Тема. Сутність та структура свідомості.

Я можу уявити собі людину без рук, без ніг, без голови… Але я не можу уявити людину без думок. Це був би камінь або тварина.

Б. Паскаль

План

1. Проблема свідомості у філософії

2. Біологічні та соціальні умови виникнення свідомості

3. Сутність та структура свідомості.

4. Суспільна свідомість.

Література:

11. Вандишев В.М.Філософія: Екскурс в історю вчень і понять : Навчальний посібник. - [РМОНУ] / Вандишев В.М. - Київ : Кондор, 2005. - 471 с. : іл.

2. Причепій Є.М.Філософія : Підручник. - [ЗМОНУ] / Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. - Вид. 2-ге, випр., доп. - К : Академвидав, 2006. - 592 с.

3. Сморж Л.О.Філософія : Навчальний посібник для стідентів внз. - [РМОНУ] / Сморж Л.О. - Київ : Кондор, 2004. - 415 с.

4. Спирикин А.Г. Философия : Учебник / Спирикин А.Г. . - 2-е изд. - М : Гардарики, 2004. - 736 с.

5. Філософія: Підручник для студентів внз. - [ЗМОНУ] / Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський , І.І. Кальний та ін. ; За ред. Г.А. Заїченка та ін. - К : Вища шк., 1995. - 456 с.

6. Філософія: Курс лекцій : Навчальний посібник. - [ЗМОНУ] / Упоряд. І.В. Бичко, Ю.В. Осінчюк, В.Г. Табачковський. - Київ : Либідь, 1991. - 456 с.

7. Філософія: Навчальний посібник. - [ДМОНУ] / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін. ; За ред. І.Ф. Надольного. - К : Вікар, 2000. - 623 с.

8. Філософський словник: Словник-довідник / За заг. ред. д.ф.н., прф. В.П. Андрущенка. - Вид. 3-є, доп. - Харків : Р.И.Ф., 2005. - 671 с.

Методичні рекомендації студентам

1. Свідомість – це найвища, притаманна тільки людям і пов’язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини.

Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.

Проблема свідомості багатогранна. Вона перебуває в центрі уваги багатьох наук. Свідому діяльність людини вивчають філософія, медицина, психологія, кібернетика та деякі інші науки. По своєму осмислюють її мистецтво та релігія. Аналізом свідомості в цілому, в контексті інших видів діяльності людини та суспільства, займається філософія. Вона намагається відповісти на питання: що таке свідомість з точки зору філософії, як виникла свідомість людини, якими є її основні властивості, функції та структура.

Проблема свідомості є однією з найскладніших і найзагадковіших. Ми не можемо спостерігати явище свідомості безпосередньо, чуттєво, не можемо його вимірювати, досліджувати за допомогою різних приладів. Це завжди сприяло містифікації її природи та сутності.

Ще в стародавні часи виникло уявлення про те, що свідомість є прояв душі. Характерним для цих поглядів було те, що душа не відокремлювалась від тіла, бо не існувало поділу на матеріальне та ідеальне. З часом душа почала розглядатись як якась не матеріальна субстанція, нібито не залежна від матерії, здатна вести самостійне існування, безсмертна і вічна. Вперше такі погляди знайшли обґрунтування у філософії Сократа і його учня Платона. Геракліт основу свідомих дій людини називав “логосом ”.

У подальшому історико-філософському процесі проблема свідомості набувала найрізноманітніших тлумачень. Ідеалістичні погляди на природу свідомості протягом століть набували різного змісту, але зводились до наступного: свідомість – первинна, матерія – вторинна.

З точки зору дуалістів, матерія та свідомість - самостійні, рівноцінні начала.

У 50-роки ХІХ століття набула досить великого поширення вульгарно-матеріалістична точка зору на свідомість. Вважалось, що свідомість, думка “виділяється” мозком таким чином, як сеча нирками.

Механістично тлумачив свідомість і такий напрямок, як гілозоїзм. Прихильники гілозоїзму припускали можливість наявності відчуттів і в неживих предметів.

Діалектичний матеріалізм розглядає свідомість як продукт закономірного історичного розвитку матерії, її соціальної форми руху.

