3. Маркування товарів

Класифікація товару — розподіл множини об'єктів на підмножини за схожістю чи відмінністю відповідно до прий­нятих методів.

Об'єкт — елемент чисельності, що класифікується.

Класифікаційна ознака товару — об'єктивна особливість товару, що використовується як основа для впорядкування роз­поділу товарів на незалежні один від одного підрозділи або такі, що перебувають в логічній послідовності і супідрядності.

Ознаки, які найчастіше застосовуються серед безлічі інших: призначення; сировинний; технологічний; конструкторський; рецептурний; компонентний; структурний.

Методи класифікації — сукупність прийомів (способів) розподілу множини об'єктів, планомірний підхід до їх роз­поділу на підмножини.

Розрізняють два основних методи класифікації: ієрархічний та фасетний.

1. Ієрархічний — характеризується послідовним розподілом заданої кількості об'єктів на підпорядковані множини (рис. 2).

2. Фасетний передбачає паралельний розподіл великої кількості об'єктів за однією ознакою на окремі незалежні один від одного підрозділи (групи) — фасети.

Товари можуть класифікуватися за рядом ознак основною з яких є призначення. За призначенням усі товари діляться на роди (рис.4):

1. Споживчі товари — призначені для індивідуальних спо­живачів та для особистого користування.

2. Товари промислового призначення — призначені для ви­робництва інших товарів і створюють сировинне та технологічне забезпечення.

3. Організаційно-технічні товари — призначені для покращення ор­ганізації адміністративно-управлінської діяльності.

Кожен рід товарів підрозділяється на класи.

Рід споживчих товарів ділиться на три класи:

1) продо­вольчі (або харчові продукти);

2) непродовольчі;

3) медичні.

Класи в залежності від сировини та призначення діляться на підкласи, групи, підгрупи, види, різновиди. Різновиди складаються безпосередньо з найменувань товарів – це товари одного виду, що відрізняються від товару того ж виду назвою та індивідуальними особливостями (матеріалом, конструкцією, технологією).

Найменування може бути номінальним і марочним.

Номінальне – має загальну назву товару, який може бути виготовлений різними виробниками.

Марочне найменування – індивідуальна назва товару, яку дає їй виробник (наприклад, торт «Київський», ігристе вино «Абрау Дюрсо»).

Кодування товарів — присвоювання товарам умовних по­значень у вигляді цифрового, буквено-цифрового та штрихового коду для їх ідентифікації.

Мета кодування — систематизування об'єктів через їх ідентифікацію, ранжування і присвоєння умовного позна­чення (коду), за яким можна знайти та розпізнати будь-який об'єкт серед багатьох інших.

Необхідність кодування товарів існувала давно, а особливо стала актуальною в останні десятиліття, що пов’язано з впровадженням ЕОМ, яке дало змогу налагодити ефективну АСУ. Кодування здійснюється на основі певних правил та методів.

Правила кодування:

1. Код повинен мати певну структуру побудови.

2. Код може бути виражений за допомогою різноманітних завчасно обумовлених знаків.

3. Код повинен сприяти упорядковуванню об'єктів.

Структура коду – умовне визначення складу і послідовності розміщення знаків в ньому. Структура коду складається з алфавіту, основи, розряду і довжини.

Алфавіт коду – система знаків, прийнятих для утворення коду. В якості алфавіту найчастіше використовують цифри, букви, їх поєднання та штрихи.

Основа коду – число знаків в алфавіті коду.

Розряд коду – позиція (послідовність розташування) знаків в коді.

Довжина коду – число знаків в коді без врахування пробілів.

Наприклад, 54 3121 1211

Алфавіт коду – цифровий.

Має три розряди (54; 3121 та 1211). Перший розряд (54) зазвичай означає країну, або промисловість.

Основа – 12 знаків, а довжина – 10 (без пробілів).

В структуру коду, для виключення помилки, зазвичай вводять контрольне число, яке використовується для перевірки запису коду (як правило це остання цифра).

Кодування товарів здійснюється декількома способами, що є різновидами методів кодування: порядковий, серійно порядковий, послідовний та паралельний. Два останні методи тісно пов’язані з методами класифікації (ієрархічним та фасетним). Методи класифікації і кодування спільно застосовуються у класифікаторах, хоч сфера їх використання значно ширша.

Класифікація і кодування товарів відображені в сучасних класифікаторах.

Класифікатор — офіційний документ, який являє собою систематизований перелік найменувань і кодів кла­сифікаційних групувань і (чи) об'єктів класифікації. Класифікатори підрозділяються на категорії, виділяють: державний, галузевий та класифікатор підприємства.

Штриховий код товару (ШК) — комбінація послідовно розташо­ваних паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами. При­значений для автоматизованої ідентифікації товару та іншої інформації.

Структура ШК:

Перші 2 (іноді 3) цифри означають код країни, де знаходиться підприємство-виробник.

3-5 цифра – код виробника, присвоєний централізовано державою конкретному підприємству виробнику.

6-7 (6-12 при ЕАN-13) цифра – інформація про товар, присвоюється підприємством-виробником самостійно у вигляді реєстраційного номера в рамках свого підприємства.

8-13 цифра (при ЕАN-14) – інформація про упакування товару.

Останні цифри (8, 13 або 14) – контрольне число, визначається послідовністю арифметичних дій, для перевірки правильності зчитування коду сканером.