Розділ 3. Реакція влади на рішення собору
В цьому питанні важно відмітити, що хоч і Собор 1917 – 1918 року не признавав легітимності радянської влади, вона не стала вести політичну боротьбу і не перейшла відкрито на бік будь-якої із противоборчих сил. Труди Патріархії були направлені на закінчення партійних та соціальних роздорів. 2 листопада 1917 року в період боїв у Москві, Помісний Собор звернувся до сторін з призивом зупинити кровопролиття. 11 листопада було прийняте рішення про відспівування усіх загиблих, а також звернення до переможців у громадянській війні, закликаючи не проливати братську кров [22, с. 2].
Ленін взагалі вважав вбити церков одним ударом – лишити її власності [19, с.49]. По Декрету про землю 8 листопада лишала Церкву землі. 11 грудня влада починає конфісковувати всі навчальні заклади [16, с.76; 19, с. 50].
Першою заявою Патріарха проти комуністичної влади – було анафематствовання 19 січня 1918 року, але воно торкалось і всіх інших хто вбивав не винних [18, с.227].
20 січня 1918 року Рада Народних Комісарів видає Декрет про Свободу Совісті, а також відміна Державних субсидій. Цей Декрет був революційним в церковно-державних відносинах у Росії [16, с.79].
Більшовики дуже охоче прибігали до терористичних дій проте Церкви. Однією з перших жертв став – Митрополит Київський Володимир. Його вбили 25 січня 1918 року купкою бродячих матросів при повній пасивності братії Києво-Печерської Лаври, розстріл відбувся у стін Лаври [18, с.228].
19 квітня 1918 року було відкрито спеціальну («ліквідаційну») комісію при наркомі юстиції для проведення у життя Декрету про Совість, Собор одразу ж відправив своїх представників до влади, але їх не прийняли.
З кожним днем відносини між Церквою та владою все більш становились напруженими. 21 липня 1918 року після Божественної Літургії та заупокійної молитви по Імператору Миколою Другому, патріарх Тихон прямо заявив, що це страшне дійство лежить на більшовицькій владі, усе це призвело до того, що за патріархом було встановлене цілодобовий нагляд [18, с.260].
Висновки
20 вересня 1918 року Великий Всеросійський Помісний Собор був змушений завершити свою, тривалу 13-ти місячну роботу, не завершивши її. Але, він без сумніву, став відомим явлінням в загальнохристиянскої історії, чередою своїх рішень і постановкою самих питань випередивши весь християнський світ. Фактично була створена програма існування цієї Церкви у нову епоху, і хоча більшість її принципів і положень не могли бути реалізовані на практиці у радянській період, вони продовжували жити у свідомості духівництва та мирян.
Із всіх прийнятих Собором постанов варто відмітити, постанови про відновлення патріаршества, про приєднання жінок до участі у церковному служінні, про церковне проповідання, про братських вчених монахів, про порядок прославлення святих до міського шанування та інші. Встиг також Собор випустити статуті нової соборної структури усієї Церкви, заснованої на початках широкої ініциатівності та виборності – від Патріарха до само управлінських приходів, узаконивши значну частину перетворень «церковної революції» 1917 р., і показавши себе у цьому плані «прямим наслідником» перед соборних дискусій початку 20 ст. Без цього оновлення Руської Церкви було б значно важче пережити агресію атеїстичної країни. Навіть сам хід дискусій по різним актуальним проблемам того часу: про свободу совісті, рівноправ’я конфесій, старому і новому календарі, трактовці і реалізації декрету про відділення Церкви від країни і т.п. справила замітний вплив на майбутню церковну історію.
Помісний Собор також великий вплив мала і на Україну. Собор першим висунув питання про автономію України, в планах було створення автономій і на інших національних територіях (Грузія, Молдова і т.п.), але не встигли. Такі засади автономії у повному обсязі задовольняли бажання гетьмана Скоропадського.