Трактуванням свідомості в сучасної світової філософії займається феноменологія. Представники феноменології - Гуссерль, Хайдеггер, Шелер, Сартр намагаються протистояти наївному натуралістичному погляду на свідомість і світ, який зводить свідомість до предмета, до об’єкта і встановлює між ними лише причини і функціональні зв’язки. Значних успіхів у процесі дослідження різних змістовних аспектів свідомості досягли герменевтика, структуралізм, психоаналіз, екзистенціалізм, філософія життя. Сьогодні філософи зосередились на співвідношенні “духу ” і “тіла ”, фізичних і психічних станів.

2. Генетичною умовою виникнення свідомості, є загальна властивість матеріальних об’єктів, процесів, явищ як природних так і соціальних, властивість відображення. Відображення – це універсальна якість матерії, це процес та результат взаємодії, при якому особливості одного об’єкта в інший формі відтворюються в особливостях другого об’єкта.

Взаємодія предметів ніколи не минає безслідно, обов’язково залишаються наслідки. Фізико-хімічне відображеннямає пасивний характер і відбувається за законами механіки, фізики, хімії. Воно притаманне одноклітинним структурам. Простішою формою відображення є подразливість.Психічне відображеннявиникає на більш високому етапі розвитку живих організмів. Для безхребетних характерне інстинктивне відображення – в стереотипних умовах всі представники біологічного виду поводяться однаково. У високоорганізованих тварин, крім безумовних рефлексів існують умовні. Вони виконують роль сигналізатора, попереджаючи про події, які повинні відбуватися, що є необхідною умовою випереджального відображення.

Носієм відображення у формі свідомостіє людина. Свідомість – це вища форма відображення. Воно проявляється у тому, що більш глибокого і усвідомленого змісту набуває чуттєве відображення, свідомість відображає світ в ідеальних образах, людське відображення має не пристосувальний, а активно-перетворювальний характер. Людина прагне змінити життя так, щоб воно відповідало її потребам. Людина спочатку у свідомості створює нове, а потім втілює його у дійсність за допомогою праці. Потреби людини, відображуючись у свідомості, набувають характеру мети, тобто ідеальної моделі бажаного майбутнього. Реалізуючись у практичній діяльності, мета матеріалізується у предметній формі, у формі реально існуючих предметів, яких раніше не існувало.

Вирішальну роль у виникненні і розвитку свідомості відіграли соціальні умови. Першим обумовлюючимфакторомстановлення свідомості сталапраця. Під час виготовлення знарядь праці людина почала вирізняти загальні зв’язки та відносини в предметах праці. Трудовий процес підштовхував майбутню людину абстрагуватися, робити узагальнення, відвертати ознаки предмета від самого предмета і формувати поняття. Засоби праці водночас виступали і засобами пізнання, людина осягала властивості об’єктивного світу. Логіка чуттєво-предметної діяльності перетворювалася на логіку мислення. Людина вчилася думати. Так поступово формувався логічний образ предмета., а праця людини набувала усвідомленого характеру. Зароджуючись і розвиваючись у праці, свідомість втілюється у праці, створюючи предметний світ олюдненої природи, світ культури.

Другим фактором виникнення та розвитку свідомості ємовне спілкування, мова. Мова виникла в колективі первісних людей, життя яких вимагало певних знаків. Знак мав бути загальним для певного класу речей і дій і загальним для всіх учасників трудового процесу. Тому виникла необхідність у звуковій системі знаків. Звуковою системою знаків, за допомогою яких здійснюється спілкування є мова. Тільки за допомогою мови людина може сформулювати і знайти вираження своїм думкам. Мова – це не просто засіб передачі думок, а й необхідна умова і знаряддя процесу мислення. Процес мислення – це процес оперування абстрактними поняттями.

Третім фактором виникнення свідомості є общинний характер життя людей. Свідомість – продукт суспільства і суспільного розвитку. В процесі трудової діяльності людина вимушена спілкуватися з іншими людьми, виникає обмін інформацією, досвідом, здібностями, навичками. Спілкування – це одна із умов соціалізації особистості, оскільки у спілкуванні людина отримує не тільки раціональну інформацію, формує способи діяльності, а й засвоює людські емоції, почуття, форми поведінки.

