Розділ 1 молоді роки катерини іі та її сходження на престол

«Счастье не так слепо, как обыкновенно думают. Часто оно есть ни что иное, как следствие верных и твердых мер, не замеченных толпою... Еще чаще оно бывает результатом личных качеств, характера и поведения».

Екатерина II «Записки»

Епоха царювання Катерини II в російській і європейській історіографії нового часу одержала назву «освіченої монархії» і вважається «золотим віком» російського імперського абсолютизму.

Катерина ІІ «Велика» (Катерина Олекіївна Романова, ім’я за народженням Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербська-Дорнбурґ) народилась 21 квітня 1729р. в німецькому місті Штеттін, Пруссія, як дочка губернатора цього міста Христіана Августа і принцеси Йоганни-Єлизавети, яка походила з Гольштайнського дому [2, 29].

У той час у всіх заможних будинках, не кажучи вже про двори, виховання дітей доручалось французьким емігрантам, які після відміни Нантського едикту розселились по всій Німеччині, несучи в німецькі сім’ї, разом з французькою мовою, більш витончені манери, яких ніколи не було у німців. Французький елемент переважав і в вихованні маленької Софії: пані Кардель, її гувернантка, придворний проповідник Перар, вчитель чистописання Лоран – були французами: вчитель танців, ймовірно, також був французом. З числа вчителів принцеси відомо лише 3 німці: Вагнер, викладач німецької мови, лютеранський законоучитель пастор Дове і вчитель музики Релліг де Цербст [3, 7–8]. Тобто майбутня імператриця отримала домашню, але досить якісну освіту, яка вплинула на подальший життєвий шлях майбутньої імператриці.

Батьки не обтяжували її вихованням і особливо не церемонилися при виразі свого незадоволення. Мати називала її у дитинстві Фікхен (нім. Figchen – походить від імені Frederica, тобто «маленька Фредеріка»).

Катерина не завжди жила в Штеттіні, а іноді бувала в інших містах, в Гамбургі, в Цербсті і в Берліні [2, 32].

До тринадцятирічного віку, коли Софія Фредеріка Августа разом з матір'ю з'явилася в Росії, історики мають про неї мало відомостей – княжий рід був настільки малим, що про батьків новонародженої, як і про їх дочку джерел не збереглося.

Катерина II приїхала до Росії у січні 1744 р. за запрошенням тодішньої імператриці Єлизавети Петрівни в якості нареченої Петра III – онука Петра I. У 1745 році Катерина II прийняла православну віру і була видана заміж за спадкоємця російського престолу, майбутнього Петра III.

Хвороба і смерть Єлизавети стала причиною початку царювання Петра ІІІ: проти Петра не пролунало жодного голосу, і він зацарював спокійно при загальному горі та смутку двору і народу. Вступив він на престол 25 грудня 1761р. [8, 639]. За час свого правління він розширив привілеї дворянства. В зовнішній політиці орієнтувався на зближення з прусським королем Фрідріхом II. Зовнішня політика Петра III, запровадження прусських порядків в армії, привело до створення опозиції у російській гвардії, яку очолила його дружина Катерина ІІ.

Катерина ІІ прийшла до влади внаслідок палацового перевороту у 1762 році, під час якого Петро ІІІ був усунений від влади, ув'язнений у Ропші і незабаром, з відома Катерини II, вбитий [8, 640].

Щоб змусити всіх визнати законність своєї влади вона вирішила як можна швидше коронуватися в Москві. Церемонія була здійснена 22 вересня 1762 в Успенському соборі Кремля. З такої нагоди народу було запропоновано багате частування. З перших днів царювання Катерина хотіла бути популярною в самих широких колах народу, вона демонстративно відвідувала прощі, ходила на поклін до святих місць [1, 96].

Отже, 22 вересня1762 р. Катерина Олексіївна була коронована в Москві і стала імператрицей всеросійскою з іменем Катерина II