II етап (четвертий рік):

- утворення служб внутрішнього аудиту в органах державного сектору з поступовою заміною інспектування на внутрішній аудит;

- відокремлення від структури ГоловКРУ самостійного державного підрозділу, який здійснює інспектування за зверненнями правоохоронних органів і судів;

- підвищення кваліфікації працівників служб внутрішнього аудиту під егідою європейських організацій та за участю підготовлених вітчизняних аудиторів;

- запровадження сертифікації працівників служб внутрішнього аудиту за міжнародними зразками;

- удосконалення методології окремих процедур внутрішнього аудиту;

- створення в Мінфіні та ГоловКРУ єдиної бази даних про здійснення внутрішнього аудиту в органах державного сектору;

- забезпечення відкритості та прозорості діяльності усіх суб'єктів державного внутрішнього фінансового контролю, посилення їх взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації.

III етап (п'ятий рік):

- підбиття Кабінетом Міністрів України підсумків двох етапів реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю;

- визначення пріоритетів подальшого розвитку фінансового контролю на центральному та місцевому рівні відповідно до тенденцій соціально-економічного розвитку України та стратегічних пріоритетів Кабінету Міністрів України.

Принципы организации государственного финансового контроля: 1) разграничение места, роли, задач и функций органов государственного финансового кон- троля согласно установленному Конституцией и законодательством Украины разграничением компетенции законодательной и исполнительной власти; 2) функциональная, организационная, персональная и финансовая независимость органов государственного финансового контроля и их должностных лиц от подконтрольных объектов; 3) координация деятельности органов государственного финансового контроля для избежа- ния дублирования в их работе и обеспечения единой системы государственного финансового кон- троля на всех уровнях государственной власти.

 Предмет і метод державного фінансового контролю

Предметом державного фінансового контролю є фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання у частині формування, володіння, використання та відчуження грошових коштів та інших активів, що належать та/або мають належати державі, у тому числі за зобов'язаннями по податках, зборах та інших обов'язкових платежах і відрахуваннях до бюджету та позабюджетних фондів.

Методи державного фінансового контролю – це засоби, прийоми і способи його здійснення, що конкретизуються в методиках (технологіях) проведення державного фінансового контролю.

Суб'єктами державного фінансового контролю, що здійснюють загальний контроль, використовуються такі методи здійснення контролю:

1) моніторинг – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із постійним ознайомленням зі зміною показників фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та станом реалізації управлінських рішень підконтрольного об'єкта;

2) аналіз – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із детальним вивченням періодичної або річної фінансової та/або податкової звітності з метою оцінки результатів фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкта та ефективності використання фінансових і матеріальних активів.

Суб'єктами державного фінансового контролю, що здійснюють спеціалізований контроль, використовуються такі методи здійснення контролю:

1) перевірка – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із одноразовим (згідно встановлених законодавством термінів) обстеженням і вивченням окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкта, спосіб документального викриття незаконного та нецільового використання коштів, у тому числі бюджетних, і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань, інших порушень чинного законодавства;

2) ревізія – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із повним, комплексним, системним та об'єктивним обстеженням фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкта, вивченням первинних фінансових документів щодо правильності відображення у них всіх фінансово-економічних операцій з метою встановлення відповідності прийнятих управлінських рішень та здійснених фінансових операцій вимогам чинного законодавства.

Суб'єктами державного фінансового контролю, що здійснюють регулюючий контроль, використовуються такі методи здійснення контролю:

1) ідентифікація – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із оцінкою дотримання підконтрольним об'єктом вимог чинного законодавства та його фінансової спроможності під час державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності;

2) ліцензування – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із перевіркою дотримання підконтрольним об'єктом встановлених законодавством умов та правил під час отримання ліцензії на здійснення певного виду діяльності та у процесі здійснення цієї діяльності;

3) фінансова експертиза – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із дослідженням та оцінкою законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансово-економічних результатів діяльності підконтрольного об'єкта з метою підготовки обґрунтованих висновків і пропозицій для прийняття рішень щодо об'єкту експертного дослідження;

4) обстеження – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із дослідженням результатів фінансово-господарської діяльності підконтрольного об'єкта з метою оцінки його поточного і прогнозного (можливого) фінансового стану;

5) нагляд – метод державного фінансового контролю, пов'язаний із постійним спостереженням за дотриманням підконтрольним об'єктом встановлених чинним законодавством України правил, нормативів і вимог.

2. Методика проведення документального та фактичного контролю

За інформаційним забезпеченням в економічному контролі розрізняють:

а) документальний контроль;

б) фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність господарських операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вони знайшли відображення в бухгалтерському, внутрішньогосподарському і статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об'єкта шляхом вимірювання, зважування, підрахунку лабораторного аналізу і тощо.

Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, оскільки їх спільне застосування дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

Основним завданням інформаційного забезпечення є інформування учасників контрольно-ревізійного процесу про стан ревізованих підприємств і організацій та їхнього функціонування відповідно до нормативно-правових актів і законодавства. За змістом інформаційне забезпечення фінансового контролю поділяють на законодавче, нормативно-довідкове, планове, договірне, технологічне, організаційно-управлінське, документальне. Законодавче інформаційне забезпечення — це система ін- формування про законодавчі акти з питань господарського, ци- вільного, трудового, кримінального, адміністративного, земельного, фінансового, податкового, банківського та інших видів права, які застосовуються у виробничій і фінансово-господарській  діяль­ності підприємств і організацій. Нормативно-довідкове інформаційне забезпечення — комплекс заходів з надання інформації, яка міститься в нормах і нор­мативах з витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (загальнодержавних, галузевих тощо). Планове інформаційне забезпечення являє собою систему надання інформації, яка міститься в планах економічного і соціального розвитку галузі, регіонів, підприємств, організацій (у бізнес-планах, у завданнях тощо). До договірного інформаційного забезпечення належать заходи з інформування про господарські угоди, контракти, договори, укладені підприємствами й організаціями з іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Технологічне інформаційне забезпечення охоплює систему заходів з надання інформації про технічну документацію з технології виробництва продукції, виконання робіт, послуг, міждержавні та державні стандарти, технічні умови якості про­дукції, галузеві стандарти, проектно-кошторисну документацію тощо. Організаційно-управлінське інформаційне забезпечення — заходи з надання даних зі статуту підприємства та організаційно-розпорядчих документів (накази, розпорядження, службове листування, штатний розпис, кошториси тощо). Документальне інформаційне забезпечення — це система інформування про факти, які відбулися у виробничій і фінансово-господарській діяльності підприємств і організацій, відображені  в первинних документах, облікових реєстрах бухгалтерського, управлінського, податкового, статистичного й оперативно-тех­нічного обліку, а також у звітності про діяльність ревізованих підприємств і організацій.