11. Сюжет художнього твору. Основні елементи сюжету.

Сюжет (фр. — предмет, тема) — це подія чи система подій, у яких роз­криваються характери і розв'язуються суперечності між ними. Кожна подія (чи система подій) протікає в часі, тому її можна поділити на етапи. На ос­нові цього в сюжеті визначають такі основні елементи: експозицію, зав'язку, розвиток дії, кульмінацію й розв'язку.

В експозиції (латин. — виклад, опис) автор повідомляє про час і міс­це подій, а також про дійових осіб і взаємини між ними. У повісті Івана Франка «Захар Беркут» експозицією можна вважати (умовно) початок скороченого переказу змісту пропущеної частини повісті¹: «Було це 1241 року...»

Зав'язкою є та частина художнього твору, у якій зображено перше зіткнення героїв, саме тут виявляються суперечності між ними.

Розвитком дії є одна або декілька подій, у розгортанні яких виявляють­ся характери дійових осіб, розвиваються суперечності між ними.

Кульмінація (з латин. — вершина) — момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту, вирішального зіткнення характерів. Саме кульмінація засвідчує перелом у сюжеті, з якого й починається розв'язка. Як правило, у невеликому художньому творі кульмінація зсунута ближче до фіналу. До речі, у більших за обсягом творах кульмінаційних моментів може бути декілька. Завершальним елементом сюжету, у якому вирішується конфлікт худож­нього твору, є розв'язка. Порівняно з іншими елементами сюжету розв'язка відбувається дуже швидко. Усі п'ять сюжетних елементів здебільшого, але не завжди, розміщують­ся в художньому творі саме в тій послідовності, у якій про них розказано вище. У поезії сюжета не може бути!

12. Сюжет і фабула.

Якщо сюжет — це авторське розташування зображуваних подій, то фабула — їх хронологічна, природна послідовність. Саме порівняння сюжету й фабули допомагає визначити задум письменника, особливості його втілення, своєрідність змалювання образів.

Фабула — це та ланка, яка пов’язує дійсність і сюжет, тобто вона сприймається як послідовність подій, що могли б відбуватися насправді. Проте фабула існує і не поза сюжетом, і не в ньому, а виникає разом з ним. Читач визначає її з сюжету. Критерій розмежування сюжету й фабули — можливість чи неможливість переказу. Так, сюжет переказати неможливо, його можна лише дослівно повторити. А фабулу легко переказати, точніше, вона постає перед нами лише в переказі, коли ми своїми словами розповідаємо те. що прочитали. У цьому випадку доводиться відмовлятися від авторського слова, адже ми використовуємо розмовну мову, розповідаємо про події не за послідовністю їх викладу письменником, а так, як вони відбувалися чи могли б відбуватися в дійсності, упускаючи пейзажні, портретні описи, ліричні відступи. Отже, сюжет організовується за художніми законами, а фабула - за логікою життя. Тому сюжет завжди ширший за фабулу, адже в ньому можливе і співіснування кількох фабул, і авторська оцінка зображуваного. Навіть у творах, де сюжет і фабула збігаються, жодна з цих категорій не підміняє іншу. Особливо помітна роль авторського начала у творах, де чітко розмежовуються сюжет і фабула («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та І. Білика, «Лихі люди» («Товариші») Панаса Мирного, «Циклон», «Твоя зоря» Олеся Гончара). Фабула ніби вказує на рух подій до фінальної точки твору, уникаючи хронологічних неточностей у їх відтворенні, а сюжет ґрунтується на мистецьких законах осягнення вчинків героїв, їх характерів, мрій та сподівань.

У поезії сюжету і фабули бути не може!