- •1.1. Історичні передумови виникнення
- •1.2. Моделі фінансових відносин
- •1.3. Соціально-економічна сутність
- •2.1. Фінансова система україни:
- •2.2. Організаційні основи функціонування
- •2.3. Суть і значення фінансового контролю
- •3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання
- •3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи
- •3.3. Фінансова безпека держави
- •4.1. Суть і функції фінансів підприємств
- •4.2. Організаційні основи
- •4.3. Фінансові ресурси підприємств,
- •4.4. Формування фінансових результатів
- •5.1. Сутність і склад державних фінансів
- •5.2. Економічна сутність та значення державних
- •5.3. Економічна сутність та класифікація
- •5.4. Державні фінанси
- •6.1. Сутність,
- •6.2. Бюджетний устрій
- •6.3. Бюджетний процес в україні
- •6.4. Перспективні напрями
- •7.1. Сутність, джерела
- •V. Цільові
- •7.2. Сутність, склад і структура видатків
- •7.3. Принципи
- •7.4. Бюджетний дефіцит
- •8.1. Економічна сутність і функції податків
- •8.2. Елементи системи оподаткування
- •8.3. Класифікація податків
- •8.4. Податкова система
- •8.5. Характеристика основних податків
- •8.6. Адміністрування податків в україні
- •9.1. Призначення і роль цільових фондів
- •9.2. Характеристика цільових фондів
- •9.3. Недержавні фінансові фонди
- •10.1. Місцеві фінанси
- •10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •10.3. Збалансування місцевих бюджетів
- •10.4. Напрями реформування
- •11.1. Економічна сутність
- •11.2. Форми державного кредиту
- •11.3. Класифікація державних позик
- •11.4. Державний борг,
- •11.5. Управління державним боргом
- •11.6. Концептуальні засади та стратегія
- •1. Зменшення обсягів розміщення зовнішніх державних по-
- •3. Утримання помірних обсягів дефіциту державного бю-
- •4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної
- •12.1. Особливості фінансових відносин
- •12.2. Організаційні форми страхових фондів
- •12.3. Страховий ринок
- •12.4. Стратегія розвитку ринку
- •13.1. Призначення і структура фінансового ринку
- •13.2. Ринок грошей та кредитних ресурсів
- •13.3. Ринок цінних паперів
- •13.4. Ринок фінансових послуг
- •13.5. Лібералізація ринку
- •14.1. Сутність
- •14.2. Міжнародні фінансові організації
- •14.3. Міжнародний фінансовий ринок
- •1. Фінанси це:
- •5. До складу фінансової інфраструктури відносять:
- •9. До складу децентралізованих фінансів не входять:
- •10. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:
- •12. У складі фінансової системи виділяють такі підси-
- •22. Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізня-
- •8. Нормативне забезпечення функціонування фінансового
- •9. Методами фінансового планування є:
- •11. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова
- •13. До фінансових важелів і стимулів належать:
- •14. Фінансове регулювання здійснюється через:
- •15. Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:
- •17. До основних методів фінансового планування нале-
- •15. Фінансові ресурси підприємства утворюються за раху-
- •7. Джерела державних доходів можуть бути:
- •9. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня,
- •10. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня
- •11. Фінансова допомога, яка надається бюджету нижчого
- •13. Визначте внутрішні джерела формування державних
- •14. З позиції використання фінансових ресурсів держави
- •2. Державний бюджет України як фінансовий план держа-
- •2. За допомогою податків перерозподіляються:
- •2. Видатки місцевих органів влади поділяють на:
- •6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на
- •10. Органи місцевого самоврядування можуть створювати
- •13. Причиною виникнення місцевих фінансів є:
- •17. Джерелом покриття держаного боргу є:
- •18. За характером виплати доходу державні позики поді-
- •19. Через розподільну функцію державного кредиту здійс-
- •20. Якщо центральний банк продає велику кількість дер-
- •4. Обов’язками страхувальника є:
- •3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділя-
- •14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які фор-
- •15. Перевищення вимог ( активів) в іноземній валюті над зо-
- •19. Яка політика держави може бути пов’язана з наданням
- •Document Outline
12.4. Стратегія розвитку ринку
СТРАХОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
Вітчизняний страховий ринок потребує модернізації,
що передбачає заміну нинішньої моделі його функціонування й
розвитку на нову, ефективну, що відповідатиме реальним потре-
бам розвитку страхування.
