1. До функцій інформаційного посередництва відносять:

А) моніторинг та управління ризиками інвестування;

Б) інформаційне посередництво в прямій формі;

В) зниження процентних ставок;

Г) інформаційне посередництво в опосередкованій формі.

2. Дайте визначення поняттю «фінансовий посередник»:

А) особа, яка одержує позику на засадах повернення, платності та забезпеченості;

Б) фінансова установа, чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників;

В) фінансова установа, що займається комерційною діяльністю.

3. До специфічних функцій фінансового посередництва належать:

А) зниження процентних ставок;

Б) моніторинг та управління ризиками інвестування;

В) диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування;

Г) професійний відбір об’єктів інвестування.

4. Банківська система включає в себе:

А) емісійний банк;

Б) кредитні спілки;

В) неемісійні банки;

Г) страхові компанії;

Д) ломбарди.

5. До складу пара банківської системи входять:

А) комерційні банки;

Б) страхові компанії;

В) пенсійні фонди;

Г) поштово-ощадні установи;

Д) емісійний банк.

6. До спеціалізованих комерційних банків належать:

А) інноваційні;

Б) іпотечні;

В) централізовані;

Г) лізингові;

Д) клірингові.

Література: , 4,5, 6,7, 8,9, 10, 11, 12, 14, 15, 19.

Тема 11. Центральні банки

Після вивчення цієї теми ви зможете:

• Усвідомити об’єктивність походження центральних банків;

• Охарактеризувати основні принципи функціонування НБУ;

• Розкрити зміст функцій центрального банку;

• Зрозуміти проблему незалежності центрального банку від органів державної влади та інтерпретувати чинники, що визначають його незалежність.

Ключові терміни та поняття: центральні банки, структура центрального банку, функції центрального банку, нагляд та контроль центрального банку, рефінансування комерційних банків, статус центрального банку.

План теми:

1. Походження центральних банків.

2. Функції та операції центральних банків.

3. Організація діяльності Національного банку України.

Питання для самостійного вивчення:

1. Поняття про кредитну систему, два підходи до її визначення. Кредитна система як елемент інфраструктури грошового ринку. Складові елементи кредитної системи та їх загальна характеристика. (Л 20 с.158-161).

2. Поняття про банківську систему. Економічна суть банку, дискусії навколо визначення суті банку. Необхідність поєднання банків у систему.(Л 6 с. 443-454).

3. Основи організації банківської системи (принципи побудови, цілі, механізми функціонування). Функції банківської системи. Становлення та розвиток банківської системи України. (Л 23, с. 292-294).

1. В економічній літературі існує два підходи до визначення суті кредитної системи:

Кредитна система – сукупність кредитних відносин і інститутів, які реалізують ці відносини;

Кредитна система – сукупність банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які проводять мобілізацію грошових ресурсів і надають їх у користування. Однак даний підхід має ряд недоліків:

• Не має основи об'єднання банківської й пара банківської систем;

• Відсутня мотивація об'єднання установ у парабанківську систему;

• Не всі парабанківськи установи здійснюють позикові операції.

Економічною основою функціонування кредитної системи є кредитні відносини, які виникають у господарському обороті у зв'язку з розбіжністю в часі видатків суб'єктів господарювання й одержання ними виручених від реалізації продукції коштів. У результаті в одних підприємств виникає потреба в додаткових коштах для фінансування процесу виробництва, а в інших - з'являється значна сума тимчасово вільних коштів. Рішення цього протиріччя можливо за допомогою інститутів кредитної системи, у яких акумулюються тимчасово вільні кошти одних суб'єктів ринка й надаються в тимчасове користування іншим, що відповідає економічним і соціальним потребам суспільства.

Сутність будь-якого явища – це внутрішній зміст предмета, його основа, що виражається в єдності всіх багатогранних суперечливих форм. Сутністю кредитної системиє багато варіантність кредитних відносин між суб'єктами кредитних відносин, учасниками яких є банки й небанківські фінансово-кредитні інститути.

Необхідність і передумови кредитної системи як центральної ланки економіки базується на розвитку виробництва й розширенні торгівлі, а також у виникненні потреби в специфічній формі підприємницької діяльності, пов'язаної з формуванням і розподілом тимчасово вільних коштів суб'єктів ринку. Організація виконання цих двох важливих завдань викликає появу особливих підприємств - інститутів кредитної системи, які розділені на три основні групи: центральні банки, комерційні банки, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

Таким чином, кредитна система складається з :банківської системи й пара банківської системи.

2. Серед фінансових посередників на грошовому ринку ключове місце займають банки, тому що: саме на них припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів, вони беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають право впливати на ринкову кон’юнктуру та економічне зростання, надають широкий асортимент різноманітних послуг.

