- •V. Написання складних слів-термінів 16
- •Vі. Вживання великої літери 18
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах 19
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей 22
- •V. Написання складних слів-термінів 60
- •І. Особливості лексичного складу мови
- •Однозначні й багатозначні слова
- •Синоніми
- •Омоніми
- •Пароніми
- •Рекомендована література до теми
- •Іі. Основні норми українського правопису Вживання апострофа в українських словах
- •Вживання і правопис м’якого знака
- •Чергування голосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння приголосних
- •Подовження приголосних
- •Рекомендована література до теми
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження Правопис голосних в іншомовних словах
- •Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження
- •Апостроф та м‘який знак у словах іншомовного походження
- •Рекомендована література до теми
- •Іv. Правопис префіксів Правопис українських префіксів
- •Правопис іншомовних префіксів
- •Рекомендована література до теми
- •V. Написання складних слів-термінів
- •Через дефіс пишуться:
- •Разом пишуться:
- •Рекомендована література до теми
- •Vі. Вживання великої літери
- •4. З малої літери пишуть:
- •Рекомендована література до теми
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах
- •Абревіатури
- •Складноскорочені слова
- •Змішані (комбіновані) скорочення
- •Умовні графічні скорочення слів
- •Рекомендована література до теми
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей Відмінювання прізвищ
- •Відмінювання і правопис імен
- •Особливості творення та відмінювання форм по батькові
- •Правопис слов‘янських прізвищ українською мовою
- •Пояснення до схеми
- •Рекомендована література до теми
- •Словники імен та прізвищ, довідники
- •Іх. Особливості використання граматичних категорій Категорія роду у назвах осіб
- •Особливості форм родового відмінка однини
- •Вживання форм давального відмінка
- •Вживання кличного відмінка
- •Х. Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •Дієприкметникові звороти
- •Дієприслівникові звороти
- •Складні випадки керування у словосполученнях
- •Особливості використання прийменникових словосполучень
- •Пунктуаційні особливості текстів
- •Рекомендована література до теми
- •Хі. Зовнішнє оформлення текстів Правила набору текстів на комп‘ютері
- •Особливості комп‘ютерного перекладу та редагування
- •Оформлення списків літератури
- •Зразок оформлення списку літератури
- •Практичні завдання і. Особливості лексичного складу мови
- •Іі. Основні норми українського правопису
- •2.1. Поставити, де потрібно, апостроф.
- •2.14. Визначити в яких словах відбувається подовження, а в яких подвоєння.
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження
- •Іv.Правопис префіксів
- •V. Написання складних слів-термінів
- •Vі. Вживання великої літери
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей
- •Іх. Особливості використання граматичних категорій
- •Х. Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •10.2. Перекласти словосполучення з дієприкметниками.
- •Додаток
Оформлення списків літератури
Список використаної літератури обов‘язково подається в кінці наукової праці (статті, реферату, контрольної, курсової чи дипломної роботи). Принцип розташування джерел може бути різний: афавітний, наскрізний, хронологічний, тематичний.
Якщо використаних джерел менше десяти, то можна використовувати наскрізний принцип посилання (у порядку використання в тексті). Цей принцип доцільний тільки в статтях чи рефератах. Найпоширенішим і найзручнішим, особливо коли використаних джерел більше десяти, є алфавітний принцип, при якому всі використані джерела розміщуються за алфавітом на перші літери прізвища автора. Однак тут треба пам‘ятати такі моменти:
1. Джерела у списку літератури обов‘язково нумеруються.
2. Спочатку стоїть прізвище, а потім ініціали: Абрамов В. А.
3. Книга, що має групу авторів і вийшла за загальною редакцією, розміщується у списку на перші літери своєї назви, а далі, через одну скісну риску (/) обов‘язково вказується редактор: Неорганічна хімія / За заг. ред. І. П. Іванова. –...
4. Назви джерел у списку подаються тією мовою, якою вони вийшли, а не перекладаються. Всі використані джерела розміщуються з наскрізною нумерацією за зведеним російсько-українським алфавітом, а іншомовні джерела – в кінці списку за латинським алфавітом за тією ж нумерацією.
При бібліографічному описі літератури використовується багато реквізитів, які несуть інформацію, призначену суто для бібліографів. Однак у наукових працях усі їх вказувати не варто.
Для статей з газет, журналів головними реквізитами є: автор статті, її назва, назва газети, журналу, його рік, номер, сторінки, на яких розміщено статтю. Ці дані обов‘язково розмежовуються певним набором знаків:
Автор (прізвище та ініціали). Назва статті // Назва журналу. – рік випуску. – № (номер випуску) . – С. (початкова і кінцева сторінки).
Автор (прізвище та ініціали). Назва статті // Назва газети. – рік випуску. – дата випуску (№ номер випуску). – С. (початкова і кінцева сторінки)
Зразок:
23. Лисиченко В. Типи синонімів // Дивослово. – 1978. – № 5. – С. 23-25.
Для джерел, що вийшли окремим виданням, головними є: автор, назва, назви міста і видавництва, рік виходу, загальна кількість сторінок. Якщо джерело вийшло у томах, книгах чи у випусках, то обов‘язково вказується номер тому, книги чи випуску, причому ці реквізити можуть розміщуватися як зразу після назви, так і після року, виділяючись з обох боків крапкою з тире: . – Т. 3. –
Автор (прізвище та ініціали). Назва книги. – Місце випуску: видавництво, рік випуску. – загальна кількість сторінок.
Зразок:
4. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л.: Світ, 1990. – 232 с.
Якщо використане джерело є статтею зі збірника чи розділом з книги, то зразу вказується автор статті чи розділу, назва, а далі через дві скісні риски (//) – назва збірника чи книги.
Автор (прізвище та ініціали). Назва статті // Назва збірника: Зб. наук. праць (статей). – том, випуск, книга (якщо є) / (Упорядник, редактор, відповідальний за випуск). – Місце випуску: видавництво, рік випуску. – С. (початкова і кінцева сторінки).
Зразок:
Винник А. Полімери // Актуальні проблеми сучасної хімії: Зб.наук.праць. – Вип. 11 / За заг. ред. В. Петренка. – Донецьк: Факел, 2000. – С. 56-59.
При укладанні списків літератури треба обов‘язково використовувати загальноприйняті скорочення, зокрема такі як С., с. (сторінка, сторінки), Т.(том), Кн.(книга), Ч.(частина), Вип.(Випуск). За ред. (за редакцією). До початкової літери обов‘язково скорочуються назви таких міст К. (Київ), О. (Одеса), Д. (Дніпропетровськ), Т. (Тернопіль), Х. (Харків), М. (Москва), Л. (Львів), Л. (Ленінград).Решту назв міст треба писати тільки повністю!
У списках літератури не використовуються лапки та слово рік чи його скорочення р.(тільки, тоді, коли вони присутні усередині назви статті чи книги).
На сьогодні доцільним і зручним є посилання, що оформлюється в тексті у такому вигляді як [8, 45], де перша позиція є вказівкою на номер джерела у списку літератури, а друга – номер сторінки, на якій розміщена використана цитата.
При оформленні списку літератури треба обов‘язково дотримуватися принципів набору текстів на комп‘ютері аби уникнути небажаних переносів, що спотворюють текст і псують загальне враження від роботи.