Зміст

1. Вступ ІV................................................................................................3

2. Креслярські матеріали і приладдя.................................................4

3. Креслярські інструменти................................................................10

4. Поняття про умовний знак………..……………...........................39

5. Картографічні шрифти.................................................................. 45

6. Зміст і класифікація гірничого креслення……………………..51

7.Зміст і класифікація маркшейдерських креслень ……….……55

8.Папір та пластики………………………………………………….61

9. Висновок……………………………………………………………68

10. Використана література……………………………………...…69

10. Додаток............................................................................................70

Вступ

Залежно від того, як і що зображається на кресленні, тобто яка ін­женерно-технічнадумка виражається на ньому, а також який зв'язок має креслення з тією чи іншою науковою дисципліною, розрізняють креслення: машинобудівне, інженерно-будівне, архітектурне, марк­шейдерське, топографічне тощо.

При навчанні топографічному кресленню завданням є:

- вивчення креслярських матеріалів та інструментів;

- вивчення вимог щодо графічного виконання оригіналу плану і карти;

- вивчення правил і прийомів графічних робіт;

- набуття навиків графічного відтворення елементів місцевості на па­пері у вигляді планів та карт.

Топографічний план (карта) - це зменшене узагальнене зображен­ня земної поверхні на площині, побудоване за певним математичним законом, яке показує за допомогою умовних позначень об'єкти і явища відповідно до призначення карти.

Креслення не є механічним процесом. Успіх набуття практичних навичок і прийомів робіт значною мірою залежить від теоретичної під­готовки виконавця.

Не дивлячись на те, що все частіше впроваджуються механічні та автоматичні способи створення оригіналів карт, роль топографічного креслення як ручної праці досить велика. Тому оволодіння прийомами креслення і оформлення тісно пов'язане з розвитком окоміру, упевне­ності руки, акуратності, старанності та художнього смаку.

В процесі топографічного креслення створюється первинний ори­гінал. Від точності, витонченості й акуратності роботи залежить якість викреслюваного оригіналу, щодо якого ставляться дуже високі вимоги, оскільки топографічна карта як один з видів географічних карт харак­теризується повнотою змісту, географічною відповідністю, точністю.

1.Креслярські матеріали і приладдя Папір і пластики

Топографічне креслення виконується на різному папері або різних пластиках. Висока графічна якість і швидкість виконання робіт зале­жать не лише від навиків і знань правил креслення, але й від якості креслярських матеріалів, інструментів і приладдя. Тому важливо мати належні папір, олівець, креслярські інструменти і приладдя.

Папір - це тонкий шар переплетених між собою рослинних воло­кон, які певним чином оброблені. До складу паперу входять наповню­вачі (крейда, каолін та ін.), а також клейкі речовини (клей, каніфоль, крохмал тощо).

Відомо більше 600 видів паперу. Папір характеризується різними показниками: масою, товщиною, механічними властивостями (розрив­на довжина, злом, продавлюваність, стираність. стискуваність, скручуваність тощо), ступенем проклейки, зольністю, вологістю, кольором, гладкістю, вбирною здатністю, повітро- паро- жаронепроникністю, діелектричними й іншими властивостями.

Папір поділяють на 11 класів: для друку, для письма, креслярсько-рисувальний, електроізоляційний, цигарковий, вбирний, для апаратів, світлочутливий, перевідний, обгортковий, промислово-технічний. Якість паперу і відповідно сорт залежать від його основної складо­вої речовини (бавовна, деревина, лляне волокно, ганчір'я тощо).Папір випускають рулонами і окремими аркуша­ми (аркушевий або флатовий папір). Розмір аркушів залежить від ши­рини рулону, з якого вони нарізаються. Наприклад, якщо ширина ру­лону 1189 мм, то розміри аркушів будуть такі:

• А0-841 х 1189 мм;

• А1-594х841 мм;

• А2-420x594 мм;

• А3-297x420 мм;

• А4-210х297 мм.

Додаткові формати позначають числом, яке вказує кратність збі­льшення основного формату, і символом основного формату. Напри­клад, формат розміром 630х297 мм позначається символом А4х3. Для виконання топографічних планів й карт необхідний якісний креслярсь­кий папір.

Розглянемо основні види креслярського паперу, який використову­ється для топографічного креслення, та вимоги, яким він має відпові­дати.

Креслярський папір має бути міцним, білим і витримувати багато­разове нанесення і стирання ліній, а також рівномірно сприймати туш і акварельні фарби. Креслярський папір має мінімально піддаватися лі­нійній деформації при його змочуванні і наступному висушуванні.

Якісний папір напросвіт виглядає однотонним; різко переміжні темні і світлі плями свідчать про низьку якість паперу. Високоякісний креслярський папір при стиранні гумкою не кошлатиться; при багато­разових перегинах по одному й тому ж згину не ламається (якісний креслярський папір витримує 35 - 40 таких перегинів), зберігаючи свою пружність протягом тривалого терміну зберігання, не втрачає своєї білості від тривалого перебування на відкритому повітрі, на сон­ці.

Якість паперу так і перевіряють: дивляться на папір на світло, пе­регинають і розгинають його, труть гумкою; відрізують кусочок папе­ру і виставляють на сонце, а через день-два порівнюють його з основ­ним аркушем, що не зазнав дії сонця. Якщо пожовтіння паперу незна­чне, то такий папір якісний.

