Методи нормативної мікроекономіки

1. основний метод - ідеальне моделювання, буває:

- знакове моделювання - використання графіків і формул

- інтуїтивне моделювання, при якому використовують:

- оптимізаційні моделі: описують поведінку економічних суб'єктів, які прагнуть досягнення своїх цілей;

- рівноважне моделювання - являє собою результат взаємодії декількох суб'єктів і показує умови сумісності їхніх цілей.

2

Мікроекономіка розвивається на основі двох фундаментальних фактів:

1 - матеріальні потреби суспільства невтоліми і безмежні;

2 - економічні ресурси суспільства обмежені і рідкі.

Матеріальні потреби - бажання здобувати і використовувати товари і послуги, що доставляють споживачу корисність.

Корисність – задоволення, яке одержує споживач від споживання товару чи користування послугою.

Матеріальні потреби поділяються на:

- біологічні (предмети першої необхідності);

- товари, що підкреслюють рівень життя.

Усі матеріальні потреби мають властивість безмежності, тому що підкоряються загальному економічному закону зростання потреб.

Основою для задоволення потреб служить виробництво, тобто переробка речовин природи для споживання чи подальшого використання у виробництві.

Виробництво організоване на основі економічних ресурсів.

Економічні ресурси - всі природні, людські, або створені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

Всі економічні ресурси мають одну властивість – рідкість.

Рідкість - ситуація, коли матеріальні потреби перевершують обмежені економічні ресурси, які здатні їх задовольнити.

У результаті існування рідкості споживачі і виробники повинні здійснювати вибір.

Виробник вибирає:

1. Що виробляти?

2. Яким чином виробляти?

3. Для кого виробляти?

4. Який обсяг ресурсів використовувати для поточного, а який для майбутнього споживання?

Два методи координації вибору споживача і виробника:

1. Стихійний порядок - метод при якому індивіди пристосовують свої дії до інформації і стимулів, що надходять з найближчого оточення.

2. Ієрархія - метод при якому дії по координації поведінки окремих індивідів підлеглі інструкціям центральної влади.

Вибір - це дія, пов'язана з відбором серед обмежених альтернатив.

Зміст і ціль вибору - ефективність, тобто таке використання рідких ресурсів при якому досягається максимальне задоволення безмежних потреб суспільства.

Критерії вибору - альтернативна вартість (альтернативні витрати, витрати упущених можливостей).

Сутність альтернативних витрат полягає у тому, що економічні ресурси, що використовуються в одному місці не можуть у той же час бути використані в іншому місці, тобто виробництво одного товару спричиняє відмову від можливості виробництва іншого товару.

Альтернативні витрати - це витрати на виробництво товарів, оцінені з погляду загубленої можливості використання тих же ресурсів в інших цілях.

Аксіоми по застосуванню альтернативних витрат:

1. чим вище альтернативні витрати, тим менше імовірність, що товар буде вироблятися;

2. чим менше альтернативні витрати, тим більше імовірність, що товар будуть виробляти.