- •V. Написання складних слів-термінів 16
- •Vі. Вживання великої літери 18
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах 19
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей 22
- •V. Написання складних слів-термінів 60
- •І. Особливості лексичного складу мови
- •Однозначні й багатозначні слова
- •Синоніми
- •Омоніми
- •Пароніми
- •Рекомендована література до теми
- •Іі. Основні норми українського правопису Вживання апострофа в українських словах
- •Вживання і правопис м’якого знака
- •Чергування голосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння приголосних
- •Подовження приголосних
- •Рекомендована література до теми
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження Правопис голосних в іншомовних словах
- •Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження
- •Апостроф та м‘який знак у словах іншомовного походження
- •Рекомендована література до теми
- •Іv. Правопис префіксів Правопис українських префіксів
- •Правопис іншомовних префіксів
- •Рекомендована література до теми
- •V. Написання складних слів-термінів
- •Через дефіс пишуться:
- •Разом пишуться:
- •Рекомендована література до теми
- •Vі. Вживання великої літери
- •4. З малої літери пишуть:
- •Рекомендована література до теми
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах
- •Абревіатури
- •Складноскорочені слова
- •Змішані (комбіновані) скорочення
- •Умовні графічні скорочення слів
- •Рекомендована література до теми
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей Відмінювання прізвищ
- •Відмінювання і правопис імен
- •Особливості творення та відмінювання форм по батькові
- •Правопис слов‘янських прізвищ українською мовою
- •Пояснення до схеми
- •Рекомендована література до теми
- •Словники імен та прізвищ, довідники
- •Іх. Особливості використання граматичних категорій Категорія роду у назвах осіб
- •Особливості форм родового відмінка однини
- •Вживання форм давального відмінка
- •Вживання кличного відмінка
- •Х. Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •Дієприкметникові звороти
- •Дієприслівникові звороти
- •Складні випадки керування у словосполученнях
- •Особливості використання прийменникових словосполучень
- •Пунктуаційні особливості текстів
- •Рекомендована література до теми
- •Хі. Зовнішнє оформлення текстів Правила набору текстів на комп‘ютері
- •Особливості комп‘ютерного перекладу та редагування
- •Оформлення списків літератури
- •Зразок оформлення списку літератури
- •Практичні завдання і. Особливості лексичного складу мови
- •Іі. Основні норми українського правопису
- •2.1. Поставити, де потрібно, апостроф.
- •2.14. Визначити в яких словах відбувається подовження, а в яких подвоєння.
- •Ііі. Правопис слів іншомовного походження
- •Іv.Правопис префіксів
- •V. Написання складних слів-термінів
- •Vі. Вживання великої літери
- •Vіі. Вживання скорочень у текстах
- •Vііі. Правопис і відмінювання власних назв людей
- •Іх. Особливості використання граматичних категорій
- •Х. Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •10.2. Перекласти словосполучення з дієприкметниками.
- •Додаток
Омоніми
Омоніми – це слова, які мають однакове звучання або написання, але зовсім різні значення. Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса – 1) „заплетене волосся”, 2) „знаряддя для косіння”, 3) „вузька смуга суходолу в морі, річці”; луг – 1) „угіддя для сінокосу”, 2) „хімічна речовина певного складу”; стигнути – 1) „достигати”, 2) „холонути”.
Зовнішньо омонімія подібна до багатозначності, проте за своїм змістом і походженням це різні явища. Так, кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково пов'язане з його первинним значенням: вогнище – 1) „купа дров, що горить”; 2) „місце, де розкладали вогонь”; 3) „своя оселя, родина” (у давнину близькі люди збиралися навколо вогнища); 4) „центр, зосередження чогось”.
Омоніми такої спільності не мають: бал – 1) „оцінка”, 2) „вечір із танцями”; стан – 1) „корпус людини”, 2) „становище”, стан – 1) „стоянка”, 2) „машина” (прокатний етап).
У мові омоніми найчастіше з'являються внаслідок запозичень. Є два випадки звукових збігів таких слів:
а) звуковий збіг запозиченого слова з українським: мул – „дрібні частинки у водоймах” і назва тварини, запозичена з латинської мови; клуб – „маса кулеподібної форми” і назва організації, запозичена з англійської; як – прислівник і назва тварини, запозичена з тибетської;
б) звуковий збіг різних запозичених слів: гриф – міфічна істота (з грецької), частина струнного музичного інструмента (з німецької) і штемпель на документі (з французької); метр – „міра довжини” (з грецької), „віршовий розмір” (з грецької) і „учитель” (з французької); кран – „трубка із закривкою” (з голландської) і „механізм для піднімання вантажів” (з німецької).
Чимало омонімів виникло на ґрунті української мови:
внаслідок словотвору; наприклад, розчинити (споріднене з іменником „розчин”) і розчинити (споріднене з дієсловами „відчинити, зачинити”); закувати (від дієслова „кувати” – „бити молотом”) і закувати (від звуконаслідувального „ку-ку”); загин (від загнути) і загин (від загинути); романіст – „той, хто пише романи” і романіст – „той, хто займається романською – французькою, італійською, іспанською і т. д. – філологією”;
внаслідок переходу в іншу частину мови: лютий (прикметник) і лютий (назва місяця); учительська (прикметник) і учительська (іменник); жаль (іменник) і жаль (предикативний прислівник);
внаслідок історичних фонетичних змін: безгрішний – (від гріх) і безгрішний (від гроші, звичайно – безгрошовий); слати – (шлю) і слати (від стелити – випав приголосний т у групі приголосних стл).
Особливу групу становлять міжмовні омоніми – слова, що в різних мовах (особливо в близьких за походженням) звучать однаково або дуже подібно (відповідно до звукових відповідностей), але мають неоднакове лексичне значення, як, наприклад, українські неділя „сьомий день тижня”, луна „відбиття звуку” і російські неделя „тиждень”, луна „місяць”; українське правий і сербське прави „прямий”.
Міжмовні омоніми можуть стати причиною непорозумінь і помилок при сприйманні чужомовного тексту та при перекладі.