280
Йдеться насамперед про перехід страхового ринку від моделі:
— пріоритетом якої є страховик, що нав’язує споживачам ви-
гідні йому види обов’язкового страхування, інші страхові проду-
кти незалежно від стану платоспроможності клієнтів до моделі,
пріоритетом якої має бути страхувальник;
— орієнтованої на масове споживання стандартизованих
страхових продуктів, на модель, орієнтовану на врахування інди-
відуальних особливостей і потреб споживачів страхових послуг;
— що фактично ігнорує брокерів і консультантів, відводячи їм
другорядну роль «інфраструктури» чи «каналів продаж» стандар-
тизованих страхових продуктів, до моделі, якій притаманним бу-
де розвиток у країні ринкового механізму страхового посередни-
цтва.
При цьому слід враховувати, що в основі модернізації має бу-
ти усвідомлена стратегія, опрацювання якої передбачає переду-
сім трансформацію ринкової ідеології, а після цього — вдоскона-
лення механізму управління страховим ринком.
Подальший розвиток вітчизняного страхового ринку багато в
чому визначатиметься зміцненням його наукового супрово-
дження, оскільки без забезпечення пріоритетності наукових до-
сліджень економічних і фінансових основ страхової діяльності
не вдасться подолати переважаючу в теперішній час у страхо-
вому співтоваристві оцінок стану і перспектив страхового бізне-
су в Україні, з’ясувати напрями справжнього розвитку реально-
го страхування. Особливо важливо забезпечити наукове дослід-
ження економічних інтересів страхувальників, страховиків і
держави та визначити конкретні шляхи їх поєднання, розгляда-
ючи страхувальників як імператив, головну мету розширеного
відтворення страхових відносин у нашій країні. Тобто інтереси
страхувальників мають розглядатися як пріоритетні в системі
інтересів, що забезпечують функціонування вітчизняного стра-
хового ринку.
Визначаючи перспективи розвитку вітчизняного страхового
ринку, обов’язково слід враховувати, що страхування не розвива-
ється саме по собі, а супроводжує економічне зростання в держа-
ві в цілому. Його успіхи та невдачі багато в чому залежать від
макроекономічної ситуації. Також умовами та передумовами
розвитку страхового бізнесу є:
— економічне зростання і підвищення добробуту населення та
доходів суб’єктів господарювання;
— наявність платоспроможного попиту на страхові послуги і
відповідного цьому попиту товарного ряду;
281
— формування сприятливих страхуванню податкового режи-
му зокрема та інвестиційного клімату загалом;
— удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує
страхову діяльність;
— укорінення страхової культури і звички до страхування, ус-
відомлення економічної доцільності та необхідності страхування
з боку фізичних і юридичних осіб;
— довготермінове планування страхового бізнесу, розроблен-
ня стратегії розвитку вітчизняного страхового ринку;
— залучення стратегічних інвесторів на вітчизняний страхо-
вий ринок;
— підвищення прозорості страхового бізнесу;
— оцінка страхового бізнесу за допомогою фондового
ринку;
— розвиток самоорганізації страхового бізнесу, забезпечення
ефективної діяльності професійних асоціацій і товариств із захи-
сту прав страхувальників;
— формування сприятливого іміджу страхової галузі в уяв-
ленні населення тощо.
Не применшуючи значення перелічених чинників, необхідно
наголосити на доцільності і необхідності розробки стратегії по-
ступального руху страхового ринку.
При цьому слід враховувати, що вітчизняний страховий ринок
у найближчій перспективі функціонуватиме в умовах:
— вступу України до СОТ і подальшої лібералізації ринку фі-
нансових послуг;
— перерозподілу ролей на світовому ринку, реорганізації біз-
несу найбільших страхових операторів;
— конвергенції та інформатизації фінансових ринків, що
створюють нові напрями розвитку страхової справи;
— реформи законодавства України у сфері бухгалтерського
обліку, оподаткування, страхування, банківської справи, антимо-
нопольного регулювання та інших сферах, що висуває нові пра-
вила ведення страхового бізнесу;
— формування професійної інфраструктури страхового ринку
(інститутів незалежних експертів-оцінювачів, страхових броке-
рів, актуаріїв тощо);
— євро інтеграційних устремлінь України.
