Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оподаткування Скандинавських країн.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
57.69 Кб
Скачать

Міністерство освіти та науки України

Міжнародний Гуманітарний Університет

Дисципліна: «Основи оподаткування»

«Оподаткування країн Скандинавії»

РЕФЕРАТ

Підготувала

студентка

МЕВ-42

Кливняк Оксана

Одеса, 2011

Введення

Скандинавськими країнами називають п'ять держав, які розташовані на території Скандинавського півострова (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція). Три з них — Швеція, Норвегія та Фінляндія — становлять особливо значний інтерес у плані організації фінансів, оскільки тут сформовано модель загального добробуту із найвищими соціальними стандартами та гарантіями з боку держави. В окрему групу ці країни об'єднують не лише фінансові, а й економічні, соціальні, політичні, а також історичні національні ознаки. Передусім для усіх країн характерною є значна перерозподільна роль держави — 55—65 % ВВП. Саме за часткою держави Норвегія і Фінляндія займають перші три місця серед усіх країн (нині цей показник дорівнює відповідно 66, 61 і 56 %). Рівень оподатковування у Скандинавських країнах традиційно один із найвищих серед промислово розвинутих держав. Наприклад, частка податків у ВВП Швеції на початку 90-х років становила 61 %, що є максимальним загальносвітовим показником.

Соціальна сфера є пріоритетом фінансової політики. Крім того, що велика частка соціальних послуг у Скандинавських країнах є безкоштовними, вони дуже різноманітні за формами і доступні всім громадянам. У державному секторі економіки та у бюджетній сфері зайнята значна частина працездатного населення. Приблизно кожен третій швед, норвежець, датчанин, і кожен четвертий фін належать до державних службовців або працюють на підприємствах , що знаходяться у державній власності. Цей показник становить у Швеції — 32 %, у Норвегії і Данії — близько ЗО, у Фінляндії — 25 %. Це найбільші масштаби зайнятості у державному секторі економіки серед розвинутих країн. Відповідно, соціально-економічна активність держави стосовно постачання суспільних благ та перерозподілу доходів відображається в унікальних пропорціях державних фінансів та ознаках фінансової політики.