Будучи відбиттям суспільного буття людей, свідомість має активний, творчий характер. Творчість – це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного значення. Активність характерна не тільки індивідуальній, а й суспільної свідомості, насамперед прогресивним ідеям.

3. Свідомість як внутрішній світ людини має свою структуру.

В сучасній філософії вирізняють пізнавальну, емоційну і мотиваційно-вольову форми діяльності свідомості.

Логічна структура пізнавальної діяльності людини із чуттєво - сенситивного, абстрактно - мисленого і інтуїтивного рівнів. На цих рівнях виникають чуттєві й понятійні образи. До пізнавальних здатностей людини належать увага і пам'ять. Емоційну сферу становлять почуття, афекти, пристрасті та самопочуття. Мотиваційно-вольова сфера свідомості складається з мотивів, інтересів, потреб суб’єкта в єдності зі здібностями у досягненні цілей.

Знання – це головний компонент, ядро свідомості, засіб її існування. Емоції стимулюють або гальмують усвідомлення індивідом реальних явищ дійсності. Воля – це усвідомлене цілеспрямоване регулювання людиною своєї діяльності. Мислення – це процес пізнавальної діяльності індивіда, якій характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності. Увага – це форма психічної діяльності людини, що виявляється в зосередженості на певних об’єктах. Пам’ять – це психічний процес, якій полягає в закріпленні, збереженні та відтворенні в мозку людини його минулого досвіду.

Поряд зі свідомістю існує рівень несвідомого. Несвідоме – це сукупність психічних явищ, станів і дій, які перебувають поза сферою розуму.До несвідомого належать: інстинкти– сукупність природжених актів поведінки;інтуїція та автоматизми(Інтуїція – це знання, яке виникає без усвідомлення шляхів і умов його отримання, через безпосереднє чуттєве споглядання чи умовивід. Автоматизми – це складні дії людини, які були утворені під контролем свідомості, але внаслідок довгого повторювання набувають несвідомого характеру); сновидіння, гіпнотичні стани, тощо.

Завдяки включенню несвідомого до психічної діяльності навантаження на свідомість зменшується що поширює поле творчих можливостей людини. Підсвідоме – це особливий пласт або рівень несвідомого. До нього належать психічні явища, пов’язані з переходом операцій діяльності з рівня свідомості на рівень автоматизму. Несвідоме і свідомеє двома відносно самостійними сторонами єдиної психічної діяльності.

Самосвідомість – це цілісна оцінка самого себе, свого морального обличчя, власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, дій. За допомогою самосвідомості людина реалізує ставлення до самої себе. Самосвідомість формується під впливом соціального середовища у процесі предметно-практичної діяльності та спілкування. Соціальне середовище потребує від особистості контролю над своїми діями і відповідальності за їх результат.

Основні функції свідомості:

Пізнавальна (відображальна) – здатність індивідуума отримувати знання про навколишній світ і про себе.

Акумулятивна (накопичувальна) –полягає в тому, що пам’яті людини накопичуються знання, отримані нею не тільки з безпосереднього, особистого досвіду, а й з досвіду попередніх поколінь.

Аксіологічна (оціночна) – свідомість є формою об’єктивного відображення світу, але свідомість вбирає в себе прояв суб’єктивного до дійсності, як світу свого життя, його оцінку.

Цілепокладання (формування мети) - це цілеспрямована діяльність людини обґрунтована невдоволеністю людини світом і потребою його змінити.

Творча (конструктивна)– людина створює те, що природа до неї не породжувала.

Комунікативна (зв’язку) – зумовлена тим, що люди беруть участь у спільній праці і потребують постійного спілкування.

Регулятивна (управлінська) - вплетена у взаємодію людини з навколишнім світом і виступає у двох формах: спонукальної та виконавчої регуляції.

4. Суспільна свідомість являє собою сукупність ідеальних образів, а саме: понять, ідей, поглядів, уявлень, почуттів, переживань, настроїв, що виникають у процесі відображення соціальним суб'єктом навколишнього світу, зокрема і суспільної свідомості. Іншими словами, це розуміння дійсності відповідними соціальними групами або суспільством у цілому на даному етапі їх розвитку. Суспільна свідомість є самостійним духовним утворенням, що існує як філософська категорія, що позначає особливість соціальних суб'єктів відображати суспільне буття як реальний процес життя людей. Суспільна свідомість — частка суспільного буття, а саме буття є суспільним, оскільки в ньому функціонує суспільна свідомість.

