобетону визначають межею міцності на стиск кубиків 15х15х15 см, а на згин балочок 15х15х60 см з прольотом 45см – на сьому і двадцять восьму добу.

Зразки готують у стандартних умовах при температурі 15...20°С і вологості 95...100% і ущільнюють з притисненням 3,2 МПа. Проби відбирають на заводі і на дорозі в кількості трьох штук з 200 м3 суміші не рідше одного разу протягом зміни, а при більшому обсязі – не рідше двох разів у зміну.

Щільність бетону повинна бути не менше в 98% від максимальної при стандартному ущільненні і визначається середньоарифметичним із трьох проб, які відбирають на площі 1000 м2 основи.

Геометричні параметри контролюють не рідше ніж через 100 м.

Запитання для самоперевірки

1.Сфера використання пісних цементобетонів.

2.Особливості конструкцій основ із пісних цементобетонів.

3.Вимоги до складу та компонентів пісних цементобетонів.

4.Особливості приготування пісних цементобетонних сумішей.

5.Технологічна послідовність будівництва шарів дорожнього одягу із пісного цементобетону.

6.Головні машини МДЗ для влаштування основ із пісного цементобетону.

7.Розбивні роботи при влаштуванні основ із пісного цементобетону.

8.Особливості ущільнення шарів із пісних цементобетонів.

9.Догляд за готовим шаром із пісного цементобетону.

10.Деформаційні шви в основах із пісних цементобетонів.