5. Хімічні властивості.

5.1. Реакція гідрування (приєднання водню) проходить у присутності каталізаторів стереоселективно з утворенням продуктів цис- та транс-приєднання:

5.2. Реакції електрофільного приєднання (А_Е).

5.2.1. Реакції галогенування (приєднання Cl₂, Br₂) проходять ступінчасто із різною швидкістю, що дозволяє розділити продукти реакції:

В інших умовах (Br₂,h)реакція може протікати за радикальним механізмом – А_R.

5.2.2. Реакція гідрогалогенування (приєднання H–Hal) проходить повільніше, ніж у ряду алкенів, з дотриманням правила Марковнікова:

Механізм А_Е в ряду алкінів принципово не відрізняється від розглянутого раніше механізма А_Е в ряду алкенів: -комплексонієвий іонкаброкатіонпродукт приєднання.

5.2. Реакції нуклеофільного приєднання (А_N).

5.3.1. Реакція гідратації (приєднання води; Кучеров, 1881 р.) проходить дуже легко у присутності каталітичних кількостей HgSO₄ в розчині сульфатної кислоти. Із ацетилену утворюється оцтовий альдегід, а із його похідних – відповідні кетони:

Механізм реакції:

Прототропну таутомерію – переміщення протона з утворенням більш стабільних сполук, пояснює правило Ельтекова (1877 р.): ненасичені спирти, що мають безпосередньо при подвійному зв’язку гідроксильну групу, нестійкі і підлягають подальшій ізомеризації – первинні ненасичені спирти до альдегідів, а вторинні – до кетонів.

Інші реакції нуклеофільного приєднання (A_N) відбуваються за загальною схемою:

5.3.2. Приєднання спиртів проходить за схемою:

Механізм реакції:

5.4. Приєднання альдегідів та кетонів:

Наведені каталізатори сприяють утворенню карбоаніона НСС^–, який атакує електрофільний центр альдегіду або кетону. Реакції мають промислове впровадження та використовуються для синтезу важливих мономерів реакції полімеризації: бутадієну-1,3 та ізопрену.

5.5.Утворення ацетиленідів (кислотні властивості ацетилену).

Алкіни з рухливим (термінальним) атомом гідрогену здатні до дисоціації з утворенням протону:

що дає змогу віднести їх до слабких С–Н-кислот. Це є результатом високої електронегативності атома карбону С_sp та поляризовності зв’язку С–Н. Його дипольний момент дорівнює 1,05D, тоді як у алкенах він складає лише 0,63D. Для порівняння наведемо значення показника каслотності рК_а для деяких сполук в порядку збільшення сили кислот (чим менше значення рК_а, тим сильніша кислота):

Сполуки	алкани (R-CH3)	<	алкени (R2C=CH2)	<	алкіни (R-CCH)	<	Н2О
рКа:	48÷51		43÷44		20÷25		15,74

Незважаючи на слабкі кислотні властивості, алкіни реагують із сильними основами з утворенням солей (ацетиленідів):

В сухому стані ацетиленіди важких металів дуже чутливі до удару та тертя і легко вибухають.

Ацетиленіди натрію можна використовувати у синтезі похідних ацетилена:

За такою ж схемою з алкінами взаємодіють і реактиви Гріньяра (магнійорганічні сполуки):

Ця реакція використовується в аналітичній практиці з метою визначення рухливих атомів гідрогену (реакція Церевітинова-Чугаєва).

5.6. Реакції окиснення алкінів відбуваються під дією сильних окисників (KMnO₄, O₃) в кислому, лужному або нейтральному середовищах:

Дизаміщені похідні алкінів теж окиснюються з розривом потрійного зв’язку:

Цю реакцію алкінів можна використовувати для визначення будови алкіні, аналізуючи карбонові кислоти, які при цьому утворюються.

5.7. Реакції олігомеризації (ди-, три- та тетрамеризація) ацетилену:

	(Ньюленд, 1925 р.), реакція має промислове значення: добування хлоропрену
	(Зелінський, Казанський, 1927 р.); при використанні каталізаторів Реппе(C6H5)3PNi(CO)3 реакцію проводять при 60-70 °С (Реппе, 1945 р.)

Крім реакцій олігомеризації, відома реакція каталітичної полімеризації ацетилену: