IV. Звільнення гірки від виконання операцій:
а) по закінченні формування передача частини роботи по осаджуванню на сортувальних коліях маневровим локомотивам, що працюють на витяжних коліях у хвості СП, застосовуючи підтягування вагонів, завдяки чому зменшується величина гіркового технологічного інтервалу;
б) зменшення обсягу по осаджуванню вагонів у СП з боку гірки може бути досягнутим за рахунок удосконалювання техніки гальмування вагонів сповільнювачами;
в) значне підвищення перероблювальної спроможності станції може бути досягнуте при організації осаджування паралельно з розпуском составів безрейковими засобами (вагоноосаджувачами).
V. Швидкість розпуску суттєво впливає на перероблювальну спроможність гірки і станції в цілому.
Результати аналізу різних варіантів технології роботи гірок показує, що їхня перероблювальна спроможність залежить від швидкості розпуску, інтервалу між закінченням розпуску одного і початком розпуску іншого состава і від величини состава.
Змінну швидкість розпуску необхідно постійно застосовувати в роботі гірки. При наявності великих відчепів розпуск состава необхідно прискорювати ДСПГ (оператором розпорядницького поста) відповідними командами машиністу по радіозв'язку.
Розрахунки показують, що при довжині відчепів 10 - 20 м швидкість розпуску може бути 5,2 - 6,7, а при довжині 50 — 100 м -9 - 10 км/год. Очевидно, мінімальний час розпуску состава забезпечується при максимальній швидкості, тобто при змінних (максимально можливих) швидкостях кожного відчепа.
Швидкість розпуску буде вищою при більших довжинах відчепів, меншій різниці в їхніх ходових властивостях і при ближчому розміщенні до вершини гірки стрілки поділу відчепів. Практично на сортувальних станціях завдяки впровадженню змінної швидкості розпуск состава проводять із швидкістю до 7 - 10 км/год і окремих груп довгих відчепів - до 10-12 км/год. Використанню змінної швидкості розпуску сприяє правильна спеціалізація сортувальних колій: швидкість підвищується, коли відчепи розділяються на першій від вершини гірки стрілці. Тому колії для потужних призначень доцільно виділяти в різних пучках СП.
Елементи гіркових операцій зображені на рис.
Рисунок Технологічні елементи розформування составів на гірках: а) заїзд та насув; б) розпуск; в) ліквідація вікон
Для прикладу на рис. зображено технологічний цикл роботи гірки з однією колією розпуску та двома коліями насуву.
Рисунок - Технологічний цикл роботи гірки
1.3. Накопичення составів поїздів в сортувальному парку.
В сортувальному парку завершується процес накопичення вагонів на состав. Основним показником, що характеризує процес накопичення, є вагоно-години простою в сортувальному парку. Для окремого призначення процес накопичення зображується ступінчатою фігурою довжині якої відповідає час накопичення, а висоту - кількість вагонів (див. рис.). Таким чином вагоно-годинам простою відповідає площа цієї фігури.
Рисунок - Графік накопичення вагонів на сортувальній колії
Для активного впливу на процес накопичення составів поїздів тих чи інших призначень та його прискорення необхідно вести безперервний облік накопичення. Такий облік дозволяє маневровому диспетчеру по даним телеграм-натурних листів розпуск составів з замикаючими групами (групами вагонів, що завершають накопичення составів того, чи іншого призначення). На рис. зображено процес накопичення в умовах різного підходу вагонів даного призначення.
Рисунок - Графіки накопичення вагонів на состав: а) завершаюча група складається з невеликої кількості вагонів; б) завершаюча група складається з великої кількості вагонів
Під час розформування поїздів вагони надходять на колії СП, де деякий час вони накопичуються на нові состави поїздів. Процес накопичення є найбільш тривалим на сортувальній станції. Час накопичення становить найбільшу питому вагу в загальному простої транзитних вагонів з переробкою. Тому технологія роботи станцій повинна спрямовуватися на постійне скорочення простою вагонів під накопиченням, особливо в сучасних умовах роботи залізниць. Накопичення вагонів на состав поїзда будь-якого призначення по ПФП є дуже складним процесом і в технології роботи станції представляє утворення нових поїздів. Він триває від прибуття перших вагонів даного призначення в ПП (закінчення навантаження місцевих вагонів) до закінчення накопичення состава установленої маси (довжини).
