1.2.3. Визначення сум податкових та грошових зобов’язань платників податків і порядок їх сплати

Розглядаючи питання визначення сум зобов’язань платника податків перед державою, слід зазначити, що у практиці розрізняють податкові та грошові зобов’язання. Отже, слід перш за все з’ясувати змістовне співвідношення між ними.

У розділі І Податкового кодексу України визначено:

- податкове зобов’язання  сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством;

- грошове зобов’язання  сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного слідує, що більш широким поняттям є грошове зобов’язання, яке включає податкове як складову. Та інколи за сумою вони можуть і співпадати (якщо платник не припускався ніяких порушень, до нього не застосовувалися штрафні (фінансові) санкції та санкції за недотримання законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності).

Існує три шляхи обчислення і узгодження податкового та грошового зобов’язання:

• самостійно платником;

• податковим агентом;

• контролюючим органом.

Основним шляхом вважається перший із названих: платник податків, як правило, самостійно обчислює суму податкового та грошового зобов’язання, а також пені. Цю суму він зазначає у податковій звітності (декларації або розрахунку), що подається контролюючому органу. Визначені таким чином зобов’язання не підлягають оскарженню, однак платник може внести зміни до поданої ним звітності у порядку, охарактеризованому вище, якщо на це є потреба через встановлені самостійно помилки.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання звітності за відповідний період.

Податковим агентом зобов’язання визначається та узгоджується у випадку нарахування та виплати доходу на користь платника податку  фізичної особи. Податкове зобов’язання у такому випадку сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо ж оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Контролюючий орган визначає суму зобов’язань платника податків у таких випадках:

- платник не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (розрахунок);

- дані перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях (розрахунках);

- згідно із законодавством контролюючий орган є особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати податків і зборів;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях;

- від уповноважених органів іноземних держав надійшли документально підтверджені відомості, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при їх ввезенні-вивезенні та відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Процедура визначення суми податкового та грошового зобов’язання контролюючим органом передбачає надсилання або вручення платнику податкового повідомлення-рішення (крім випадків декларування товарів громадянами). Даний документ також застосовується у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого платником від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість.

Податкове повідомлення-рішення містить таку інформацію:

• підстава для нарахування;

• посилання на відповідну норму законодавства;

• сума грошового зобов’язання (або сума зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування, від’ємного значення результатів господарської діяльності, від’ємного значення суми податку на додану вартість);

• граничні строки сплати грошового зобов’язання, строки виправлення платником податків показників податкової звітності;

• попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або невнесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк;

• граничні строки для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором (разом із штрафними санкціями), а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства (контроль за дотриманням якого покладено на відповідний контролюючий орган), пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.

Визначена контролюючим органом сума зобов’язання підлягає сплаті у такі строки:

- якщо контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства – сплата провадиться у строки, встановлені для певного податку. Якщо ж такі строки законодавством не визначено – сплата провадиться протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про нарахування;

- в інших випадках – протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу).

У випадку незгоди платника, сума грошового зобов’язання, розрахована контролюючим органом, може бути оскаржена в адміністративному чи судовому порядку. Чинними нормативно-правовими актами не встановлено обмежень щодо рішень, які може оскаржувати платник податків. Отже, будь-яке рішення контролюючого органу, що зачіпає інтереси або права платника податків, може бути оскаржене.

Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою:

- скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до середньої ланки податкової служби.

- скарги на рішення підрозділів середньої ланки подаються до вищої (центральної) ланки Державної податкової служби України.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби  з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати) у такі терміни:

• протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) (у випадку, коли контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства);

• протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу, що оскаржується (в інших випадках, відмінних від наведеного вище).

Одночасно про подання скарги платник повинен повідомити контролюючий орган, яким визначено оскаржувану суму грошового зобов’язання або прийнято інше оскаржуване рішення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Зазначений термін може бути продовжений до 60 календарних днів за рішенням керівника відповідного контролюючого органу або його заступника, про що платник повідомляється письмово до закінчення згаданого 20-денного строку. Скарга вважатиметься повністю задоволеною, якщо рішення про продовження строків її розгляду не надіслане платнику податків у вказаний час.

Якщо контролюючий орган, до якого було спрямовано скаргу, приймає рішення про повне або часткове її незадоволення, платник податків має право звернутися зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. Відповідну дію він повинен вчинити протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду першої скарги. Порядок прийняття рішення за результатами розгляду скарги та надання його скаржнику контролюючим органом вищого рівня аналогічний наведеному раніше.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається йому протягом 20-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною з дня, наступного за останнім днем зазначеного терміну. Якщо ж строк розгляду скарги було продовжено до 60 днів, то відповідні наслідки ненадання платнику рішення настають з дня, наступного за останнім днем 60-денного терміну.

Рішення, прийняті на центральному (найвищому) рівні контролюючих служб не підлягають подальшому адміністративному оскарженню.

У разі коли останній день будь-якого із наведених строків, що стосуються оскарження рішень контролюючих органів, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Важливим є те, що подання скарги зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у оскаржуваному повідомленні-рішенні (рішенні), до дня закінчення процедури адміністративного оскарження, а саме до:

• дня отримання рішення про задоволення скарги;

• дня, наступного за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на рішення контролюючого органу середньої ланки за попередньою скаргою (якщо повторна скарга до вищої ланки не була подана);

• дня отримання платником рішення центральної (вищої) ланки контролюючого органу, яке вже не може бути оскаржене в адміністративному порядку;

• дня звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань, що оскаржувались.

Закінчення процедури адміністративного оскарження означає узгодження грошового зобов’язання платника податків.

У будь-який момент після отримання рішення контролюючого органу (з урахуванням строків давності) платник також може звернутися зі скаргою до суду. Якщо до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, термін звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податку із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Оскаржене в судовому порядку рішення не підлягає адміністративному оскарженню, а податкове зобов’язання платника вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі, коли до подання позовної заяви до суду, вже проводилася процедура адміністративного оскарження, платник має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Отже, як зазначалося вище, платник податків може визначити суму свого зобов’язання перед бюджетом самостійно, або ж вона може бути розрахована податковим агентом чи контролюючим органом. В останньому випадку узгодження може відбутися за повною згодою платника чи в адміністративному або судовому порядку. Узгоджене податкове та грошове зобов’язання безумовно має бути сплачене у наведені вище терміни.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Вона надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога містить таку інформацію:

• відомості про факт виникнення грошового зобов’язання;

• відомості про права податкової застави;

• відомості про розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк;

• попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави;

• попередження про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу активів.

Заходи з погашення податкового боргу та надання податкових вимог можуть здійснювати лише органи державної податкової служби. Якщо сума грошового зобов’язання платника податків була визначена митною службою, то такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу.

Якщо сума податкового боргу погашається, податкова вимога вважається відкликаною. Існує ще низка підстав, за якими і податкові повідомлення-рішення, і податкові вимоги вважаються відкликаними (наприклад, за результатами оскаржень). У контексті даного параграфу вони скоріше є деталями технічних дій, а тому не описуватимуться. Їх зміст наведено у статті 60 Податкового кодексу України.