2.2. Аналіз наслідків рекреаційної діяльності в Криму

Екологічну ситуацію в Криму можна оцінити як напружену. Основною причиною руйнування ландшафтних систем є антропогенний фактор. Крім того, стан довкілля значною мірою впливає на здоров’я населення. Для Автономії стан навколишнього середовища є чинником її конкурентоспроможності – оскільки особливо важливим напрямком розвитку регіону є розвиток рекреаційно-туристичного комплексу.

Негативним аспектом є також незначне збільшення ситуацій техногенного характеру. На території Криму зареєстровано в межах 2 – 3 надзвичайних ситуацій техногенного характеру під час транспортних аварій та в системах життєзабезпечення. Порівняно з 2010 роком їх кількість дещо зменшилась. Зокрема, кількість збитків внаслідок надзвичайних ситуацій у 2010 році становила 45 875 тис. грн., а в 2011 – 15 000 тис. грн., тобто бачимо зменшення на 30 875 тис. грн. Серед техногенних загроз найбільшу небезпеку для території та населення Автономної Республіки Крим становили радіаційна, гідродинамічна, хімічна, пожежо- та вибухонебезпека. Особливо небезпечними були ситуації, пов’язані з підняттям грунтових вод. [1]

Великий вплив на екологічну ситуацію регіону в останні десятиріччя надали рішення влади Криму, в основі яких була орієнтація на забезпечення господарських потреб населення. Вони були реалізовані в будівництві великих хімічних заводів на півночі Республіки – на території Красноперекопського району та Алуштинської міськради, будівництвом Північно-Кримського каналу в південній, південно-західній та західній частині півострова, а також розвиток будівельної промисловості в центральному і частково в північному регіонах.

Забруднення атмосферного повітря є особливо актуальним для регіону. Коефіцієнт забруднення повітряного басейну АР Крим (у розрахунку т/км²) є більш, ніж удвічі нижчим від середнього показника по Україні: 5,4 проти 11,1 т/км² відповідно (і в 11 разів нижчим, ніж у Донецькій області (60 т/км² ) та в 61 раз нижчим, ніж у Києві (331,6 т/км²)).

Забруднення повітря в АРК походить від двох типів джерел – рухомих (автотранспорту) і стаціонарних (підприємств, насамперед, застарілих, оскільки вони не мають відповідних систем очищення викидів).

Змінюється під впливом людини й рельєф території. Так ще у 1 тисячолітті наші предки насипали вздовж південних рубежів своїх земель сторожові вали, відомих під назвою “Змієвих валів”. На південних теренах України височать могили – кургани висотою до 30 м. Поздовжнє розорювання схилів, знищення природної рослинності (особливо в горах) спричиняє змив грунтів, утворення ярів, зсувів тощо. Переоснащення зволожених грунтів, відвальне розорювання їх приводить до розвівання верхнього збагаченого шару вітром (вітрова ерозія).

З історичних джерел відомо, що у 1 тисячолітті н.е. майже вся територія сучасної України, за винятком степової зони, була вкрита лісами. За останні два століття вона сильно змінилась. Природна рослинність у степах збереглась лише на невеликих ділянках, майже не залишилось байрачних і заплачних лісів, 65% території степів і Криму розорено. Під впливом господарської діяльності людини зникло, або знаходиться на межі зниження багато видів рослин, зменшилось число диких тварин, скоротився їх видовий склад.

Одночасно в деяких районах України, особливо в Криму, акліматизовано багато цінних рослин, заведених з інших регіонів світу, триває процес змішування видового складу тварин лісів, лісостепів і степу.

Екологічна проблема – проблема № 2 у світі не може не торкатись Криму і України, так як охоплює терени всього світового простору. Умовно проблему погіршення стану природного довкілля (глобальної екосистеми) можна розділити на дві складові частини:

1) деградація природного середовища в результаті нераціонального природокористування;

2) забруднення її відходами людської діяльності.

Прикладом першого можна вважати обезліснення території землі та виснаження земельних ресурсів.

Забруднення географічного середовища – це небажана зміна його властивості у результаті антропогенного (техногенного) надходження різних речовин і сполук. Кількість цих відходів останнім часом досягла небачених розмірів, зокрема і у нас. Техногенне забруднення в більшому чи меншому ступені торкається усіх компонентів природного середовища, а через них позначається на здоров’ї людини. Багато техногенних домішок в атмосфері, потрапляють в організм людини безпосередньо через органи дихання. Шкіру, а також через їжу та воду, уражають дихальні шляхи, серцево-судинну систему, нервову систему й інші органи.

Забруднення літосфери (ґрунтового покриву) Криму пов’язано з щорічним надходженням у неї великої шкідливих речовин. За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система АР Крим; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров’я мешканців. Проблема має бути вирішеною за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.