1.3. Антропогенний вплив, пов'язаний з рекреаційною діяльністю

За особливостями впливу на навколишнє середовище рекреацію можна віднести до відносно толерантних щодо природи галузей господарювання. Це зумовлено тим, що рекреаційна сфера є зацікавленою у підтриманні високої якості природних ресурсів, на які орієнтується її діяльність. Водночас вплив нерегульованої рекреаційної діяльності на довкілля є багатоаспектним і доволі екологічно небезпечним.

Виявлення масштабів антропогенного впливу на екосистеми з метою оцінки сучасного екологічного стану територій та екологічного нормування антропогенних навантажень – сьогодні є пріоритетними в екологічних дослідженнях.

Антропогенні навантаження спричиняють до змін структури, складності, функціонування та якісного (геохімічного) стану ландшафтної системи. Під антропогенним впливом розуміємо ступінь прямого або опосередкованого впливу людини на загальну структуру зв’язків, якісний та кількісний стан компонентів ландшафтної системи. В результаті виникає погіршення якості і кількості геокомпонентів, зменшення біорізноманіття, спрощення ландшафтної структури і, як наслідок, погіршення здоров’я населення та економічних показників функціонування господарства території.

Існують численні класифікації антропогенних впливів. Залежно від тривалості та періодичності існування, їх поділяють на одиничні та серійні; короткочасні (до року) і тривалі (багаторічні). У просторовому аспекті навантаження можуть бути точковими, лінійними, площинними. За територіальним масштабом розрізняють локальні, регіональні та глобальні навантаження.

Проблему нормування антропогенних рекреаційних навантажень можна розглядати з двох аспектів: методичного і прикладного. Методична сторона нормування антропогенних навантажень полягає у розробці методик їх оцінок. Прикладний аспект нормування рекреаційних навантажень полягає у встановлені режимів відвідування природних об’єктів і природних комплексів, які б запобігали рекреаційній деградації.

З метою дотримання певних екологічних норм і стандартів у районах масового відпочинку й оздоровлення населення розроблені методики проведення оцінок і дотримання певних стандартів, норм антропогенних рекреаційних навантажень на природу. Оцінюючи рекреаційний вплив на навколишнє середовище, враховують такі чинники: вид рекреації, зонально-азональні особливості природних комплексів, величину, масштаби, характер, тривалість впливу тощо. Відповідно до типу ландшафту окремого природного комплексу передбачено оцінку ступеня його рекреаційної стійкості, стадії рекреаційної дигресії - показники, від яких залежить максимальне рекреаційне навантаження. Показники рекреаційного навантаження розраховуються у осіб/га впродовж певного періоду часу. Оцінка рекреаційного навантаження дає підстави щодо встановлення режиму відвідуваності паркових зон, екологічних стежок і туристичних маршрутів.

Зміни ландшафтів унаслідок антропогенного навантаження можна провести методом експертного оцінювання. Він ґрунтується на ранжуванні видів антропогенного впливу на природні комплекси. Кожен вид природокористування вносить певну глибину змін і перетворень у природні комплекси. Тому певним видам природокористування відповідають певні види угідь (природних і антропогенізованих), облік і характер яких засвідчують певний ступінь антропогенізації ландшафтів. Співвідношення цих угідь свідчить про глибину змін і перетворень: незначні зміни - за наявності в регіоні до 75 % природних угідь, надмірні зміни - за наявності в регіоні близько 23 % природних угідь. Інколи розраховують коефіцієнт антропогенної перетвореності ландшафтів (згідно з методикою В. Анучіна, М. Лемешева, К. Хофмана, 1972) за десятибальною системою з метою оцінки ступеня зміненості і перетвореності ландшафтних комплексів для подальшої їх оптимізації.

Проблеми нормування антропогенних навантажень на рекреаційні комплекси можуть вирішуватись через оптимізацію природокористування регіону. Розробка оптимізаційних моделей передбачає проведення оптимальної функціонально-просторової організації території з метою досягнення необхідних пропорцій різних видів природокористування, оскільки збалансоване природокористування передбачає запровадження і підтримку тих виробничих і господарських напрямків діяльності, які відповідають наявному природно-ресурсному потенціалу території.

Таблиця 1

(Максимальне рекреаційне навантаження на території природно-заповідного фонду при організованій формі рекреації).

Нормований компонент ландшафту і вид його використання	Навантаження, осіб-день/га
1. Дорожньо-алейна система:
З твердим покриттям і оглядовими майданчиками:
а) 8-12 % площі	120
б) 12-15% площі	150
2. 3 твердим покриттям без оглядових майданчиків:
а) 8-12% площі	100
б) 12-15% площі	130
3. Ґрунтова з оглядовими майданчиками:
а) 8-12% площі	70
б) 12-15% площі	90
4. Ґрунтова без оглядових майданчиків:
а) 8-12 % площі	50
б) 12-15 % площі	30

Наведені нормативи рекреаційних навантажень дають змогу розрахувати оптимальні величини рекреаційних навантажень на природні ландшафти територій та об’єкти природно-заповідного фонду України. (див. табл. 2)

Таблиця 2

(Максимальне рекреаційне навантаження на природні ландшафти для розміщення наметових таборів на території природно-заповідного фонду України).

Нормативний компонент ландшафту і вид його використання	Ступінь стійкості	Рекреаційне навантаження, осіб-день/га
		Критерії		Неорганізований відпочинок
		Техно-логічний	Психо-логічний	Стадій дигресії
				І	II	III
Територія для розміщення наметових таборів
Місця в глибинних ділянках, осіб-день/га
облаштовані	1	300	30	-	-	-
	2	275	22	-	-	-
	3	250	15	-	-	-
не облаштовані	1	-	8	10	8	4
	2	-	5	8	5	3
	3	-	3	5	3	2
Місця на прибережних ділянках, осіб/км
облаштовані	1	400	100	100	75	50
	2	350	75	80	60	40
	3	300	50	50	40	30
не облаштовані	1	-	30	25	20	17
	2	-	20	20	16	14
	3	-	15	15	12	10

Нормування антропогенних рекреаційних навантажень особливо актуальне в межах туристсько-рекреаційних комплексів, де зосереджена велика кількість рекреантів, розвинута туристсько-рекреаційна інфраструктура, рекреаційна діяльність є головним чинником антропогенних змін і порушень природного середовища. В основу методик розробки норм і стандартів рекреаційних навантажень на природні ландшафти покладено підходи до визначення їхньої рекреаційної стійкості та стадій рекреаційної дигресії у різних зонально-азональних умовах.