4.Экологические факторы и их виды

Властивості екосистем описують за допомогою екологічних факторів.

Екологічні фактори - всі складові середовища існування , які впливають на життя і розвиток живих організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.

         Розрізняють такі види екологічних факторів:

1 . Абіотичні - фактори неживої природи. Вони поділяються на : хімічні - хімічний склад повітря , води , грунтів , і фізичні - температура, освітленість , вологість , тиск , рівень радіації та ін ..

2 . Біотичні - фактори живої природи , пов'язані з діяльністю тварин , рослин , мікроорганізмів.

    3 . Антропогенні - фактори прямо чи побічно зобов'язані своїм походженням з діяльністю людини.

Щодо екосистеми розрізняють зовнішні і внутрішні екологічні фактории:

Зовнішні ( екзогенні ) - фактори , які діють на екосистему через зовнішнє середовище , але самі практично не відчувають зворотної дії (потоки Сонячної енергії , розмір атмосферних опадів та ін . ) .

            Внутрішні - фактори якості екосистеми .

До них відносять :

    а ) мікрометеорологіческіе - освітленість , температура , вологість приземної прошарку повітря , вмісту в ньому кисню , вуглекислого газу , тощо;

    б) грунтові - температура , вологість і склад грунтів , вмісту гумусу , доступність мінерального живлення , окислювально- відновлювальний потенціал;

    в) біотичні - щільність популяції різноманітних видів , їх віковий склад , морфологічні , фізіологічні та поведінкові характеристики тощо.

5.Лимитирующие экологические факторы, принцип Либиха. Предел толерантности экосистемы

Живі організми , а значить і екосистеми , реагують на силу впливу того чи іншого екологічного фактора. Негативний вплив екологічного чинника може виникати як у випадку надлишку , так і недоліки його дози. Тому є поняття сприятливі дози , або зона оптимуму екологічного чинника і зона песімума (дози екологічного чинника , при яких організми почуваються пригнічено ) .

Максимальних і мінімальних переносимості ЗНАЧЕННЯ ДОЗИ ЕКОЛОГІЧНОГО ЧИННИКА звуться « КРИТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ » ( КРИТИЧНІ ТОЧКИ ) .

Набір значень екологічного чинника при яких можливе життя називається зоною толерантності ( зоною виживаності ) екосистеми щодо даного екологічного фактора.

Зона оптимуму - набір значень екологічного чинника оптимально сприятливих для життя і розвитку живих організмів ...

Найбільше поширені організми з широким діапазоном толерантності щодо всіх екологічних факторів.

Для нормальної життєдіяльності екосистеми будь екологічний фактор повинен приймати оптимальні значення або хоча б не виходити за межі критичних точок - закон оптимуму .

Лімітуються екологічні чинники - це ті екологічні фактори , доза яких наближається до критичних значень , тобто значення , яких вище або нижче оптимального значення .

1,3 – зона угнетенности;

1+2+3 – зона толерантности, 2 – зона оптимума; 4- зона смерти

 Таким чином , лімітуючі фактори стримують розвиток організмів за рахунок нестачі або надлишку цього чинника порівняно з потребою .

Принцип Лібіха - стійкість екосистеми визначається найслабшою ланкою в

ланцюзі її екологічних потреб (тобто стійкість визначається тим компонентом , що в мінімумі ) .

Обмежує значення МАЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ ФАКТОРИ , ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У мінімуму, але ТА ЇХ МАКСИМАЛЬНІ або надлишковою ЗНАЧЕННЯ . ВПЕРШЕ ПОДАННЯ ПРО лімітуючий вплив НАДЛИШКОВОГО ЧИННИКА НАРІВНІ З МІНІМАЛЬНИМ було висловлено в 1913 Г. зоолог В.Шелфорда , сформулював закон ТОЛЕРАНТНОСТІ : ІСНУВАННЯ ВИДУ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ як недоліки , ТАК І НАДЛИШКОМ будь-якого з ряду факторів , МАЮТЬ РІВЕНЬ , близькі до межі ПЕРЕНОСИМОСТІ ДАНИМИ ОРГАНІЗМОМ .

Вся сукупність умов , необхідних для існування того чи іншого виду живих організмів , а також його роль у біологічному співтоваристві складають екологічну нішу. Кожен вид займає свою нішу в співтоваристві.

6) Біосфера та структура

Біосфера-це сфера життя,тобто область існування ж.о на землі.

Вернадський дав таке визначення:- це область існування ж.о ,яка піддавалась,піддається и завжди буде піддаватися змінам під дією ж.о.

В структурному плані біосфера поділяється на ж.о і всі середовища їх існування (атмосфера,гідросфера,літосфера)

Вернадський виділив такі види речовини:Жива речовина(3 види ж.о),біогенна-продукт життєдіяльності ж.о,косна-речовина в створені якої ж.о участі не брали,біокосна-речовина,яка виникла під впливом дії ж.о на косну речовину,радіоактивна,космічна.

Ж.о поділяються на рослинний і тваринний світ.

Рослинний світ-продуценти-це зелені рослини,які є автотрофами,тобото самостійно харчуються,для їх харчування не потрібні ін. ж.о,харчуються не органікою.

Тварини-консументи 2х видів:макроконсументи,мікроконсументи.

Атмосфера-це повітряна оболонка на землі,яка простирається на порядка 200 км над землею.Але 50% усієї маси зосереджені у 5 км приземному прошарку,75% у 10 км,95% у 15-18 км.

Роль:стабілізатор температури,клімату;через атмосферу відбувається основні процеси за рахунок яких ф-є біосфера;джерело дихання усіх ж.о.

Гідросфера-водяна оболонка землі,яка включає океани ,моря,річки,озера,підземні води,льодовики.Солона вода-в океанах і морях.Прісна-річки,підземні води,льодовики.

80% прісна вода знаходиться у льодовиках.Сольоної води 96,5%.

Роль:гарний стабілізатор температури і клімату;через води відбувається всі кругобіги речовини;вода-основа механізмів усіх процесів завдяки яким ф-є життя.

Літосфера-тверда оболонка землі,яка включає всю земну кору і частину мантії,для життя любого виду в літосфері є наявність грунтів,а комфортне життя людини наявність корисних копалин.

Грунти-історичне-органно-мініралогічне тіло,яке виникло в гравітаційному полі землі під впливом ж.о,на скалистій поверхні в різних умовах клімату і рельєфу.

Структура біосфери по Реймансу:аєробіосфреа і аєробіоти;гідро біосфера і гідробіоти;геобіосфера і геобіоти.