Також важливо згадати те, що Церква і Тимчасовий Уряд співпрацювали, а після Жовтневого перевороту 1917 року відносини з владою були ускладненими, і навіть, непередбаюванне завершення Собору зумовлено тим, що РНК конфіскувала усі приміщення де проходив Собор.
Ускладнення з владою вилилося в кроваві вбивства духовенства. Однією із перших жертв серед учасників Собору, став митрополит Київський Володимир, на зараз він прославлен як священомученик і шануется 25 січня. Ще Собор на згадку про вбитих встановив особливий день, першу неділю після 25 січня, День пам’яті Новомучеників та Сповідників Російських. Станом на завершення Собору кількість вбитого духовенства вже рахувалась тисячами!
Таким чином, роблячи висновки бачимо, що за весь період існування СРСР Руська Церква боролась за збереження і відродження принципу соборності, керуючись, наскільки це було можливо у тих умовах, постановами Собору 1917-1918 років.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Джерела
Васильчиков И.С. То, что мне вспомнилось//Наше наследие. – Вып. 2 – 1990. – С. 118-122.
Собрание Определений и Постановлений Священного Собора Православной Российской Церкви 1917 – 1918 гг.//
Режим доступа: http://www.bogoslov.ru/library/text/369915/index.html
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг: В 11 т./ Новоспаский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 1: Предисловие, документы и материалы к созыву и деятельности Предсоборного Совета и Собора.- 330 с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг: В 11 т./ Новоспаский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 2: Деяния 17–19. – 454 с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг: В 11 т./ Новоспаский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 3: Деяния 31-40. – 264с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг.: В 11 т./ Новоспасский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 4: Деяния 41 – 51. – 359с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг.: В 11 т./ Новоспасский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 5: Деяния 52- 65. – 405с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг.: В 11 т./ Новоспасский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 6.: Деяния 66-77. – 427с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг.: В 11 т./ Новоспасский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 7:Деяния 83-101. – 262с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг: В 11 т./ Новоспаский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 8: Деяния 102-117. – 258с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг: В 11 т./ Новоспаский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 9: Деяния 118-136. – 261с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг.: В 11 т./ Новоспаский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 10: Деяния 137-151. – 256с.
Деяния Священного Собора Православной Российской Церкви 1917-1918 гг.: В 11 т./ Новоспасский монастырь. – П.: Издание Соборного Совета, 1918. – Т. 11: Деяния 152-170 – 280с.
Література:
Клибанов А.И. Русское православие: вехи истории – М.: Политиздат, 1989. – 719с.
Кривошеева Н.А. Святитель Тихон и Поместный Собор 1917-1918 гг.// Весник Науки. – Вып. 3. – 2005. – С. 15 – 23.
Митрофанов Г. В. История Русской Православной Церкви 1917-1918гг.//
Режим доступа: http://www.telenir.net/istorija/georgii_mitrofanov_istorija_russkoi_pravoslavnoi_cerkvi/p3.php
Пархоменко К.В. Русская Православная Церковь в годы большевитских гонений 1918-1926гг. – М.: Республика, 1994. – 34с.
Поспеловский Д.В. Православная Церковь в истории Руси, России и СССР. – М.: Библейско-Богословский Институт св. Апостола Андрея, 1996г. – 407с.
Поспеловский Д.В. Русская Православная Церковь в 20 веке – М.: Республика, 1995. – 512с.
Суворов В.И. Дискуссия о восстановлении патриаршества на Поместном Соборе 1917-1918 гг. и некоторые актуальные проблемы высшего церковного управления в Русской Православной Церкви/ В.И. Суворов// - Весник Науки. – Вып. 7. – 2007. – С. 35-50.
Цыпин В. История Русской Церкви 1917-1997, гл. 1: "Поместный собор 1917–1918 гг."://
Режим доступа: http://azbyka.ru/library/tsypin_istoriya_russkoy_tserkvi_03-all.shtml
Шкаровский М.В. Влияние Всероссийского Поместного Собора 1917-1918гг. в советскую эпоху//
Режим доступа: http://www.bogoslov.ru/text/377332.html