Суспільна свідомість має надзвичайно складну структуру, яка зумовлюється структурою суспільного буття.. За гносеологічними особливостями відображення суспільного буття вирізняють два рівні суспільної свідомості: буденний і теоретичний.

Соціологічний аспект суспільної свідомості — це момент її діяльності. У цьому аспекті суспільна свідомість представленасоціальною психологією і ідеологією.

Буденний рівень суспільної свідомості являє собою відображення дійсності в межах повсякденного життя. Часто буденну свідомість називають здоровим глуздом. Буденна свідомість формується стихійно, в процесі безпосереднього життя. Вона включає накопичені впродовж віків емпіричні знання, норми й зразки поведінки, уявлення, традиції. Це є розрізнені і несистематизовані уявлення і знання про явища, що лежать на поверхні життя і тому не потребують обґрунтування і доведення.

Теоретичний рівень суспільної свідомості виступає у вигляді певної системи поглядів. Він прагне проникнути в суть явищ об'єктивної дійсності, і розкрити закономірності їхнього розвитку функціонування. Теоретична свідомість здатна видозмінювати повсякденну свідомість.

Суспільна психологія — це сукупність соціальних настроїв і почуттів, звичаїв, традицій і громадської думки, які складаються стихійно, в процесі повсякденного життя суспільства. Суспільна психологія і емпіричні знання перебувають на одному рівні суспільної свідомості. Суспільна психологія здійснює регулятивну функцію безпосереднього життя людей. У ній відбиваються психологічні риси і почуттєві стани соціальних груп і суспільства взагалі. Можна говорити про особливості національної, класової психологи, психології релігійних груп тощо.

Суспільна психологія з її емоційною забарвленістю відіграє важливу роль у суспільних рухах, спонукаючи їх до різноманітного роду дій. Тому державним діячам, політичним партіям, політикам важливо вивчати настрої людей, прогнозувати їхню реакцію на ті чи інші події.

Ідеологія — це система поглядів, ідей, теорій, принципів, що відображають суспільне буття крізь призму інтересів, ідеалів, мети соціальних груп, класів, нації, суспільства. Ідеологіяспрямована на регулювання суспільних відносин. Між ними існує єдність і взаємодоповнення. Проте ці сфери суспільної свідомості мають і певнівідмінності, а саме:

- суспільна психологія є безпосереднім і стихійно сформованим виразом інтересів певного класу або соціальної спільноти, ідеологія ж створюється цілеспрямовано, певними групами людей, зайнятих у сфері духовного виробництва;

- на відміну від суспільної психології, ідеологія є упорядкованою і теоретично оформленою системою;

- суспільна психологія охоплює всю сукупність поглядів людей. Ідеологія ж розпадається на окремі види — політичні, правові, естетичні, релігійні та інші переконання людей;

- суспільна психологія знаходить свій вияв при розв'язанні практичних завдань буденного життя, ідеологія ж направлена на рішення глобальних соціальних проблем.

У структурі суспільної свідомості провідне місце належить її формам. Форми суспільної свідомості — це відносно самостійні, більш або менш систематизовані за рівнем духовні утворення, що відображають певні сторони об'єктивного світу та суспільного буття. Форми суспільної свідомості відрізняються :

а) за предметом відображення. У політичних поглядах, наприклад, відображаються відносинисуб'єктів політичних процесів, в моралі — ставлення людини до людини, до колективу, суспільства;

б) за формами відображення. Вони можуть бути теоретико-понятійними, нормативно-оцінювальними, художньо-образними;

в) за особливостями свого походження і розвитку. Першою нерозчленованою формою свідомості була міфологія. З розподілом праці на матеріальну і духовну сталася диференціація міфологічної свідомості. Виникає система моралі, релігія, мистецтво, філософія, політична і правова свідомість;

г)за виконуваними ними соціальними функціями. Різні форми свідомості виконують різні функції.Наука і філософія мають пізнавальне та світоглядне навантаження. Політична і правова свідомість виражає і захищає передусім інтереси певних соціальних груп в питанні про владу, державу і право. Мораль виступає в ролі неофіційного регулятора відносин між людьми в нематеріальній сфері, спираючись при цьому не на силу закону, а на авторитет громадської думки. Мистецтво задовольняє високі духовні та культурні потреби, властиві тільки людині.