Виділення банків в окрему групу характерне для всіх класифікацій фінансових посередників, воно базується на двох їх функціональних особливостях:

• Банки приймають гроші на поточні депозити, за якими вкладники можуть вільно розпоряджатися своїми коштами;

• Розміщуючи свої резерви в позички, банки спроможні створювати нові депозити і цим впливати на пропозицію грошей.

Завдяки цим особливостям банків виникає об’єктивна необхідність у системному суспільному контролі за банками, цілями якого є:

• Не допустити надмірного збільшування пропозиції грошей, для чого створюється централізована система контролю і регулювання банківських резервів через центральні банки;

• Забезпечити достатню надійність комерційних банків заради захисту інтересів вкладників, для чого централізовано встановлюються економічні нормативи діяльності банків.

Щоб забезпечити такий контроль за банківською діяльністю, банки не тільки абстрактно-теоретично, а й практично виділяються в окрему інституційну структуру. Вона має назву банківська система і функціонує на підставі окремого банківського законодавства, яке передбачає досить жорстку регламентацію роботи банків та чіткий механізм нагляду і контролю за їх діяльністю.

Гостра суперечливість між функціональними можливостями банків як комерційних структур та правовою обмеженістю їх діяльності робить надзвичайно актуальним правильне визначення самого поняття «банк». Будь-яка двозначність в його тлумаченні може створити можливість для використання в комерційних цілях функціональних переваг банківської діяльності й уникнути законодавчого обмеження.

В українському законодавстві спочатку переважав надто широкий підхід до визначення банку. У першому Законі України «Про банки та банківську діяльність» (березень 1991 р.) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом. У 1993 р. до закону були внесені уточнення, що забороняли небанківським установам відкривати рахунки, приймати вклади, здійснювати розрахунки та кредитування.

Незважаючи на такі розбіжності в законодавчому трактуванні сутності банку, можна знайти дещо спільне в усіх підходах і визначити банку у правовому аспекті як фінансового посередника, що виконує одну чи кілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

Аналіз багатовікової світової історії банківської справи та механізму функціонування грошового ринку дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс із трьох посередницьких операцій:

• Приймати грошові вклади від клієнтів;

• Надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

• Здійснювати розрахунки між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі – як центрального, так і комерційного. Перелічені операції є базовими, вони створюють первинну (родову) сферу банківської діяльності. Це місце їх визначається самою природою грошового ринку.

3. Банківська система – організаційна сукупність різних видів банків у їхньому взаємозв'язку, що існує в тій або іншій країні в певний історичний період.

Залежно від чинного законодавства існують два типи банківських систем:

• Однорівнева– передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їхніх операцій і функцій. Усе банки в країні перебувають на одній ієрархічній градації виконуючи аналогічні функції по кредитно-розрахунковому обслуговуванню клієнтів. Характерна для економічно слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом керування.

• Дворівнева – характерна для країн з ринковою економікою, складається із двох рівнів: перший(верхній) рівень – центральні банки(емісійні банки), клієнтами яких є банківські інститути й урядові структури; другий (нижній) рівень – комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації й населення. При дворівневій системі відносини між банками будуються у двох площинах: по вертикалі – це відносини підпорядкування між центральним банком, що є керуючим органом всієї банківської системи, і комерційними банками; по горизонталі – це відносини рівноправного партнерства й конкуренції між комерційними банками. Сьогодні в більшості країн миру функціонує така система.

В Україні функціонує класична дворівнева система: 1 рівень - НБУ, головний банківський інститут, що відповідає за керування всією банківською системою; 2 рівень - мережа комерційних банків, які в умовах здорової конкуренції задовольняють фізичних і юридичних осіб у банківських послугах і покликані створити стабільну економіку.

Умови функціонування дворівневої банківської системи:

• Рівноправність, воля в раціональному господарюванні;

• Можливість вибору клієнтом банку (достатня кількість банків);

• Конкуренція в банківській сфері;

• Доступність інформації про банки;

• Неприпустимість втручання в банківську справу “третіх осіб”;

• Налагодження зовнішньоекономічних зв'язків.

Функції банківської системи:

• Трансформаційна - обумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти й передаючи їх різним суб'єктам, банки мають можливість їх трансформувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує фінансові ризики.

• Функція створення грошей і регулювання грошової маси;

• Функція забезпечення стабільності банків і грошового ринку (стабілізаційна): прийняття законів, які регламентують діяльність всіх ланок банківської системи; створення діючого механізму державного контролю й нагляду за дотриманням цих законів і за діяльністю банків у цілому.

Після прийняття Декларації про державний суверенітет України в 1991 р. стало питання про створення власної фінансово-кредитної системи. Постановою ВРУ від 20.03.91. “Про порядок введення в чинність закону “Про банки й банківську діяльність” було оголошено про власність України на Український республіканський банк Держбанку СРСР, Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку “Укрпромбанк”, Український республіканський банк Ощадбанку СРСР, Український республіканський банк ВнешэкономбанкуСРСР, з їхніми мережами, обчислювальними центрами, активами й пасивами. Відповідно до цієї постанови на базі Республіканського банку держбанку СРСР був створений НБУ з його регіональними управліннями.

