- •1.1. Історичні передумови виникнення
- •1.2. Моделі фінансових відносин
- •1.3. Соціально-економічна сутність
- •2.1. Фінансова система україни:
- •2.2. Організаційні основи функціонування
- •2.3. Суть і значення фінансового контролю
- •3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання
- •3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи
- •3.3. Фінансова безпека держави
- •4.1. Суть і функції фінансів підприємств
- •4.2. Організаційні основи
- •4.3. Фінансові ресурси підприємств,
- •4.4. Формування фінансових результатів
- •5.1. Сутність і склад державних фінансів
- •5.2. Економічна сутність та значення державних
- •5.3. Економічна сутність та класифікація
- •5.4. Державні фінанси
- •6.1. Сутність,
- •6.2. Бюджетний устрій
- •6.3. Бюджетний процес в україні
- •6.4. Перспективні напрями
- •7.1. Сутність, джерела
- •V. Цільові
- •7.2. Сутність, склад і структура видатків
- •7.3. Принципи
- •7.4. Бюджетний дефіцит
- •8.1. Економічна сутність і функції податків
- •8.2. Елементи системи оподаткування
- •8.3. Класифікація податків
- •8.4. Податкова система
- •8.5. Характеристика основних податків
- •8.6. Адміністрування податків в україні
- •9.1. Призначення і роль цільових фондів
- •9.2. Характеристика цільових фондів
- •9.3. Недержавні фінансові фонди
- •10.1. Місцеві фінанси
- •10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •10.3. Збалансування місцевих бюджетів
- •10.4. Напрями реформування
- •11.1. Економічна сутність
- •11.2. Форми державного кредиту
- •11.3. Класифікація державних позик
- •11.4. Державний борг,
- •11.5. Управління державним боргом
- •11.6. Концептуальні засади та стратегія
- •1. Зменшення обсягів розміщення зовнішніх державних по-
- •3. Утримання помірних обсягів дефіциту державного бю-
- •4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної
- •12.1. Особливості фінансових відносин
- •12.2. Організаційні форми страхових фондів
- •12.3. Страховий ринок
- •12.4. Стратегія розвитку ринку
- •13.1. Призначення і структура фінансового ринку
- •13.2. Ринок грошей та кредитних ресурсів
- •13.3. Ринок цінних паперів
- •13.4. Ринок фінансових послуг
- •13.5. Лібералізація ринку
- •14.1. Сутність
- •14.2. Міжнародні фінансові організації
- •14.3. Міжнародний фінансовий ринок
- •1. Фінанси це:
- •5. До складу фінансової інфраструктури відносять:
- •9. До складу децентралізованих фінансів не входять:
- •10. Провідною ланкою загальнодержавних фінансів є:
- •12. У складі фінансової системи виділяють такі підси-
- •22. Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізня-
- •8. Нормативне забезпечення функціонування фінансового
- •9. Методами фінансового планування є:
- •11. За характером заходів і часом їх здійснення фінансова
- •13. До фінансових важелів і стимулів належать:
- •14. Фінансове регулювання здійснюється через:
- •15. Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:
- •17. До основних методів фінансового планування нале-
- •15. Фінансові ресурси підприємства утворюються за раху-
- •7. Джерела державних доходів можуть бути:
- •9. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня,
- •10. Надання бюджетних коштів бюджету нижчого рівня
- •11. Фінансова допомога, яка надається бюджету нижчого
- •13. Визначте внутрішні джерела формування державних
- •14. З позиції використання фінансових ресурсів держави
- •2. Державний бюджет України як фінансовий план держа-
- •2. За допомогою податків перерозподіляються:
- •2. Видатки місцевих органів влади поділяють на:
- •6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на
- •10. Органи місцевого самоврядування можуть створювати
- •13. Причиною виникнення місцевих фінансів є:
- •17. Джерелом покриття держаного боргу є:
- •18. За характером виплати доходу державні позики поді-
- •19. Через розподільну функцію державного кредиту здійс-
- •20. Якщо центральний банк продає велику кількість дер-
- •4. Обов’язками страхувальника є:
- •3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділя-
- •14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які фор-
- •15. Перевищення вимог ( активів) в іноземній валюті над зо-
- •19. Яка політика держави може бути пов’язана з наданням
- •Document Outline
13.4. Ринок фінансових послуг
Ринок фінансових послуг як складова фінансового ри-
нку являє собою сферу різноманітних послуг, що надаються
суб’єктам фінансових відносин –підприємницьким структурам,
державі і громадянам у процесі їхньої фінансової діяльності.
Фінансові послуги за своєю структурою дуже різні. Вони мо-
жуть мати риси кредитних операцій, операцій оренди, страхуван-
ня тощо, проте всі вони раціонально доповнюють мобілізацію й
використання фінансових ресурсів в інших підсистемах фінансо-
вої системи держави. До фінансових інституцій, що надають фі-
нансові послуги, відносять комерційні банки та небанківські кре-
дитні установи, фінансові, факторингові й лізингові компанії,
інституційних інвесторів, фондові та валютні біржі.