Тривалість накопичення залежить від таких факторів:
- величина вагонопотоку даного призначення N;
- величина состава поїзда, що відправляється, т ;
- якості організації та підведення вагонопотоків;
- формування великовагових поїздів.
Розрізняють процес накопичення состава за вагонопотоком і за надходженням вагонів на колії СП.
Початком процесу накопичення за вагонопотоком вважається момент надходження на станцію (закінчення навантаження) першої групи вагонів даного призначення, а закінченням - момент надходження на станцію (закінчення навантаження) останньої групи, що завершує його. Протягом цього періоду з составами, що надійшли на станцію у розформування, після операцій по прибуттю виконують маневри по розформуванню і одночасно формування нових спеціалізованих поїздів.
Початок накопичення состава за надходженням вагонів у СП - момент надходження першої групи вагонів даного призначення на відповідну сортувальну колію, закінчення - момент появи останньої групи вагонів, що завершує накопичення состава, яку називають замикаючою.
Процес накопичення состава характеризується періодом накопичення (Тн), на тривалість якого впливає потужність призначення; інтервали надходження груп, величини груп, у тому числі замикаючої групи; состав поїзда.
Періодом накопичення називається час з моменту надходження на сортувальну колію першого вагона (групи вагонів) до момент надходження останнього вагона (групи), що забезпечують формування состава встановленої довжини або маси.
Остання група вагонів будь-якого призначення, що завершу процес накопичення, називається замикаючою або нульовою, тому й простій її під накопичення дорівнює нулю. Тому для скорочення часу на накопичення важливо, щоб кількість вагонів нульової групи була найбільшою.
Накопичення в СП буває:
- рівномірним;
- нерівномірним;
- перервним;
- безперервним;
- з рівними групами;
- з неоднаковими групами;
- з рівними інтервалами;
- з різними (нерівними) інтервалами.
Сума вагоно-годин накопичення составів одного призначення визначається:
Вн= с *m,
де с - параметр накопичення,
m - кількість вагонів у составах.
Середній простій одного вагона під накопиченням конкретного
призначення(год.)
t=c*m/Nі
де - Nі добова кількість вагонів і -го призначення.
Аналогічно сума вагоно-годин накопичення составів усіх призначень по станції (системі) визначається
Внс=ксm,
де К - кількість призначень плану формування поїздів.
Середній простій вагона під накопиченням у цілому по сортувальному парку:
Tнс=ксm/∑ Nі
де ∑ Nі - сумарний вагонопотік усіх призначень по станції (системі).
Параметр накопичення по станції (системі) визначається:
C=Bнс/кm,
Величина параметра накопичення визначається кількістю добових вагоно-годин накопичення, які припадають на один вагон состава конкретного призначення. В умовах неорганізованого підводу вагонів до станції та процесу накопичення, простої вагонів у СП будуть найбільшими. При хорошій організації й управлінні процесом накопичення скорочуються простої вагонів і параметр накопичення. Слід звернути увагу на ту обставину, що вагоно-години простою під накопиченням одного призначення не залежать від потужності призначення.
Основні фактори, які залежать від якості організації руху (підведення вагонів) і роботи станції, та впливають на тривалість процесу накопичення, такі:
кількість і величина груп вагонів: при підводі великих груп на початку, а малих у кінці періоду накопичення показники процесу накопичення різко погіршуються; якщо невеликі групи вагонів підводяться на початку, а великі - в кінці періоду накопичення, то показники процесу накопичення кращі;
інтервали підведення груп вагонів: при сполученні в кінці періоду накопичення підведення крупних груп вагонів із зменшеними інтервалами досягається різке покращення процесу накопичення;
наявність перерв між процесами накопичення окремих составів: процес накопичення составів буває безперервним, перервним, частково-перервним; якщо після накопичення одного состава на сортувальній колії не залишається вагонів, і накопичення наступного починається з нуля, то процес називається перервним; при більшій кількості перерв між процесами накопичення конкретних составів і великій їх тривалості швидше протікає процес накопичення.
Для прискорення процесу накопичення і скорочення простоїв вагонів під накопиченням необхідно:
- підводити в кінці процесу укрупнені групи вагонів, завершуючи ними накопичення;
- скорочувати інтервали підведення груп, особливо між надходженням великих;
- створювати перерви між процесами накопичення окремих составів одного призначення.
Після накопичення здійснюється закінчення формування составів і перестановка їх у парк відправлення.
Формування поїздів сполучається, в основному, з розформуванням у процесі розпуску составів з гірки. Разом з тим, може виникнути додаткова робота по закінченню формування поїздів (постановка вагонів прикриття, з'єднання груп вагонів та ін.), а іноді й формування в цілому окремих категорій поїздів (збірних, згрупованих). Ця робота виконується маневровими локомотивами, що працюють на витяжних коліях у хвості сортувального парку. Частково такі маневри можуть виконуватися на гірці гірковими локомотивами, особливо в сучасних умовах значного зменшення обсягів переробки.
Порядок формування згрупованого (збірного) состава встановлює черговий по парку формування на основі отриманого з СТЦ листка накопичення на сортувальній колії. Він передає складачу цей листок з інформацією про призначення вагонів, число відчепів при сортуванні накопиченого состава, номерів крайніх вагонів у відчепах і номерів вільних кінців сортувальних колій для підбору вагонів по групах.
Середній час на закінчення формування одного состава з урахуванням усіх категорій на станції складає:
Тзф= (Nод/∑N) *Тзфод +(Nдгр/∑N) *Тзогрд + (Nзб/∑N) *Тзфзб
де Тзфод, Тзогрд, Тзфзб - середній час на закінчення формування відповідно одногрупних, двогрупних і збірних поїздів;
Nод, Nдгр , Nзб - відповідно число одногрупних і двогрупних та збірних поїздів, сформованих станцією за добу;
∑N- загальна кількість усіх поїздів.
Після закінчення формування состав переставляється маневровим локомотивом у парк відправлення. Час на цю операцію нормується як час напіврейса перестановки.
Лекція 11
Питання 1. Закінчення формування составів та їх перестановка в парк відправлення.
Операції по закінченню формування окремих составів (з'єднання груп вагонів, що накопичуються на окремих коліях, поставлення вагонів прикриття, перестановка окремих груп вагонів з метою поповнення або зменшення ваги та ін.), як правило, виконується локомотивами, що працюють на витяжних коліях, за вказівкою маневрового диспетчера, що передається безпосередньо складачу поїздів.
Багатогрупні (збірні) поїзди формуються як правило на вільних кінцях колій. Складач поїздів, керуючись листком накопичення, який він одержує в СТЦ, намічає порядок формування збірного поїзда із забезпеченням мінімальних витрат на маневрові пересування.
Середній час на закінчення формування поїздів на витяжних коліях визначається за формулами, що наведено в п. 2.2.3.
У випадках, коли завантаження сортувальної гірки є незначним, вона також може використовуватись для виконання операцій по закінченню формування поїздів. Технологічна норма часу на закінчення формування состава на сортувальній гірці визначається за формулою
де mсорт - кількість додатково сортуємих вагонів, що припадає на один состав.
Після закінчення формування состав переставляється в парк відправлення. Технологічна норма часу на перестановку состава та повернення маневрового локомотива визначається за піврейсами відповідно до схеми взаємного розташування парків сортувального та відправлення, кількості вагонів у составі та довжини маневрових піврейсів.