Питання 2. Технологічні лінії сортувальних станцій, їхнє функціональне призначення і класифікація.

Сортувальна станція - складний комплекс технологічно взаємопов'язаних елементів. Теорія систем повністю дає можливість представляти їх у вигляді складних великих технологічних систем, елементи яких знаходяться в постійній функціональній взаємодії.

Сортувальні станції мають такі технологічні лінії :

- пропускання усіх категорій пасажирських і приміських поїздів: для цього використовують головні колії з зупинковими пунктами (павільйонами і платформами) для посадки і висадки приміських пасажирів, вокзали з пасажирськими платформами для пасажирів далекого і місцевого сполучень; у вузлах знаходяться окремо пасажирські, з основними вокзалами, і пасажирські технічні станції; навантаження цієї лінії характеризується кількістю пасажирських і приміських поїздів за добу;

- обробки та пропускання транзитних поїздів без зміни маси і довжини: для цього використовуються транзитні парки із необхідним технічним обладнанням (ПТО, ПКО, ЕЦ тощо); навантаження цієї лінії - кількість транзитних поїздів за добу;

- обробки і пропускання поїздів, що переробляються частково зі зміною маси та довжини, а також згрупованих; для цього передбачаються спеціалізовані приймально-відправні парки (ПВП), які з'єднані із сортувальними парками (СП), або такі операції виконуються в транзитних парках; навантаження цієї лінії - кількість поїздів з переломом маси і довжини, а також згрупованих за добу;

- сортування вагонопотоків відповідно з планом формування поїздів: ця лінія найбільш потужна, вона домінує в загальних обсягах роботи, що дало назву сортувальним станціям; здійснює приймання в переробку поїздів, їхню підготовку до розформування, розформування, накопичення составів поїздів нових призначень, їхнє формування, підготовку до відправлення і відправлення, для цього використовуються: парк приймання (ПП), сортувальна гірка середньої або великої потужності (Г), сортувальний парк (СП), витяжні колії формування (ВФ) і парк відправлення (ПВ); функціонально при цьому взаємодіють елементи: вхідні дільниці ( Вх.Д), ПП, Г, СП, ВФ, ПВ і вихідні дільниці (Вих.Д); за умови розміщення цих елементів послідовно, діє важливий принцип технології - поточність у виконанні операцій, а сукупність цих елементів називається сортувальною системою; на деяких станціях паралельно з сортувальним парком розміщуються парки ПП і ПВ, що порушує принцип поточності; навантаження лінії - кількість вагонів, що переробляється (сортується) системою;

- переробка і відправлення місцевого вагонопотоку, який відправляється у збірних, передатних, вивізних поїздах і подачах на місцеві пункти станції; для цієї лінії можуть виділятися, при можливості, спеціальні місцеві парки і допоміжні сортувальні гірки; але, як правило, через відсутність таких парків ця робота виконується на потужностях технологічної лінії перероблювального вагонопотоку; її навантаження – місцевий вагонопотік призначенням на вантажні пункти сортувальної станції та навантажувально-розвантажувальні пункти вантажних та інших станцій, які розміщені в регіоні, що обслуговує сортувальна станція.

Таким чином, відособлені технологічні лінії виділяються на сортувальній станції з урахуванням:

- виду поїздопотоку (вагонопотоку), що пропускається;

- специфіки технологічних операцій, які виконуються на сортувальній станції з різними категоріями вагонів.

Сортувальні станції функціонують у районах масового виробництва різноманітної продукції. Там зароджуються і гасяться у великих обсягах вантажо- і вагонопотоки, а також перерозподіляються вагонопотоки відповідно до плану формування поїздів мережі. Складність і різнорідність структури вагонопотоків, що пропускаються через сортувальні станції, а також виконуваних з ними операцій, визначає необхідність виділення різних технологічних ліній, що сприяє установленню оптимальних режимів роботи сортувальних станцій з вагонами різних категорій.

Питання 3. Сортувальна станція як технологічна система.

Система - сукупність об'єктів, які регулярно взаємодіють і взаємозалежать один від одного. Виходячи із цього, можна стверджувати, що сортувальна станція - складна технічна (технологічна) система. В її роботі можна виділити такі елементи, взаємодія яких характеризується регулярністю:

- вхідні дільниці (Вх.Д);

- парк приймання (ПП);

- сортувальна гірка (Г);

- сортувальний парк (СП);

- витяжні колії ( формування) (ВФ);

- парк відправлення (ПВ);

- вихідні дільниці (Вих.Д).

Виходячи із призначення сортувальної станції, її елементів і прилеглих дільниць, функціонування станції із переробки вагонопотоків можна представити у вигляді мережі, яка складається із шести послідовних систем масового обслуговування (СМО):

• обробка поїздів після їх приймання;

• розформування;

• закінчення формування;

• обробка перед відправленням;

• забезпечення поїзними локомотивами;

• відправлення.

Але, залежно від особливостей сортувальних станцій (схеми і технології роботи), крім послідовних СМО, мережа функціонування може включати і деякі паралельні СМО:

• робота двох спеціалізованих бригад ПТО;

• робота двох і більше маневрових локомотивів на різних витяжних коліях;

• обробка транзитних поїздів та інше.

Функціонування односторонньої сортувальної станції можна представити у вигляді 9 СМО, які працюють послідовно і паралельно.

