Тема № 11 Правила вживання термінів. Терміни професіоналізмі. Творення професіоналізмі

Термін – слово або усталене словосполучення, яке має певне наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а поняття приписується терміну, додається до нього.

Професіоналізми – слова і мовленнєві звороти, характерні для людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживаються на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступ Правила вживання термінів у ділових і наукових текстах:

1) при наявності дублетів перевага віддається українському слову;

2) в одному тексті синоніми чи дублети одночасно не вживаються;

3) вживати в тій формі і значенні, що зафіксовані словником;

4) вживати в значенні тієї галузі, для якої призначено текст;

5) до рідко вживаних (незрозумілих) слід додавати пояснення.

Використання термінів та професіоналізмів у сучасній українській мові

Наукові поняття визначаються спеціальними словами - термінами, які складають основу наукової мови.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

а) системність термінова (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моностемічність (однозначність) термінова в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Терміни поділяються на загальновживані (ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, діяльник, чисельник).

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.

У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія - це така підмножина термінів, яка відображає поняття, й утворились й функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема - це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни - це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми - конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок-кухар; кубрик-кімната відпочинку екіпажу; ходити в море-плавати, тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняті каси, підбити, прикинути баланс.

3. Професіоналізм музикантів: фанера-фонограма; розкрутити - розрекламувати.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізм вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також у літературі з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.

Тема № 12

Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання. Пароніми та омоніми у мові фаху. Словники синонімів та паронімів: правила користування.

Фразеологія — це: розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення, склад фразеологічних одиниць і висловів мови. До складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів'я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери та ін.

Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом, називається стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення. Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні. Напр.: збити з пантелику; біла ворона; прокрустове ложе; сім разів відміряй, а раз відріж; буде й на нашій вулиці свято; коефіцієнт корисної дії; мир та лад — великий клад; наша дума, наша пісня не вмре, не загине; зметати на живу нитку; заварити кашу.

Джерела української фразеології

Основу української фразеології становлять одиниці, які спочатку були вільними синтаксичними сполученнями, а згодом перетворилися на усталені звороти з певними ознаками. Первинне лексичне значення компонентів втратилося, переосмислилося в основному внаслідок метафоризації, сформувалася фразеологічна семантика.

Так, вислів точити баляси – означає вести порожні розмови, інакше кажучи, теревенити, базікати, плескати язиком тощо. Але окремо взяті слова точити і баляси не мають семи „говорити” в своїй семантиці. Тільки спеціальний етимологічний аналіз може дати пояснення шляхів метафоричного переосмислення компонентів, внаслідок чого виникло таке фразеологічне зрощення.

В основі виникнення і функціонування переважної більшості фразеологізмів лежить спостереження над навколишнім світом, діяльністю людини, історичними, суспільними процесами, природою, тваринами тощо. Дуже часто фразеологічні одиниці виникають на ґрунті найменування різних трудових процесів чи сфер діяльності людини, роду занять, вірувань, казкових зворотів і подібного: прокладати першу борозну, попускати віжки, з одного тіста, білими нитками шито, куди голка туди й нитка, закидати вудочку, ловити рибу в каламутній воді, ганяти як солоного зайця, облизня впіймати, як по нотах, відкривати карти, між молотом і ковадлом, не святі горшки ліплять, впіймати синього птаха, тримати жар-птицю в руках, встати не з тієї ноги, за щучим велінням, ману пускати, заговорювати зуби.

Часто до фразеологічних одиниць потрапляють іншомовні запозичення, інтернаціональні звороти, найчастіше взяті вони з античних міфів: буря в склянці води, дамоклів меч, прокрустове ложе, нитка Аріадни, Прометеїв вогонь, езопівська мова тощо.

Пароніми та омоніми у мові фаху.

Синоніміка означає у мові наявність близьких, але не тотожних способів висловлення. Незнання синонімічних можливостей слова часто приводить до помилок.

Синонімами називаються слова, що різняться за звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням. Найуживаніше стилістично нейтральне слово з синонімічного ряду називають с т р и ж н е в и м.

Ускладнення з використанням синонімів найчастіше виникає тоді, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Окремі слова при цьому відрізняються лише префіксами, а заміна лише однієї літери може позначитись на значенні слова та тексту. Наприклад: Запитання – питання (у прямому значенні близькі слова, що взаємозамінюються. У переносному ж значенні вживається тільки слово питання (спинимося на цьому питанні, але поставити запитання). Або: Спиратися – на знання, досвід, уміння. Опиратися – чинити опір.

Паронімами називаються слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою (адресат – адресант, абонент – абонемент). По тому, наскільки людина усвідомлює різницю у їхньому значенні та вільно користується ними, часто визначають її загальнокультурний рівень.

До типових помилок у слововживанні належить нерозрізнення мовцями паронімів, тобто слів, близьких за звучанням, але різних за значенням, наприклад: земельний - земляний, особистий - особовий, професійний - професіональний, завдання - задача, рясніти - ряснішати, розбещувати - розпещувати. Пароніми, як правило, належать до однієї частини мови.

Виділяють пароніми різнокореневі (бювет - кювет, дистанція - інстанція) і спільнокореневі (людський - людяний, увага - уважність). Спільнокореневі пароніми відрізняються префіксом, суфіксом, закінченням, пор.: вдача - удача, подвижник - сподвижник, стримувати - утримувати, уповноваження - повноваження, адресат - адресант, адрес - адреса.