За час свого існування банківська система України пройшла кілька етапів:

1. 1991-1993 рр. – етап активного становлення й розвитку банківської системи. Позитивні риси: збільшення кількості банків, персоналу, ріст обсягів клієнтів, формування дворівневої системи, акціонування й приватизація банків, законодавча база, впровадження нових банківських технологій. Недоліки: реформування банківської системи випереджало реформування економіки і як наслідок – тіньові обороти капіталу, відтік капіталу за кордон, припинення створення законодавчої бази стосовно банківської системи, НБУ не створили систему страхування депозитів і кредитів.

2. 1993-1998 рр. – етап стагнації й росту банківської кризи через кризу реальної економіки, грошово-кредитної політики НБУ, усередині банківських факторів. Недоліки: скорочення кількості банків, гальмування росту банківського капіталу, погіршення фінансового стану банків.

3. 1998 – 2000 рр. - подальше реформування банківської системи, подолання ряду проблем у банківській сфері:

• Нераціональна територіальна структура;

• Однорідна структура КБ ринкового типу;

• Недостатня кількість КБ;

• Існування збиткових банків, які мають “негативний” кредитний портфель;

• Тенденції скорочення клієнтури в слідстві спаду виробництва;

• Низький рівень капіталізації банків;

• Недолік досвіду в банківського персоналу;

• Відсутність законодавчого забезпечення спектра банківських операцій;

• Недосконала конкуренція;

• Загальекономічні проблеми.

4. 2000 – 2008 рр. Переваги: помітна стабілізація банківської системи, збільшення капіталу банків, нарощення банками кредитних ресурсів. Недоліки: невеликий рівень капіталізації, великі відсотки за кредитами, наявність дуже високих ризиків, конкуренція переважно в площині кількісних показників діяльності банків.

5. 2008 р….. подолання наслідків світової фінансової кризи, стабілізація банківської системи країни, поліпшення якості банківських послуг, оздоровлення проблемних банків, їх злиття та поглинання та ін.

Заходи щодо подальшого розвитку БСУ:

Мети: відновлення довіри клієнтів, недопущення термінового продажу активів, недопущення небажаних коливань в обсязі грошової маси, обмеження інвестиційних ризиків, захист стійких банків і платоспроможних кредиторів;

Термінові заходи: фінансова підтримка, гарантії на внески, розкриття інформації, втручання НБУ в керування слабкими банками;

Довгострокові заходи: нова інституційна структура, нове законодавство, посилення контролю, зміна структури банку;

Заходи щодо рішення ситуацій з окремими банками: ліквідація, злиття, продаж, зміна структури капіталу;

Заходи щодо підтримки боржника: перегляд строків повернення боргу, субсидії й допомога дебіторам, які мають борг в іноземній валюті, реальні процентні ставки.

Контрольні питання за тематикою СРС:

1. Що являє собою кредитна система, які існують підходи до визначення її суті?

2. Які елементи входять до складу кредитної системи?

3. Що являє собою банківська система? Для чого необхідно поєднувати банки у систему?

4. Які принципи побудови, цілі та механізми функціонування має банківська система?

5. Які етапи становлення розвитку пройшла банківська система України?

Висновки після вивчення теми:

1. Центральний банк відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей і через здатність впливати на рівень процентних ставок.

2. Центральні банки мають особливий правовий статус, оскільки вони поєднують у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління.

3. У більшості країн з розвиненою економікою центральні банки єнезалежними від органів державної влади у встановленні цільових орієнтирів монетарної політики й у виборі інструментів регулювання грошового обороту. Проте незалежність центрального банку не може бути абсолютною.

4. Функції центрального банку визначаються його призначенням. Основними з цих функцій є: емісійний центр готівкового обігу, банк банків, орган банківського регулювання та нагляду, банкір та фінансовий агент уряду, провідник монетарної політики.

5. В історичному плані функція емісії готівки, точніше потреба в її централізації і державній монополізації, дала поштовх до надання одному з банків статусу емісійного. Поступово емісійні банки перетворились у центральні банки.

6. Глобалізація грошових ринків призвела до тісного співробітництва центральних банків на міждержавному рівні, до їх співпраці з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями, а також до створення наднаціональних центральних банків.

7. Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, основним завданням(функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні. Згідно з Законом України “Про Національний банк України” він виконує всі функції, які традиційно притаманні центральному банку країни

Питання для самоконтролю:

1. Яку роль відіграє центральний банк в економіці країни?

2. Які банки виникли раніше – комерційні чи центральні?

3. Який механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку?

4. Які функції центрального банку?

5. Які особливості прояву функцій центрального банку України в сучасних умовах?

6. Які послуги комерційним банкам надає центральний банк?

7. Для чого центральний банк надає кредити комерційним банкам?

Тести для самоконтролю: