1.Утворення Швейцарського союзу

Реформація не обмежилась лише Німеччиною. Особливо сприятливий грунт Реформація зустріла у Швейцарії. Саме тут були вироблені нові системи протестантизму і створені нові реформаційні церковні організації.

Швейцарський союз міських і сільських кантонів зародився в 1291 році. Саме в 1291 р. відбулося повстання трьох «старих» кантонів : Урі, Швіцу, Унтервальдену. До середини XIV ст до них ще приєдналися кілька кантонів : Цуг, Гарус, Люцерн, Цюріх, Берн. Протягом XV століття ( 1648) Швейцарський союз остаточно оформився, як незалежна федеративна держава, що відстояла свою свободу в боротьбі проти німецьких Габсбургів, а також інших північно італійських і західно французьких феодалів. Розбивши військо німецьких князів у 1499р. Швейцарська федерація добилася визнання своєї незалежності від імперії в офіційному договорі, укладеному трохи пізніше – у 1511 р. У 1513 в його складі було вже 13 кантонів, 10 союзних земель і певна кількість підвладних територій (фогтства).

Одні кантони були надзвичайно розвинені, їх міста були великими промисловими центрами, а інші відставали у своєму розвитку. Розпливчатий характер швейцарської федерації робив країну знаряддям політики для інших країн. Однак, значною проблемою для швейцарців було наємництво. Так, Франція та папа римський охоче використовували швейцарців, як найманих воїнів, що надзвичайно шкодило країні. Однак швейцарці, мріючи про єдину згуртовану країну, вирішили використати нову протестантську релігію, як засіб політичноговідродження Швейцарії.

2. Селянська війна в Німеччині(хvIcт.)

Селянська війна у Німеччині — народне повстання в центральній Європі, перед усім, на території Священної Римської імперії у 1524—1525 роках.

Конфлікт, що проходив в основному у південних, західних та центральних областях сучасної Німеччини, також зачепив сусідні Австрію та Швейцарію, досягнув апогею навесні-влітку 1525 року, коли в подіях брали участь близько 300 000 селян-повстанців. Причини повстання.Посилення поборів з селян, розширення «панських» прав над сільським населенням, несприятливі зміни у загальних соціальних умовах селянського побуту, що стались наприкінці XV й початку XVI століття, хвилювання, спричинене Реформацією. увесь селянський рух розбивається на три головних місцевих рухи:

на південному заході Німеччини, ШВАБІЯ звідки вийшла програма «дванадцяти статей»(1525), вождем повстання був Ганс Мюллер ; Головне місце в статтях відводилось церкві ( право обирити і зсувати священника ), 2-га стаття присвячена десятині; перевидавалась 24 рази. ВИМАГАЛИ : зменшення арендної плати, скасування кріпосного права, необхідність реформи церкви.

другий район, де найрозповсюдженішою була гейльброннська програма, охоплював ФРАКОНІЯ. Бюргерським керівництвом була підготовлена ​​нова програма, Головна увага – ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ. Це був, у першу чергу, проект імперської реформи, спрямованої проти німецьких князів.

далі на північ, до ТЮРІНГІЯ ТА САКСОНІЯу селянському повстанні надважливу роль відігравали анабаптистські прагнення, а головним діячем був Томас Мюнцер.Основний документ «статейний лист» Тут війна проходила організовано, військовими діями керував сам Мюнцер. Але здійснити свої задуми йому не вдалося. Проти нього виступили середньо-німецькі князі, і основним театром військових дій знову стала Швабія. Під час нового періоду війни Мюнцер був важко поранений, захоплений у полон і після жорстоких тортур страчено.

Підсумки.Взагалі, селянська війна погіршила становище селян, оскільки озлоблене дворянство з особливою старанністю стало накладати на селян побори и повинності. Спустошення цілих областей, розпад частин нації,що зростав, послаблення реформаційних прагнень, придушення політичного життя, взаємна недовіра народу й уряду — такими були печальні результати невдалого руху.

Війська швабського союзу придушили повстання і війну. Війна зміцнила владу князів, а для селян наступило повторне закріпачення.