1.2.Особливості розвитку емоційно-мотиваційної сфери підлітків

Поняттямотивації у людини за загальним визнанням включає в себе всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, потяги,мотиваційніустановки або диспозиції, ідеали і т.п. У найбільш широкому сенсімотиваціяіноді визначається якдетермінаціяповедінки взагалі. У різних визначеннях мотивації виражається позиція психологів з найважливішого питання - про співвідношенняенергетичноїта змістовних сторін мотивації.Мотиваціяяк рушійна сила людської поведінки, безумовно, займає провідне місце в структурі особистості, пронизуючи її основні структурні утворення: спрямованість особистості, характер, емоції,здібності, діяльність і психічні процеси.

Мотивація найтіснішим чином пов'язана з емоціями. Емоційно-ціннісне ставлення людини до світу, оціночні відносини виражають значущі для людини моменти і складають ту загальну величезну сферу, в межах якої розгортаються не тільки пасивно-емоційні процеси, переживання, але й активно-дієві, актуальні мотиваційніпроцеси. Мотиваціяповедінкипринциповоне можлива поза межами емоційної,мотиваційноціннісної сфери.

Одна з функцій емоцій полягає в тому, що вони орієнтують людини, вказуючи на значимість навколишніх його явищ, на ступінь їх можливостей, на їх модальність (позитивне чи негативне). Ступінь значущості вказує на допустимий рівень матеріальнихі функціонально-енергетичних витрат, які доцільні при реалізаціївідповіднихспонукань. Вони говорять про те, що важливіше, що є першочерговим, актуальним у поточній діяльності і що особистісно значуще в широкому плані життєдіяльності взагалі. Іншафункціяемоцій складається в більш загальної, відносно стійкою в часі установки на той чи інший функціонально-енергетичний рівень життєдіяльності (наприклад, настрій) - активний або пасивний, радісний або тривожний, спокійний або максимально мобілізований. Цей вид емоційно-динамічної регуляції поведінки важливіше тому, що більш-менш адекватно відображає і стан організму, і життєвий досвід, і функціонально-енергетичні можливості людини у цей період.Такийвид регуляції включає і більш конкретні, пов'язані з певним змістом, хоч і досить широкі відносини (наприклад, ставлення до людей взагалі, до даної людини, до певного класу ситуацій, об'єктів тощо) не в конкретно-змістовному плані, а в загальному динамічному, емоційному тоні, налаштуванні на заздалегідь сформований тип поведінки (активне, пасивне, "уникає" та ін).Емоції, таким чином, виконують важливу функцію в регулюванні динамічної, функціонально-енергетичної боку мотивації.

За О.М. Леонову, під мотивом розуміється "то об'єктивне, в чому потреба конкретизується в даних умовах і на що спрямовується діяльність, як на спонукає її" (1977р). У цьому випадку мотиваційнаструктура представляється як співвідношення мотивів, що реалізовує такі різні види діяльності, якпраця,навчання, організаційно-громадська робота і т.д. Кожен вид діяльності реалізується як складна система, спонукають і скеровують ієрархією мотивів. У цю ієрархію входять, щонайменше, три категорії мотивів: 1) мотиви, пов'язані зі споживачами та інтересами самого індивіда (індивідуальні мотиви), 2) мотиви, пов'язані з найближчому оточенням зростаючої людини (групові мотиви); 3) мотиви, пов'язані з іншими людьми (громадські мотиви). Слід зазначити, що багато моральніпоняття, так само якколективізм, індивідуалізм, корпоративність і інші, не ідентичні окремо взятим мотивами, але пов'язані в своєму виникненні і розвитку з їх співвідношенням. Наприклад,перевагаіндивідуальних мотивів у принципі свідчить про схильність до індивідуалістичної мотивації в межах даної діяльності. Але разом з тим переважання всередині цієї категорії мотиву емоційного ставлення до процесуздійсненнядіяльності свідчить про прояв інших властивостей особистості, ніж прагнення отримати вигоду від своїх занять.