5.7. Правила експлуатації систем вентиляції

Ефективність роботи вентиляційних систем повинна регулярно перевірятися, як і повітряне середовище приміщень, на вміст у них пилу, газів, шкідливих речовин тощо.

Увімкнення загальнообмінних припливних та витяжних ус­тановок проводиться за 10-15 хв. до початку роботи, при цьо­му спочатку вмикають зитяжні, а потім припливної вентиляцій­ні установки.

Вимкнення цих установок проводиться через 10-15 хв. після роботи. У цехах з можливим виділенням шкідливих газів венти­ляційні установки вимикають через 30-60 хв. по закінченню роботи. Місцеві витяжні установки (місцеві витяжні пристрої), що не зблоковані з технологічним обладнанням, вмикають за 3-5 хв. до початку роботи обладнання і вимикають через 3-5 хв. по закінченню роботи.

Вентиляційні системи після їх монтажу мають бути відре­гульовані до проектних параметрів. Експлуатувати дозволяєть­ся вентиляційні системи, які повністю пройшли усі передпус­кові випробування.

Усі вентиляційні системи повинні мати інструкції з екс­плуатації, де висвітлюються питання вибухо- та пожежної без­пеки. Планові огляди і перевірки вентсистем мають проводитися за графіком, затвердженим керівником.

Приміщення для вентиляційного обладнання повинні замика­тися, а на їх дверях — вивішуватися таблички з написами, що забороняють вхід стороннім особам. Зберігання в цих приміщен­нях матеріалів, інструментів тощо, а також використання їх не за призначенням забороняється.

Експлуатація електрообладнання вентиляційних систем, стру-мопровідних частин і заземлень повинна проводитися відповідно до вимог «Правила безпечної експлуатації електроустановок» і «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

Вентиляційні системи, що не використовуються внаслідок змін у технологічних схемах та обладнанні, мають бути обов'яз­ково демонтовані.

Чищення і профілактичні ремонти вентиляційних систем ма­ють проводитися у терміни, передбачені інструкціями з їх експ­луатації. Чищення та ремонт повинні виконувати спеціалісти за допомогою спеціальних пристосувань.

118

5.8. Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче та аварійне

Зір дає людині майже 90 % інформації про довкілля. Недостатність освітлення призводить до втоми не тільки органів зору, а й орга­нізму людини в цілому, підвищується травмонебезпека. Надто яскраве світло осліпляє. Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, що створюється безпосередньо сонцем; штучне, що здійснюється електричними лампами; змішане, що створюється одночасно природним та штучним освітленням.

За функціональним призначенням штучне освітлення буває:

• робоче;

• аварійне;

• евакуаційне;

• охоронне;

• чергове.

Робоче освітлення обов'язкове в усіх приміщеннях для забез­печення нормальної роботи, проходу людей та руху транспорту. Аварійне освітлення призначене для продовження роботи під час раптового вимкнення робочого освітлення. При цьому норма освітленості повинна складати 5 % від робочого освітлення, але не менше 2 лк всередині приміщень і не менше 1 лк — на тери­торії підприємства.

Аварійне освітлення використовується у випадках, коли рап­тове вимикання робочого освітлення може призвести до вибуху, пожежі, тривалого порушення роботи таких об'єктів, як елект­ростанція, установка водопостачання тощо. Для аварійного ос­вітлення необхідно застосовувати тільки лампи розжарювання та люмінесцентні лампи.

Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей з приміщень у разі аварій. Розташовують евакуаційне освітлення у місцях, що небезпечні для проходу людей, на сходах.

Світильники аварійного освітлення для продовження роботи приєднують до незалежного джерела енергії, світильники для ева­куації людей — до мережі, незалежної від робочого освітлення.

Охоронне освітлення використовується охоронним підрозділом на об'єктах у разі відсутності природного освітлення.

Чергове освітлення призначене для роботи у вихідні, святкові дні та нічні години.

119