Терміни і визначення

1. Повінь – затоплення значної частини сущі внаслідок підняття води вище звичайного рівня.

2. Затор – захаращування русла річки льодом.

3. Зажор – нагромадження внутріводного льоду, який утворює льодову пробку.

4. Зона катастрофічного затоплення – територія, яку хвиля прориву охоплює за 4 години після аварії на гідродинамічнонебезпечному об'єкті.

5. Проран – частина русла річки, що не перекривається під час будівництва гідротехнічної споруди, яка закривається після завершення будівельних робіт. Отвір, що виникає в тілі греблі внаслідок прориву її водою.

Фактори ураження хвилею прориву гідротехнічних споруд: швидкість хвилі прориву, глибина хвилі прориву, температура води, час існування хвилі прориву.

Критерій стійкості об'єкту до дії хвилі прориву – це такі значення швидкості і висоти хвилі прориву при дії яких об'єкт зберігається або одержує слабкі зруйнування.

Критичні параметри хвилі прориву – це такі значення швидкості і висоти хвилі прориву при дії яких може бути ураження чи загибель людини:

h >1,5 м, V>2,5 м/с.

Гідродинамічна аварія – аварія на гідротехнічній споруді, що пов'язана з розповсюдженням з великою швидкістю води і яка створює небезпеку виникнення техногенної небезпечної ситуації.

Гідродинамічний небезпечний об'єкт – споруда або утворення природи, що створює різницю рівнів води до і після нього, яка у разі її руйнування може привести до утворення: проривної хвилі та зони затоплення внаслідок чого може бути загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, шкода об'єктам господарської діяльності і навколишньому середовищу.

Хвиля прориву – хвиля, яка утворюється в фронті потоку води, що вривається в проран і має, як правило, значну висоту і швидкість руху, значну руйнівну силу (її можлива висота від 2 до 12).

Зона затоплення – територія на якій виникає затоплення місцевості внаслідок зруйнування або пошкодження гідротехнічних споруд.

Руйнівна дія хвилі прориву є наслідком:

1. різкої зміни рівня води в нижньому і верхньому б'єфах при зруйнуванні гідроспоруди;

2. безпосередньої дії маси води, що рухається з великою швидкістю;

3. змін характеристик міцності ґрунту в підвалинах споруд внаслідок фільтрації і насичення його водою;

4. розмиву і переміщення великих мас ґрунту;

5. переміщення з великою швидкістю уламків зруйнованих будинків і споруд і їх таранної дії.

Б'єф – частина водоймища, річки, каналу, яка розміщена за течею вище гідротехнічної споруди (верхній б'єф) або ж нижче – нижній б'єф.

Через 10–30 хвилин після зруйнування греблі значні території можуть бути затоплені шаром води товщиною від 0,5 до 10 метрів і більше.

Для визначення стійкості об'єктів господарської діяльності до дії хвилі прориву необхідно знати:

1. Висоту хвилі прориву в районі заданого об'єкту – h, метрів.

2. Швидкість хвилі прориву (ці дані надаються при оповіщенні про аварію на ГДНО або визначаються за спеціальною методикою).

3. Визначити межу стійкості заданого об'єкту до дії хвилі прориву (див. Критерій стійкості).

4. Порівнюючи значення висоти і швидкості хвилі прориву (h_х.в., V_x.в.) із значеннями висоти і швидкості хвилі прориву при яких об'єкт залишається неушкодженим або отримає слабкі зруйнування (h_м.c.,V_м.c.) зробити висновок про стійкість об'єкту до дії хвилі прориву.

Оцінюючи (прогнозуючи) реальну (можливу) обстановку катастрофічного затоплення також визначаються:

1. Час підходу хвилі прориву до заданого об'єкту;

2. Час, протягом якого буде проходити хвиля прориву в район заданого об'єкту.

Ці параметри необхідні для організації та проведення відповідних заходів з евакуації людей, матеріальних цінностей, сільськогосподарських тварин і захисту об'єктів господарської діяльності, що попадають в зону катастрофічного затоплення.

Для вирішення цих задач використовуються спеціальні таблиці та формули, топографічні характеристики місцевості і русла річки в районі заданого об'єкту.