7.3. Аудиторський контроль

На відміну від державного фінансового контролю, який здійсню­ють від імені держави різні контролюючі органи, аудиторський кон­троль здійснюють незалежні організації на договірних засадах.

Аудит у сучасному розумінні існує понад 200років. Зародився він разом з виникненням розмежування інтересів між найманими менед­жерами і власниками підприємства. З появою акціонерних товариств, де найяскравіше виявляється розмежування інтересів управлінців і власників (акціонерів) і кредиторів, аудитори стали громадськими контролерами зовнішньої звітності правління товариства для забез­печення її достовірності.

У розвинених країнах аудит став провідною формою фінансово­го контролю. Виокремились два основних напрямки аудиторської діяльності —обов'язковий аудит (або за іншими визначеннями —

280

аудит за законом) та ініціативний (або добровільний, чи "приват­ний").

Обов'язковий аудит здійснюється у випадках, передбачених зако­нодавством, з метою захисту інтересів засновників (акціонерів, пайо­виків) і держави від навмисного викривлення показників фінансової звітності службовцями фірм.

Перелік суб'єктів господарювання, для яких аудиторська перевір­ка є обов'язковою, визначається законодавчо-нормативними актами конкретної країни залежно від певних економічних критеріїв —виду власності, організаційно-правової форми діяльності, обсягів вироб­ництва і реалізації продукції, чисельності працюючих тощо.

Ініціативний аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сто­рони (власників суб'єкта господарювання, партнерів у компанії) за приватною угодою незалежно від того, чи передбачена аудиторська перевірка законом.

Аудит —це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-госпо­дарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинно­му законодавству і встановленим нормативам. Аудиторський контроль забезпечує можливість отримання інформації про реальний фінан­совий стан суб'єкта господарювання. Аудит ґрунтується на таких принципах, як незалежність, об'єктивність, компетентність і конфі­денційність.

Незалежність аудитора базується на відсутності матеріальної за­цікавленості в результатах діяльності суб'єкта господарювання, що перевіряється. Аудитор має виконувати роботу незалежно від волі замовника, спираючись тільки на законодавчо-нормативні акти.

Об'єктивність означає неупередженість аудитора при досліджен­ні питань, поставлених замовником; формулювання висновків лише на основі результатів дослідження, які мають бути підтверджені сис­темою доказів (первинних документів, норм і нормативів, облікових регістрів, інвентаризаційних описів, актів).

Компетентність означає високу професійність при виконанні робіт, передбачених аудиторською угодою, досконале володіння ме­тодиками здійснення аудиту.

Конфіденційність передбачає збереження таємниці інформації, наданої замовником аудитору для дослідження, а також нерозголо-шення результатів дослідження без згоди на те замовника.

281

Аудиторський контроль здійснюють з використанням таких са­мих джерел інформації, методичних прийомів і контрольно-ревізій­них процедур, що й інші види фінансового контролю (державний і внутрішньогосподарський).

Аудиторський контроль залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного (попереднього), перманентного (поточного), ретроспективного (подальшого) і стратегічного фінансового конт­ролю. Запобіжний аудит має запобігти виникненню порушень у фі­нансовій діяльності. Перманентний аудит здійснюють безперервно під час фінансово-господарської діяльності підприємства з метою оперативного забезпечення менеджерів інформацією про відхилення від заданих показників. Ретроспективний аудит здійснюють після виконання господарських операцій (здебільшого за минулий рік); результатом такого аудиту є висновок про достовірність річної фі­нансової звітності й відповідність її нормативним актам. Стратегіч­ний аудит вирішує питання стратегії розвитку фірми на перспективу; результатом такого аудиту є складання прогнозних форм фінансової звітності.

В Україні аудиторська діяльність регламентується Законом Укра­їни "Про аудиторську діяльність" [3],де визначено правові засади, порядок здійснення аудиторської діяльності, обов'язки, відповідаль­ність аудиторів і аудиторських фірм, а також суб'єктів господарю­вання при виконанні аудиту, повноваження Аудиторської палати України і професійної громадської організації аудиторів —Спілки аудиторів України, встановлено випадки, коли здійснення аудиту обов'язкове.

Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) і пов'язаних з ними експертиз, консультацій з пи­тань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фі­нансово-господарської діяльності, економіко-правового забезпечен­ня підприємницької діяльності. Аудиторські фірми надають такі послуги:

• підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності підприємств;

• аналіз фінансового стану підприємств різних форм власності;

• перевірка емітентів цінних паперів при реєстрації емісії в ДКЦПФР;

• написання аудиторського висновку при порушенні питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом, при ліквідації підприємств усіх форм власності;

282

• консультації та експертизи;

• аналіз проектів господарської і фінансової діяльності.

Форма і зміст угоди про надання аудиторських послуг можуть різнитись, але в ній завжди зазначаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, форма звіту або іншої інформації про результати роботи аудитора; зобов'язання зберігати конфіденцій­ність інформації і нести відповідальність за її розголошення; вартість послуг і порядок розрахунків.

Після завершення перевірки аудитор робить аудиторський висно­вок з оцінкою стану обліку, достовірності звітності, ефективності си­стеми внутрішньогосподарського контролю, а також інших аспектів діяльності суб'єкта господарювання.

7.4. Внутрішньогосподарський контроль

Цей вид фінансового контролю здійснюють власники підпри­ємств, організацій, установ згідно з чинним законодавством з метою запобігання та викриття перевитрат матеріальних і фінансових ре­сурсів, незаконного їх спрямування, використання та виявлення.

Згідно із Законом України "Про підприємства в Україні" [20]ор­ганізація внутрішньогосподарського контролю покладається на ке­рівника підприємства. За результатами контрольних перевірок керів­ництво підприємства приймає рішення щодо усунення причин, які негативно впливають на фінансово-господарську діяльність. У здійс­ненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провід­ну роль відіграє бухгалтерська служба, зокрема головний бухгалтер. Згідно з нормативними документами головний бухгалтер підприєм­ства разом з керівниками відповідних підрозділів і служб зобов'яза­ний контролювати:

• рух товарно-матеріальних цінностей;

• витрати коштів на оплату праці;

• додержання фінансової і платіжної дисципліни;

• законність списання нестач;

• здійснення інвентаризації;

• стягнення у встановлені терміни дебіторської заборгованості й погашення кредиторської.

Різновидом внутрішньогосподарського контролю є внутрішній аудит, який здійснює внутрішній аудитор або окремий підрозділ

283

служби аудиту. Потреба у створенні внутрішньофірмової аудиторсь­кої служби часто виникає у власників (або центрального керівництва) підприємств, організацій, установ з розгалуженою організаційною структурою —мережею філіалів, представництв, інших територіально відокремлених підрозділів, дочірніх підприємств тощо. Внутрішній аудит є однією з функцій менеджменту підприємства. Під час його виконання особливу увагу приділяють функціонуванню систем облі­ку, їх відповідності встановленим нормативам, порівнянню витрат і результатів діяльності, розробці рекомендацій щодо забезпечення стабільності фінансового стану підприємства.

Питання для самоконтролю

1. Види і форми фінансового контролю.

2. Прийоми документального і фактичного контролю, які викорис­товують у контрольно-ревізійній діяльності.

3. Чому в ринковій економіці не зменшується значення державного фінансового контролю?

4. За якими принципами треба здійснювати державний фінансовий контроль?

5. Які правові заходи необхідно вживати щодо зменшення втручання державних контролюючих органів у підприємницьку діяльність?

6. Хто здійснює незалежний (аудиторський) фінансовий контроль?

7. Основні завдання внутрішньогосподарського контролю.

284

Розділ 8. Міжнародні фінансові відносини

8.1. Роль фінансів у розвитку міжнародних зв'язків

Міжнародні відносини можна розглядати у трьох аспектах: еко­номічному, політичному і культурному. Економічні міжнародні від­носини здійснюються у формі міжнародних фінансових відносин.

