Тема 10

ОРГАНІЗАЦІЙНО -ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЛАТНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

10.1. Передумови та розвиток платного природокористування в Україні

Україна однією з перших країн у світі і перша се­ред держав колишнього Радянського Союзу в законо­давчому порядку почала реалізацію концепції плат­ного природокористування. Сьогодні в країні прийнято 10 законів, прямо пов'язаних з проблемами природо­користування, в яких подаються економічні механіз­ми здійснення екологічної політики. Серед них: Закон «Про охорону навколишнього природного середови­ща», «Земельний кодекс», «Водний кодекс», «Кодекс про надра», «Лісовий кодекс». «Податковий кодекс», закони «Про екологічну експертизу», «Проохорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідаий фонд», «Про відходи» та інші. Крім того, прийнято ряд інших законів, у яких вирі­шення екологічних проблем передбачене окремими підрозділами, а також концепції, міжнародні угоди, більше 100 постанов та інших законодавчих актів.

Основи концепції платного природокористування були закладені в СРСР головним чином завдяки дослідженням економічної оцінки природних ресурсів (Суми; Інститут економіки АН УРСР, Лу­ганськ; Інститут ВОДГЕО, Харків та ін.)). До середини 80-х років у Радянському Союзі була накопичена необхідна ме­тодична й інформаційна база для реалізації концепції платного природокористування.

Перший експеримент з упровадження системи екологіч­них платежів був проведений у 1989-1990 рр. у м. Суми під керівництвом проф., д.е.н. О.Ф. Балацького. Всі підприєм­ства міста, незалежно від форм власності, сплачували пла­тежі, виходячи з обсягу атмосферних і водних викидів, кількості споживаної води, зайнятої землі та обсягу твердих відходів. Кошти збиралися в спеціальний екологічний фонд і витрачалися, згідно з рішенням міської Ради, на екологічні цілі. Через два роки цей експеримент був поширений на інші міста й області України І Росії. На початку 1990-х система екологічних платежів міцно увійшла в практику вже неза­лежних України, Росії та інших країн колишнього Радянсь­кого Союзу. У 1992 р. Україна стала першої з країн, що в законодавчому порядку прийняла систему платежів за за­бруднення і використання природних ресурсів (Закон Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середови­ща»). Фактично система має дві основні частини («Податковий кодекс»):

1. Платежі та збори за спеціальне використання природоних ресурсів.

2. Систему екологічних податків.

Система платежів за спеціальне використання природних ресурсів послідовно вклю­чає такі види платежів:

• плата за замлю;

• плата за використання надрами;

• збір за спеціальне використання води;

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

• плата завикористання ресурсів тваринного світу (Закон України «Про тваринний світ»).

• збір за користування радіочастотним ресурсім України

• рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

• рентна плата за нафту, природній газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

Система екологічних податків включає:

а) платежі за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами;

б) платежі за забруднення атмосфери транспортними засобами;

в) платежі за скидання стоків;

г) платежі за складування твердих відходів.

Для регулювання платежів за забруднення була введенасистема лімітів, тобто величин граничне припустимого ви­киду. Для управління платежами за природні ресурси за­стосовувалася система ліцензій, тобто дозволів на викорис­тання певної кількості природного ресурсу.

Система екологічних платежів (а з 1998 року - зборів) в Ук­раїні виконує дві основні функції: по-перше, збору і накопичення необхідних фінансових засобів для реалізації заходів екологічної спрямованості; по-друге, формування економічних мотивів екологі-зації процесів виробництва і споживання предметів і послуг.