Тема 1. Особистість

Поняття про особистість.

Поняття «особистість» треба відрізняти від близьких але далеко не тотожних за психологічним змістом понять «людина», «індивід», «індивідуальність».

Поняття	Психологічний зміст
людина	Сукупність всіх людських якостей незалежно від їхньої наявності або відсутності у конкретної людини. Приклад.
індивід	Конкретна людина у сукупності біологічних властивостей (анатомо-фізіологічних властивостей тіла і мозку). Основа розвитку особистості у певних соціальних умовах. Приклад.
Особистість	Людина у сукупності соціальних, придбаних якостей, що проявляються в її ставленні до себе та оточуючих, є стійкими, визначають її поведінку. Приклад.
індивідуальність	Поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Виявляє себе в інтелектуальній, емоційній та вольовій сферах Приклад.

Структура особистості.

Питання про структуру особистості є одним з найскладніших і найбільш дискусійних в психології. Втім, незалежно від поглядів окремих психологів, у різні варіанти означеної структури в тому чи іншому вигляді включені такі властивості особистості, як здібності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки. Єдиною, загальноприйнятої моделі структури особистості не існує. Наведемо приклади моделей структури особистості, розроблених вітчизняними психологами.

1. Модель С.Л.Рубінштейна.

Направленість.

Проявляється в потребах інтересах, ідеалах, переконаннях, домінуючих мотивах діяльності та поведінки, світобаченні

Знання, вміння, навички.

Набуваються в процесі життя та пізнавальної діяльності

Індивідуально- типологічні особливості.

Проявляються в темпераменті, характері, здібностях

2. Модель К.К.Платонова.

Підструктура направленості.

Об’єднує відносини та моральні риси особистості. Світобачення, ідеали, схильності, інтереси, бажання, потяги, переконання. Виокремлюють рівень, широту, інтенсивність, стійкість та дійовість направленості

Підструктура соціального досвіду.

Включає знання, навички, вміння та звички, набуті в особистому досвіді шляхом навчання

Підструктура форм відображення (психологічна).

Охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів, що формуються в процесі соціального життя

Підструктура біологічно обумовлена.

Об’єднує типологічні властивості особистості, статеві та вікові особливості , патологічні зміни, що в значній мірі залежать від фізіологічних та морфологічних особливостей мозку

Серед зарубіжних моделей структури особистості найбільш відомою є психоаналітична модель З. Фройда. Ось її короткий зміст. За Фройдом, особистість має три складових «Ід», «Его», «Суперего». Ід – це вроджена частина особистості, підсвідомість, що включає інстинкти, глибинні потяги, мотиви і потреби. Вона включає успадкований людиною від тварин біологічний досвід. Ід діє у відповідності до принципу задоволення (хочу!). Его – частина особистості, самосвідомість. Вона орієнтується на принцип реальності (потрібно!) і дає змогу приймати рішення, розв’язувати реальні життєві проблеми. Суперего – частина свідомості особистості, породжена суспільством, яка керується ідеальними суспільними уявленнями та цінностями, представляє суспільну мораль. Воно діє як на свідомому, так і на підсвідомому рівні. Приклад.

Ід будь-що потребує задоволення і несвідомо впливає на поведінку людини, відповідним чином спрямовуючи її психічну активність. Цьому перешкоджає Суперего. Тому між ними існує постійний конфлікт. Він розв’язується за допомогою Его, яке намагається примирити обидві сторони конфлікту у такий суспільно прийнятний спосіб, щоб потреби Ід були максимально задоволені й при цьому не були порушені норми моралі. Приклад.

Риси особистості

Структура особистості може бути експериментально досліджена. Один з можливих варіантів означеного дослідження пропонується у річищі теорії рис (Г.Олпорт, Р.Кеттел). Згідно з нею люди відрізняються одне від одного за набором та ступенем розвиненості окремих, незалежних рис. Приклад: екстраверсія (балакучий-мовчазний, відкритий-замкнений, схильний до ризику-обережний); лагідність (витриманий-дратівливий, поступливий-впертий, сприяючий-протидіючий); сумлінність (охайний-неохайний, відповідальний-безвідповідальний, люб’язний-нелюб’язний); емоційна стійкість (спокійний-тривожний, врівноважений-неврівноважений, мінорний-мажорний); культура (інтелектуально розвинений-нерозвинений, тонкий-грубий, люблячий мистецтво-байдужий до мистецтва). Ці та інші риси можуть бути досліджені за допомогою спеціально розроблених психодіагностичних методик. За їхніми результатами складається профіль особистості, який і є графічною репрезентацією її структури. Приклад: 16-факторний опитувальник Р.Кеттела. (Див. 14, с. 346).

Проблема стійкості особистості

Особистість людини може суттєво змінюватися протягом життя. В одних – особистість набуває стійкості у дитинстві і у подальшому суттєво не змінюється. У других – стійкість психологічних особливостей виявляється тільки у віці від 20 до 40 років. Перші у шкільному віці не стикаються з протиріччями, не вступають в конфлікти з дорослими, однолітками, соціальними цінностями і нормами. У других – зовнішнє та внутрішнє життя у підлітковому та юнацькому віці відрізняється напруженістю, протиріччями і конфліктами.

Нестійкість особистості виявляється також у різних ситуаціях. За винятком інтелекту, багато інших характеристик є ситуаційно нестійкими (агресивність, чесність, саморегуляція, залежність тощо). Цікаво, що в типових ситуаціях співвідношення між рисами особистості, що оцінюються за особистісними опитувальниками і відповідною соціальною поведінкою не перевищує 30%.

Найбільш стабільними є динамічні особливості особистості, пов’язані з анатомо-фізіологічними факторами, властивостями нервової системи (темперамент, емоційна реактивність, екстраверсія – інтроверсія тощо).

Упродовж навчання у школі зберігається приблизно половина якостей особистості, притаманних дитині. Найбільш стійкими є прагнення до успіхів, настирливість, рівень домагань (особливо високий), інтелектуальні інтереси. Крім того, у дівчат – естетичні смаки і товариськість. В юнацькому віці – здібності, відповідальність, сила волі, люб’язність, відкритість. Разом із тим, мінливість особистості можна розглядати як важливий механізм адаптації. Вона свідчить про вміння людини пристосовуватися до умов життя, що постійно змінюються, і у такий спосіб розвивати особистість.

Формування та розвиток особистості на заняттях музикою та хореографією

Матеріал для самостійної роботи (Див. 14, с. 356 – 362;20, с. 134 – 181).