- •1.5. Класифікація програм
- •1.6. Питання для самоперевірки
- •1.7. Завдання для самостійної роботи
- •2.1. Продукти, продукція та програмне забезпечення
- •2.1.1. Продукти інженерії програмного забезпечення
- •2.1.2. Продукція інженерії програмного забезпечення
- •2.1.3. Програмне забезпечення
- •2.2. Модель життєвого циклу
- •2.3. Інженерія програмного забезпечення
- •2.4. Ресурси для створення програмного забезпечення
- •2.4.1. Мови програмування
- •2.4.2. Системи, середовища програмування, середовища для розробки програмного забезпечення
- •2.5. Питання для самоперевірки
- •2.6 Питання для самостійної роботи
- •Опції головного меню для створення та редагування програм
- •Завдання
- •Лабораторна робота 2.2
- •Завдання
- •3.1. Розробка програмних специфікацій
- •3.1.1. Ресурс. Метод
- •3.1.2. Специфікація
- •3.1.3. Специфікування. Процес
- •3.2. Мови специфікації
- •3.2.1. Псевдокод
- •3.2.2. Графічні форми. Блок-схеми
- •3.3. Прагматичні рекомендації
- •3.4. Питання для самоперевірки
- •3.5. Завдання для самостійного виконання
- •3.6. Задачі для досліджень
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Практичне заняття 2 Опис управляючої дії чергування у програмних специфікаціях
- •Приклад складення специфікацій
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Практичне заняття 3 Опис управляючих дій чергування і перетворення у програмних специфікаціях
- •Приклад складення специфікацій
- •Задачі для самостійного розв’язання Практичне заняття 4 Опис вкладеного чергування у програмних специфікаціях
- •Приклад складення специфікацій
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Практичне заняття 5 Опис управляючої дії повторення у програмних специфікаціях
- •Приклад складення специфікацій
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Практичне заняття 6 Опис управляючої дії чергування, вкладеної в дію повторення, у програмних специфікаціях
- •Приклади складення специфікацій
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •Практичне заняття 7 Опис вкладеного повторення і з’єднання у програмних специфікаціях
- •Приклади складення специфікацій
- •Задачі для самостійного розв’язання
- •5.1. Принципи інженерії програмного забезпечення і програмні конструкції
- •5.2. Рівні інкапсуляції
- •5.3. Питання для самоперевірки
- •5.4. Тести
Лабораторна робота 2.2
ВИКОНАННЯ ТА ВІДЛАГОДЖЕННЯ ПРОГРАМ
В ІНТЕГРОВАНИХ СЕРЕДОВИЩАХ ПРОГРАМУВАННЯ
Мета лабораторної роботи - виробити навики практичного використання інтегрованих середовищ програмування з метою виконання та відлагодження програм на мовах Паскаль та Cі.
Теоретичні відомості
Для виконання та відлагодження програм, вихідні тексти котрих завантажені у інтегроване середовище, використовуються опції головного меню Run, Compile або Build, Debug.
Опції головного меню для виконання та відлагодження програм
Run (Виконання).
Надає засоби управління процесом виконання програми.
Опція присутня в середовищах Borland Pascal та Borland C++, в деяких середовищах (Microsoft Visual Studio 2005) опція Run відсутня, а її команди входять до складу опції Debug.
Основними командами даної опції є Run або Start … (виконання програми з попередніми компіляцією та компонуванням), Program reset або Stop debugging (припинення виконання програми, запущеної у режимі відлагодження), Go to cursor (Виконання програми до курсору, тобто від поточної позиції до того рядка у вікні редагування, на якому знаходиться курсор), Trace into або Step into (трасування - виконання програми по “кроках” (операторах), і якщо оператором є виклик підпрограми, то трасування триває на наступному операторі підпрограми), Step over (виконання програми по “кроках”, але якщо зустрічається оператор виклику процедури або функції, то вони виконуються, як один крок).
Compile (Компіляція).
Надає засоби створення програмного коду, що виконується. Опція присутня в середовищах Borland Pascal та Borland C++, в деяких середовищах (Microsoft Visual Studio 2005) опція Compile відсутня, а її команди входять до складу опції Build.
Основними командами даної опції є Compile (компіляція вихідного тексту програми) та Build … (компонування файлу, завантаженого у редактор, та всіх файлів, від яких він залежить. При необхідності виконується процес компіляції. В результаті, за відсутністю помилок, створюється код, що виконується).
Debug (відлагодження).
Надає засоби відлагодження програмного коду.
Основними командами даної опції є Watch та Add Watch (перегляд значень змінних програми, що дозволяє дослідити зміну цих значень в процесі виконання програми, та додання змінних у вікно Watch), Evalute/modify (перегляд значень змінних з можливістю надання їм нових значень через середовище, обчислення виразів), Call Stack (перегляд поточного стеку виклику, де перераховуються імена процедур та функцій з параметрами їх виклику, виклик яких призвів до перебування у даному місті програми), Breakpoints та Add Breakpoint (перегляд точок зупину з можливістю операцій перегляду, редагування та видалення точок зупину, встановлення точок зупину в поточному рядку програми, для того, щоб при виконанні програми здійснювався перехід у режим відлагодження при досягненні точки зупину).
Завдання
На прикладі тексту програм, наведених у попередній роботі, виконати компіляцію, компонування, відлагодження та виконання програм, використовуючи команди, описані в теоретичних відомостях та рекомендованій літературі.
Розділ 3. Проектування програм
Розробка власне програм складається з кількох програмних процесів життєвого циклу. Серед них найдорожчим і найменш формалізованим є проектування, що базується на розробці програмних специфікацій.
Найчастіше програмні специфікації подаються за допомогою блок-схем. Ідеєю схематизації програм запропонував А.А.Ляпунов, увівши в 1953 році поняття схеми програми. Під схемою програми розумілось подання програми з використанням спеціальної символіки, зорієнтованої на аналіз та автоматичні перетворення програм [52]. Ідеєю А.А.Ляпунова щодо схематизації програм, передусім в аспектах еквівалентності, алгоритмічної повноти та універсальності схем, розвинули Ю.І.Янов, А.П.Єршов, М.А.Криницький, Л.А.Калужнин. Систематичний набір відповідних позначень (блок-схем) уперше запропонували А.Беркс, Г.Голдстайн та Дж.Нейман. Вони ж у Пристонському інституті розробили методику складання блок-схем.