Передмова

XX століття принесло людству немало благ, пов’язаних с бурхливим розвитком науково-технічного прогресу, в той же час поставило життя на Землі на межу екологічної катастрофи. До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від яких залежить майбутнє людства, слід віднести екологічні проблеми. Складність та трагізм сучасного історичного періоду полягає в тому, що біосфера вже не може саморегулюватися за рахунок природних механізмів, тоді як ноосфера, яка управлятиметься загальнолюдським розумом, ще не існує. Світовому співтовариству необхідна єдина концепція виживання. Людство на роздоріжжі, треба зробити відповідний вибір: або екологічне усвідомлення або продовження стихійного розвитку з виходом за межу ризику та можливим крахом цивілізації.

Глибинною причиною сучасної екологічної кризи є споживацька орієнтація сучасної цивілізації, що входить у суперечність із фундаментальними законами природи. Проблема полягає у тому, що якщо ставити матеріальне благополуччя над усе, то матеріальні потреби можуть рости безмежно, тоді як можливості їх задоволення біосферою обмежені. Якщо все ж таки намагатися їх задовольнити, то зміцнюється суперництво й насильство і неминуче починається експлуатація як людей так і природи, яка веде до екологічних і інших криз цивілізації. Сама споживацька цивілізація не є результат якогось об'єктивного процесу, що протікає зовні і крім волі людей,а слідство становлення агресивно-споживацької структури особи. Подібна особа і створює цивілізацію, чревату всілякими кризами. Таким чином, на сучасному етапі розвитку суспільства стала очевидною необхідність зміни індустріальної парадигми розвитку суспільства на екологічний імператив шляхом революції у світогляді і духовному житті всього суспільства.

Пройти небезпечну ділянку шляху в майбутнє допоможе світло екологічних знань, активність, праця та високий професіоналізм”. Але це шлях жорстоких самообмежень, шлях розуму, а не самоствердження та самозадоволення як окремих осіб, так і окремих націй. Від принципу соціалізму та комунізму “кожному за потребами” доведеться відмовитися. Потреби егоїстичні та безмежні. Справжня людська цивілізація починається тоді, коли суспільство стабілізує своє середовище життя на основі гармонії соціальних та природних процесів. Кінець ХХ^ГО століття - це час усвідомлення кризи цивілізації, заснованої на індивідуалізмі, споживанні та підкоренні природи. Це час усвідомлення того, що природа має абсолютну цінність не тому, що вона приносить користь, а тому, що без неї неможливе існування людства. Людська цивілізація вступила в таку фазу розвитку, коли її доля вирішується не науково-технічним прогресом, а глибиною екологічних знань та вмінням діяти відповідно до цих знань. Людство в ХХІ столітті вперше повинно стати єдиним суб’єктом творчості, тоді як раніше такими суб’єктами були тільки окремі особи та групи осіб. Настала епоха науки екології, яка повинна взяти на себе функцію інтегрування людських знань та роль лоцмана людської історії.

Лекцыя 1

Тема лекції : ЕКОЛОГІЯ ЯК ПРИРОДНИЧА ТА ГУМАНІТАРНА НАУКА

План

 Предмет екології, її об’єкт і завдання. Становлення і розвиток екологічної науки

 Місце екології в системі наукових знань

 Структура екології

 Соціальні аспекти екології

 Методи досліджень в екології. Метод моделювання

1. Предмет екології, її об’єкт і завдання. Становлення і розвиток екологічної науки

Екологія, як самостійна наука, сформувалася наприкінці ХІХ століття. Термін “екологія” запропонував у 1886р. німецький вчений Геккель (від греч. ”ойкос” - будинок і “логос” - навчання). Таким чином, у буквальному значенні, екологія - наука про живі організми у себе вдома.

Виникла екологія як біологічна наука і такою залишилася десь до середини ХХ століття.

Геккель дав таке визначення екології - це пізнання економіки природи, одночасне дослідження усіх взаємовідносин живого з органічними і неорганічними компонентами навколишнього середовища, включаючи неодмінно антагоністичні і неантагоністичні взаємовідносини тварин і рослин, що контактують один з одним.

До кінця ХХ століття процес диференціації наук, в основному, завершився і почався новий етап - етап синтезу наукового знання. У галузі вивчення природи почала формуватися екологія як одна з перших синтетичних міждисциплінарних наук. Вона й досі зберігає свою назву “екологія”, успадковану з періоду аналітичних наук, але мета її вже інша: на основі спеціальних аналітичних наукових дисциплін дати загальну картину структури і функціонування природи та визначити місце і роль людини в природних процесах.

У цьому розумінні, екологія - це наука майбутнього. Саме існування живої природи на нашій планеті та процвітання людського суспільства залежить від того, наскільки об’єктивно та своєчасно будуть розкриті глобальні закономірності існування біосфери, і на цій основі сформульована та реалізована стратегія дій людини щодо природи.

На сучасному етапі розвитку суспільства екологія вирішує коло проблем і користується методами, що виходять далеко за межі чисто біологічної науки.

Антропогенний вплив на природне середовище живих організмів досяг таких масштабів, що загрожує самому життю на Землі. Виходячи з цього, можна дати таке визначення екології:

Сучасна екологія - наука про стратегію і тактику збереження і стабільного розвитку життя на Землі

Провідним у вивченні природних комплексів є принцип системності, який забезпечує підхід до них як до органічно цілісних систем.

Виходячи з системного підходу, об’єктом вивчення екології є екосистеми різного ієрархічного рівня.

Екологія, як і більшість наук (в основному природничих) повинна відповісти на два питання: як побудований об’єкт досліджуваної науки або яка його структура і друге питання - як він функціонує і розвивається. Відповідно до цього, екологія й усі її підрозділи повинні містити дві частини. Першу можна назвати структурною, а другу - динамічною. Природно, структурна і динамічна частини знаходяться в тісній взаємодії між собою.

Виходячи із системного підходу , можна дати таке визначення екології.

Екологія - наука про структуру, властивості і закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня.

Предметом вивчення є структура, властивості і закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня

Завдання екології:

1.Вивчення загального стану сучасної біосфери планети, його формування й особливості розвитку під впливом природних і антропогенних чинників;

2.Прогноз динаміки стану біосфери в часі і просторі, в залежності від впливу різноманітних чинників;

3.Розробка шляхів гармонізації взаємодії суспільства і природи з метою зберігання самого життя на Землі.

2. . Місце екології в системі наукових знань

Сучасна екологія об’єднує природничі, гуманітарні, соціальні,

технічні і точні науки. Місце екології в системі наукових знань можна уявити за допомогою схеми, яка показана на рис.1.1

Найвищім ієрархічним рівнем (І) в системі наукових знань є філософія.

На другому рівні (ІІ) - філософія природи, філософія суспільства, філософія мислення.

На третьому рівні (ІІІ) - природознавчі науки, гуманітарні науки, науки про мислення.

Четвертий рівень (ІV) - технічні науки.

П’ятий рівень (V) - приватні науки.

Проаналізувавши схему, зображену на рис.1.1, слід зробити висновки, що екологічні науки є серед усіх підрозділів наукових знань. Серед природознавчих наук - біоекологія, геоекологія; серед гуманітарних наук - соціоекологія; серед наук про мислення - ноосферологія; серед технічних наук – інженерна екологія; серед приватних наук - , наприклад, вплив гри на барабані на навколишнє середовище,…., та інші

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Рис.1.1- Ієрархічний розподіл системи наукових знань та місце

екології серед них.