Всі форми мають один об'єкт відображення — матеріальне життя суспільства, суспільне буття; всі вони виступають як окремі види єдиного духовного комплексу — суспільної свідомості.

У кожному сучасному суспільстві надзвичайно важливою формою суспільної свідомості є політична свідомість. Політична свідомість — це сукупність ідей, поглядів, вчень, політичних установок, що відображають соціально-групові, класові відносини в суспільстві, центром яких є певне ставлення до влади.

Правова свідомість - це сукупність ідей і поглядів відносно правомірності чи неправомірності дій, прав і обов'язків членів суспільства, справедливості чи несправедливості юридичних законів. Правовасвідомість забезпечує громадський порядок, регулює суспільні відносини, з точки зору закону.

Решта суспільних відносин регулюється мораллю (а також звичками, традиціями, ритуалами, громадською думкою, які частково входять у мораль). Моральна свідомість є сумою правил суспільно схваленої поведінки індивідів. Вона охоплює дійсність у формі моральних норм — вимог, яких повинна дотримуватися людина згідно з суспільством і власним уявленням добра і зла. Вимоги моралі немають підтвердження в певних установах чи закладах. Вони підтримуються громадською думкою, владою звичаїв, установленими нормами, оцінками суспільства і соціальних груп.

Мистецтво іестетична свідомість включає смаки, уявлення, думки, ідеали, погляди і теорії, які відображають естетичну цінність предметів і явищ об'єктивної дійсності, а також предметів і явищ, створених самою людиною. Відображення дійсності в естетичній свідомості здійснюється через поняття прекрасного і потворного, піднесеного і підлого, комічного і трагічного.

Релігійна свідомість охоплює релігійну ідеологію і релігійну психологію. Релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов'язані головним чином з вірою в надприродне.

Філософська свідомість спрямована на усвідомлення граничних смислів людського буття, на пошук глибинної єдності і зв'язку людини із світовим універсумом. Філософія служить цілям злагоди між людиною і світом її буття. Тому вищою цінністю філософського пізнання є мудрість, як переживання і усвідомлення істини. Вона дає людині духовні орієнтири для досягнення безсмертя, маючи специфічні форми усвідомлення єдності людини і світу.

Важливе місце в структурі суспільної свідомості належить її носіям: масовій, колективній та індивідуальній свідомості.Масова свідомість — це рівень суспільної свідомості, суб'єктами якої виступають великі людські спільноти. Масова свідомість виникає на ґрунті єдності соціально-економічних, ідейно-політичних і культурно-етнічних умов життя багатьох людей і включаєнайпоширеніші, типові уявлення, погляди, прагнення, ідеали, настрої та емоції, звичаї і традиції, що формуються в процесі духовно-практичного освоєння світу і безпосередньо вплетені в повсякденну практичну діяльність. Масова свідомість виступає безпосередньо спонукальною силою соціальних дій мас, їхньої соціально-перетворюючої діяльності.

Індивідуальна свідомість - це духовний світ кожної особистості.

Людина як суспільна істота бачить світ скрізь призму певного соціуму - суспільства, нації, класу, епохи в цілому. В індивідуальній свідомості відбиваються суспільні ідеї, цілі, ідеали, знання, вірування, що народжуються й існують у соціальному середовищі. Суспільна свідомість не є простою сукупністю індивідуальних свідомостей. Індивідуальна свідомість є відносно самостійною системою, вона не є абсолютно визначеною лише суспільною свідомістю. Духовний світ людини має індивідуально-неповторну форму. Індивідуальні риси свідомості індивіда пов'язані не тільки з конкретними особливостями його життєдіяльності. Вони залежать від його особливостей психіки, генетичної організації, від рівня його власних сил і здібностей.

Контрольні запитання

1. У чому полягають труднощі вирішення проблеми свідомості?

2. Що таке свідомість?

3. У чому полягає роль праці у виникненні свідомості?

4. Визначте історичну роль мови у формуванні свідомості?

5. У чому виявляється активний характер свідомості?

6. Яку роль у житті людини відіграє несвідоме?