З одного боку, ринкова економіка кожної країни є відокремленою системою з національною специфікою. З іншого боку, вона інтегро­вана (вбудована) у світову господарську систему завдяки виробни­чим і торговельним зв'язкам. Це означає, що економіка будь-якої країни не може бути ізольованою, економіки окремих країн об'єдну­ються у світову економічну систему на основі міжнародних фінансо­вих відносин.

У межах світової економічної системи виробничий і торговель­ний обміни сприяють підвищенню ефективності економіки окремої країни: експорт, що постійно зростає, потребує зміцнення внутріш­нього потенціалу країни.

Міжнародні фінансові відносини — це відносини між суб'єктами різних країн — урядами, підприємствами та фізичними особами — щодо концентрації та перерозподілу грошових ресурсів на світовому фінансовому ринку з метою досягнення безперервності й рентабель­ності національного виробництва.

Міжнародні фінансові відносини реалізуються у вигляді міжна­родних грошових потоків і забезпечують переливання з однієї краї­ни в іншу грошового капіталу у процесі виробництва шляхом пере­міщення матеріальних ресурсів під час кругообігу капіталу (товар — гроші — товар), а також тимчасово вільних капіталів за допомогою світових фінансових (валютних і кредитних) ринків.

Особливість міжнародних фінансових відносин полягає в органі­зації руху фінансових ресурсів з обов'язковою участю урядів країн, резиденти яких беруть участь у фінансових операціях. Така участь

285

передбачає законодавче забезпечення фінансових відносин юридич­них та фізичних осіб різних країн на міжурядовому рівні на основі норм міжнародного економічного права (рис. 8.1).

Країна А Країна Б

	''
	Уряд				Уряд
					А
	Юридичні особи				Юридичні особи
	Фізичні особи				Фізичні особи

Рис. 8.1. Грошові потоки в міжнародних фінансових зв'язках

Обсяг і напрям руху міжнародних грошових потоків залежать від стану світової торгівлі, стабільності економік окремих країн і по­літичних чинників. У кризових ситуаціях грошові потоки зменшу­ються, а в разі поліпшення кон'юнктури світового ринку розширю­ються.

Розглянемо фактори, що впливають на міжнародні грошові потоки.

1. Загальний стан світової економіки, який характеризується кон'юнк­турою світового ринку. Загальний спад або піднесення економік промислово розвинених країн впливає на обсяг світової торгівлі, оскільки на ці країни припадає основна частка товарообміну і відповідно основна маса грошей, що переміщуються з однієї країни в іншу.

2. Взаємна лібералізація торгівлі у світі. Торговельні відносини 115 країн, що входять до Світової організації торгівлі — СОТ (до 1995 р. — ГАТТ), і прийняття до неї нових членів значно спрощують вихід окремих виробників на світовий ринок і збільшують обсяг торгівлі.

3. Неоднорідність економічного розвитку країн призводить до нерівномірного руху грошових потоків. З високорозвинених країн надлишок капіталу переміщується в менш розвинені країни у

286

вигляді інвестицій і водночас з країн, що розвиваються, у процесі світової торгівлі фінансові ресурси переміщуються в розвинені країни.

4. Структурна перебудова економік окремих країн змінює структуру та обсяг світової торгівлі. Так, з 1991р. внаслідок переорієнтації на нові ринки значно збільшились обсяги і водночас змінилась товарна структура торгівлі країн СНД з розвиненими країнами Західної Європи та США.

5. Перенесення виробництв у країни з дешевою робочою силою сприяє розвитку виробничого потенціалу цих країн і світової торгівлі.

6. Різні рівні інфляції у країнах спричинюють переливання грошового капіталу у країни, де інфляція вища і відповідно вищі банківські процентні ставки.

7. Незбалансованість міжнародних розрахунків за торговельними операціями (заборгованість за поставками) знижує швидкість переливання грошового капіталу і ефективність світової торгівлі.

8. Експорт капіталів за прибутковістю вигідніший, ніж експорт товарів, тому приріст обсягу вивезення капіталу випереджає приріст обсягу світової торгівлі.