Всі поїзди, що надходять у переробку, обслуговуються в першій системі, де паралельно проводяться технічне обслуговування ПТО і обробка документів у СТЦ.

Самою тривалою є операція технічного обслуговування. Потік, що виходить із першої системи, входить у другу. У другій системі (сортувальна гірка) поїзди розформовуються. Моменти закінчення накопичення (розформування на гірці составів поїздів із замикаючими групами) складають вхідний потік для системи формування. Якщо вважати, що часто на сортувальних станціях улаштовується три маневрові витяжки, і тому формувати поїзди можуть три маневрових локомотиви, райони роботи яких визначені відповідними витяжками, то формування поїздів буде представлено трьома одноканальними системами масового обслуговування (третя, четверта і п’ята системи).

Вхідним потоком на кожну із цих систем є сукупність моментів закінчення накопичення поїздів на групі колій, що прикріплена де конкретної витяжки. Потоки сформованих поїздів із третьої, четвертої і п'ятої СМО об'єднуються в ПВ з потоком транзитних поїздів. Це( потік поїздів, що складається із транзитних поїздів і поїздів власного формування надходить у шосту СМО - обробка бригадами ПТО в ПВ поїздів. Після технічного обслуговування бригадами ПТО потік поїздів надходить у сьому систему - забезпечення поїздів локомотивами.

Із ПВ транзитні поїзди і поїзди власного формування відправляються, після причеплення поїзних локомотивів і проби автогальм на дільниці, кількість яких, як правило, не менше двох. Тому загальний потік поїздів із сьомої СМО надходить у восьму і дев'яту СМО відправлення поїздів на одну й іншу дільниці. Значить, елементі станції разом з прилеглими дільницями являють собою сукупність взаємозалежних систем масового обслуговування, в яких вихідний потік із однієї системи є вхідним для наступної. Зміна технічних та технологічних параметрів якої-небудь СМО впливає на роботу інших систем. Тому при виборі оптимальних технічних і технологічних параметрів сортувальної станції необхідно її розглядати всю в цілому, тобто необхідно використати в рішенні цієї задачі системний підхід.

Питання 4. Маршрути проходження вагонів у межах станції

Парк приймання (ПП) односторонньої сортувальної станції (рис. 8.1) використовується для приймання поїздів, що надходять у розформування. Непарні поїзди приймають на колії верхньої секції парку приймання (П]), а при їхній зайнятості - на вільні колії нижньої секції. Поїзний локомотив від прибулого поїзда відчіплюється і прямує по ходовій колії у локомотивне господарство (ЛГ). По закінченні обробки поїзда в парку приймання і виконання операцій з документами в СТЦ гірковий локомотив заїжджає у хвіст підготовленого состава, насуває на гірку і розформовує його.

Колії сортувального парку діляться на дві частини: верхня з них спеціалізується для непарного вагонопотоку, а нижня - для парного. Після завершення накопичення вагонів на поїзди непарного напрямку і закінчення формування вони виставляються, в основному, на колії верхньої секції ПВ де з ними виконуються операції по відправленню. Подача поїзних локомотивів до цих поїздів здійснюється по ходовій колії.

Парні поїзди надходять у розформування, в парк приймання (ПП) по охоплюючим головних коліях на колії нижньої секції парку. Поїзні локомотиви прибираються в депо з-під цих поїздів по ходовій колії в ЛГ. Після розформування парних поїздів, накопичення на коліях сортувального парку і формування на витяжних коліях нових поїздів парного напрямку, вони переставляються маневровими локомотивами в парк відправлення (ПВ), як правило, на колії нижньої секції (ГЇВ2). Після обробки і причеплення поїзного локомотива, вони відправляються за призначенням. Непарні транзитні поїзди приймаються по колії І у парк Т) і після їхньої обробки і зміни локомотивів прямують за призначенням, а парні транзитні поїзди - в парк Т2 і потім відправляються по коліях VII і II.

Двосторонні сортувальні станції мають велику пропускну і перероблювальну спроможність (рис. 8.2) і влаштовуються при значних обсягах переробки вагонопотоків.

Технологічні маршрути проходження вагонів відповідного напрямку в кожній із систем аналогічні маршрутам проходження вагонів на односторонній станції.

Схема однобічної сортувальної станції з комбінованим розташуванням парків (рис. 8.3) передбачає послідовне розташування парків приймання та сортувального, і паралельне їх розташування. Підготовлені состави поїздів після їх формування переставляються із сортувального парку (С) по витяжній колії залежно від напрямку їхнього - прямування в парк відправлення Ві або Вг, де обробляються і потім відправляються відповідно в непарному і парному напрямках. Транзитні поїзди кожного напрямку приймаються і обробляються у відповідних парках Трі і Трг. Сортувальні станції також можуть бути з паралельним розташуванням усіх парків.

Робочі місця чергових по станції (ДСП), маневрового диспетчера (ДСЦ), чергового по гірці (ДСПГ), працівників СТЦ бажано розміщувати в одному центральному пункті управління (на рис. 8.1, 8.2, 8.3) черговий станції знаходиться окремо), що забезпечує високу оперативність і ефективність керівництва роботою сортувальної станції. Центральні пункти управління влаштовуються в районах інтенсивної маневрової роботи (розташування сортувальних гірок), що забезпечує кращі умови здійснення контролю за виконанням технологічних операцій по переробці вагонопотоку.