До найхарактерніших видів фінансових послуг належить лі-
зинг. Суб’єктами лізингових операцій є: продавець лізингового
майна, тобто його виробник; лізингодавець — організація, в тому
числі банківська або небанківська фінансова установа; лізингоо-
держувач — підприємство, яке отримує в користування майно за
договором лізингу. У межах довгострокової оренди розрізняють
дві основні форми лізингових операцій — фінансовийіоперати-
внийлізинг.
Фінансовий лізингполягає в тому, що під час дії лізингової
угоди орендар виплачує орендодавцю всю величину амортизації
орендованого майна. Після закінчення такої угоди лізингоодер-
жувач може повернути об’єкт оренди лізингодавцеві, викупити
його за залишковою вартістю або укласти нову угоду на оренду.
Об’єктамифінансового лізингу є переважно виробничі будівлі
та споруди.
Оперативний лізингє таким видом орендних операцій, за
якого лізингова угода укладається на термін менший, ніж період
амортизації орендованого майна (здебільшого на 2—5 років). Як і
310
за фінансового лізингу, після закінчення терміну угоди вона мо-
же бути продовжена на нових умовах. В іншому разі майно пове-
ртається власникові або викуповується за договірною ціною. От-
же, лізинг дає змогу підприємствам та організаціям отримувати
необхідні виробничі фонди без значних одноразових затрат, а та-
кож уникнути витрат, пов’язаних із моральним старінням засобів
виробництва.
За своєю сутністю лізинг є специфічною формою фінансуван-
ня капітальних вкладень, альтернативною традиційному банків-
ському кредитуванню. Крім того, лізинг активізує інвестиції при-
ватного капіталу у сферу виробництва, підвищує конкуренто-
спроможність малого й середнього вітчизняного бізнесу. Завдяки
лізингу розширюються можливості збуту власної продукції, на-
самперед тієї, яка дорого коштує.
Структура лізингового платежу регулюється законодавством і
включає амортизаційні відрахування, плату за кредит, прибуток
лізингодавця, страхові платежі та інші витрати лізингодавця.
Конкретна величина платежу за надане в лізинг майно встанов-
люється лізингодавцем.
До фінансових посередницьких послуг належить також фак-
торинг. Головна мета факторингового обслуговування — інка-
сування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних
їм платежів. Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг,
отримує від банку кошти в розмірі 80—90 % від суми боргу. Ре-
шту 10—20 % від суми боргу банк тимчасово стягує як компен-
сацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк
повертає стягнену суму клієнтові. Банк може оплатити постача-
льникові платіжні вимоги не тільки в день подання їх на інкасо, а
й відправлені в банки платників раніше й акцептовані платника-
ми, але не оплачені через відсутність коштів на рахунках. Отже,
отримання факторингової послуги дає змогу підприємствам пе-
ретворити продаж із відстрочкою платежу на продаж із негайною
оплатою і в результаті прискорити рух свого капіталу.
Серед небанківських кредитних установ, що надають кредитні
послуги, особливе місце посідають кредитні спілки. Це громад-
ські неприбуткові організації, головною метою яких є фінансовий
та соціальний захист своїх членів через залучення їхніх особис-
тих заощаджень для взаємного кредитування. Одна з найпошире-
ніших послуг кредитних спілок — надання позичок. З цією ме-
тою створюється позичковий фонд, куди, крім внесків членів
кредитних спілок, залучаються банківські кредити, державні суб-
сидії, пожертвування юридичних і фізичних осіб.
311
За одержані позички сплачуються відсотки, які нижчі, ніж від-
сотки комерційних банків за надані кредити.
Страхуваннятеж можна розглядати як один із сегментів рин-
ку фінансових послуг. При цьому страхові компанії можуть роз-
глядатися і як виробники страхових послуг, і як фінансові посе-
редники. Фінансові послуги у сфері страхування пов’язані із
формуванням колективних страхових фондів і фінансовим від-
шкодуванням різних втрат і збитків. Фінансове посередництво
проявляється при розміщенні фінансових ресурсів на фінансово-
му ринку.
Сегмент консалтингових, аудиторських, та інформацій-
них послугбезпосередньо не пов’язаний з рухом фінансових ре-
сурсів чи формуванням доходів та здійсненням витрат і видатків.
Їхнє призначення полягає в наданні таких послуг, які сприяють
названим процесам.
Консалтингові фірми, проводячи консультаційну роботу,
можуть допомогти мінімізувати вартість залучених фінансових
ресурсів, оптимізувати їх розміщення, сприяти мінімізації подат-
кового навантаження тощо.
Аудиторські послугипов’язані з незалежною перевіркою фі-
нансової діяльності і фінансової звітності господарюючих суб’є-
ктів.
Інформаційні послугиполягають у наданні певної фінансової
і нефінансової інформації, необхідної суб’єктам господарювання
для прийняття рішень у сфері фінансової діяльності. Первинна
інформація надається інформаційними агенціями через видання
статистичних збірників, періодичних зведень, наприклад біржо-
вих, систему інформаційної мережі — Інтернет. Аналітичну ін-
формацію надають рейтингові агенції (аналітичні огляди, рейти-
нгові оцінки, наприклад привабливості цінних паперів).
Сукупність цих послуг є одним із методів хеджування ризиків,
що виконує важливу роль у забезпеченні стабільності фінансово-
го ринку і фінансової системи в цілому.