Водночас серед основних змін, затребуваних вітчизняним
страховим ринком, мають стати:
— значне фінансове посилення страхових компаній, зростання
їхнього технологічного рівня та підвищення надійності;
282
— розвиток інфраструктури ринку страхових послуг на основі
законодавчого встановлення організаційних принципів і адекват-
ного податкового режиму;
— забезпечення симбіозу обов’язкових і добровільних видів
страхування;
— трансформація спрямованості державного регулювання й
нагляду.
Страхові ринки відчувають на собі наслідки глобальних змін у
сфері фінансових послуг: прихід на ринок нових учасників з інших
сфер економіки загострює конкуренцію, змушує традиційних стра-
ховиків ефективніше використовувати накопичені страхові ємності
і знання. У цій ситуації зростає значення використання інновацій-
них і раціоналізаторських стратегій. Українське страхування в цьо-
му аспекті теж не є винятком. Основним документом, що відобра-
жає таку стратегію, має бути Концепція розвитку страхового ринку
України, цільовою установкою якої повинно стати підвищення ефе-
ктивності функціонування вітчизняного страхування, утвердження
його як значущої складової ринкової економіки.
Загалом же, стратегія розвитку вітчизняного страхового ринку
має передбачати поступову, помірно динамічну його еволюцію в
напрямі до моделі, що вже сформувалася в розвинутих, переду-
сім з огляду на євроінтеграційні наміри України, західноєвропей-
ських країн. Істотно вплинути на зміну напряму і темпів цієї ево-
люції може лише рішуче втручання держави через введення
обґрунтованої та суворої страхової політики (обмеженої стандар-
тами в ЄС) і реалізація вітчизняними страховиками чіткої страте-
гії подальшого поступального розвитку.
Майбутню форму українського ринку страхування можна про-
гнозувати з тією точністю, з якою можна точно ідентифікувати й
визначати чинники, що діють на ньому — впливають на його орга-
нізацію і спосіб функціонування. Крім чіткої страхової політики, що
є основним елементом стратегії розвитку українського ринку і стра-
тегії впливу України на регіональний фінансово-страховий ринок
Центральної і Східної Європи, до головних чинників, які стимулю-
ють розвиток цих ринків, безсумнівно слід віднести:
— макроекономічні параметри української (європейської, сві-
тової) економіки, оскільки саме вони визначають не лише пропо-
зицію ризику для страхування, а також обсяг коштів, що виділя-
ються для його страхування;
— правову систему, що супроводжує ринок страхових інсти-
тутів і підприємств (зокрема тих, що створюють інфраструктуру
ринку), а також страхових компаній;
283
— вплив норм і положень Євросоюзу на форму та функціону-
вання локальних ринків Центральної і Східної Європи.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Які суттєві ознаки характеризують специфічність
категорії страхування?
2. У чому полягає економічна сутність страхування?
3. Які функції властиві страхуванню?
4. Хто є суб’єктами страхування?
5. Що включають страхові відносини?
6. У яких формах створюються страхові фонди?
7. У чому полягає сутність самострахування?
8. Яким чином здійснюється централізоване страхо-
ве забезпечення?
9. Як формуються колективні страхові фонди?
10. У яких формах може проводитись страхування?
11. Як класифікується страхування залежно від
об’єктів страхових відносин?
12. Що виступає об’єктом страхування в особисто-
му і медичному страхуванні?
13. Що таке страховий ринок?
14. Які існують організаційно-правові форми страхо-
вих компаній?
15. Що являють собою страхове поле і страховий
портфель?
16. Як забезпечується державне регулювання стра-
хового ринку?
284
ФІНАНСОВИЙ
РИНОК
Ключові терміни: фінансовий ринок, кредитний ри-
нок, ринок цінних паперів, фондовий ринок, ринок гро-
шей, ринок капіталів, ринок фінансових послуг, пер-
винний ринок, вторинний ринок, емітент, інвестор,
фінансовий посередник, дилер, маклер, брокер, фон-
дова біржа, валютна біржа, інвестиційний фонд, ре-
єстратор, державно-правове регулювання, акція, об-
лігація, вексель, ощадний сертифікат, майновий
сертифікат, інвестиційний сертифікат, похідні цінні
папери, ф’ючерс, форвард, опціон.
Після вивчення цієї теми студенти
повинні знати і розуміти:
• необхідність і призначення фінансового ринку;
• складові сегменти фінансового ринку;
• як функціонує ринок грошей, кредитний ринок і ри-
нок цінних паперів;
• які види цінних паперів обертаються на фінансово-
му ринку;
• які функції фондової біржі.