Креслярський папір може бути машинного або ручного відливання. В першому випадку волокна паперової маси набирають певного напря­му. Напрям волокон впливає на властивості паперу: в напрямі волокон папір розрізується і рветься найрівніше та найлегше; намочений, а по­тім висушений папір має найбільшу залишкову деформацію в напрямі, перпендикулярному напряму волокон. Папір ручного відливання не мас певного напряму волокон, тому деформація його рівномірна в усіх на­прямах.

Кращим за якістю креслярським папером вважається аркушевий папір ручного відливання марки „Гознак". Це слово, позначене водя­ними знаками в одному з кутів аркуша, можна прочитати, якщо поди­витись на аркуш на світло, тримаючи його лицевим боком до себе. В побуті такий папір часто називають ватманським, або ватманом. У низхідному за якістю порядку можна назвати такі сорти креслярсь­кого паперу: Гознак РВ (ручного відливання), Гознак МВ (машинного відливання), креслярський папір, рисувальний папір. Сортність паперу останніх двох найменувань визначається масою 1 м² паперу, оскільки маса цих сортів прямо пропорційна якості паперу.

Лицевим боком креслярського паперу є шорсткий бік. На ньому краще лягає фарба, а креслити ж можна на будь-якому боці.

Залежно від призначення і цінності креслення його виконують на папері певної якості.

Картографічний папір відноситься до вищих сортів паперу для друку і використовується для друкування картографічних видань; ха­рактерними властивостями його є міцність, особлива білість поверхні та відсутність вкраплень. Розрізняється він за масою 1 м² , яка може бути від 60 до 200 г.

Міліметровий папір(рис.1) застосовується головним чином для складання профілів; зручний він і для наближеної накладки точок за координата­ми. На міліметровому папері нанесена кольорова сітка квадратів (1х1мм).Колір сітки світлий коричневий, іноді синій або сірий, щоб не затемнювалося виконане на такому папері креслення. Лінії через кожні 5,10 і 50 мм відповідно потовщені. Це значно полегшує відлік мілімет­рів.

Рис.1 Міліметровий папір

Графітний папір (графітка) застосовується для копіювання креслень шляхом передавлювання. Графітку легко виготовити самому. Для цього потрібно на тонкий аркуш паперу (цигаркового) наскребти гра­фіту шкільного або м'якшого олівця і рівномірно розтерти його ватою по всьому аркушу. Лінії, одержані через графітний папір, чіткі і при необхідності легко стираються гумкою.

Промокальний (пропускний) папір використовується для зняття надлишку вологи з плану при фарбуванні. Він характеризується крих­кістю, що сприяє швидкому вбиранню вологи.

В картографічному і геодезичному виробництвах широко застосо­вується фотопапір. Він використовується для виготовлення різних оригіналів карт, фото планів, фотовідбитків умовних знаків, написів, що заміняє накреслення цих елементів на оригіналі карти. Поверхня фотопаперу може бути гладенькою (глянцеві, напівматові, матові) і структурною, а за кольором - білою й фарбованою.

Калька (рис.2) використовується для виготовлення копій з планів і карт. На ній виготовляються оригінали для світлокопіювання та інші крес­лення. Виготовляється калька з батисту (полотняна калька) або з папе­ру (паперова або воскова), оброблених особливою речовиною. Вона досить прозора і придатна для креслення на ній тушшю. Калька не міцна і виправляти на ній рисунок дуже тяжко.

Рис.2. Калька

Для того, щоб на кальку (восковку) краще лягала туш, її легенько натирають крейдою (зубним порошком).

З цією метою по всій площі кальки невеликими порціями насипа­ють сухий порошок, а потім ватним тампоном з легким натиском вти­рають порошок в пори кальки. Порошок має лягати рівним тонким шаром. Надлишки крейди змітають чистою ватою або ганчіркою. На полотняній кальці креслити тушшю потрібно на глянцевому боці, а фарбувати, якщо креслення фарбується, на матовому боці. Обидва бо­ки восковки рівноцінні.

Якщо паперова калька не досить прозора, зі зворотного боку її змочують розчином, який складається із 1/4 касторового ма­сла й 3/4 авіаційного бензину, і висушують. Креслити реко­мендується на зворотному боці. Якщо касторка і авіаційний бензин відсутні, то їх можна замінити рослинною олією і гасом в тій же про­порції. Із олій перевагу має лляна олія, оскільки вона швидко сохне. Соняшникова ж олія висихає протягом не менше 20 годин. Після висихання восковку обробляють крейдою, як вказано вище.

Пластики - це прозорі матеріали, які широко використовуються в картографічному виробництві: виніпроз, астралон, ультрафан, лавсан, хостафан, майлар, астрофоїл, мелінекс, перматрейс, лумирор тощо.

Прозорі пластики можуть заміняти папір, скло й алюміній. Крім того, на них можна нанести гравірувальний шар і використовувати їх для виготовлення оригіналів карт методом гравірування. Якщо на них нанести світлочутливий шар, то вони можуть бути використані для копіювальних і фоторепродукційних робіт. Коротко охарактеризуємо деякі види пластиків.

Полівінілхлоридні пластики характеризуються невеликою термо­стійкістю. При температурі 36-40 °С пластик набуває необоротну де­формацію, а при температурі 60-90 °С розм'якшується. З часом ці пла­стини старіють, стають крихкими, забарвлюються в своїй масі.

Поліефірні пластики наділені великою термостійкістю. Ці пластики довговічні, мають хорошу прозорість, інертні до окиснення і до розчинників, не забарвлюються.