7. Еколого-економічне обґрунтування проектних рішень у господарській практиці.

На сучасному етапі розвитку економіка України характеризується нестабільністю, відсутністю обґрунтованих макроекономічних прогнозів, нестачею статистичної інформації та її певною недостовірністю, що ускладнює розробку господарських рішень на окремому підприємстві. В Україні присутня значна кількість збиткових підприємств, зокрема, в сільському господарстві.[1]

Господарське рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної цілі підприємства. Економічна сутність має прояв у тому, що на розробку та реалізацію будьякого рішення необхідні фінансові, матеріальні та інші витрати. Тому кожне рішеннямає реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або невірно сприйняте підлеглими рішення, може привести компанію до збитків чи до банкрутства.

 Економічна ефективність Співвідношення вартості додаткового продукту, отриманого в результаті реалізації рішення, та витрат на його розробку й реалізацію

Екологічна ефективність Факт досягнення екологічних цілей організації та персоналу, що реалізують потребу людини в безпеці, здоров'ї, за більш короткий час, силами меншої кількості працівників або з меншими фінансовими витратами

Діяльність підприємств в умовах ринкових відносин нерозривно зв’язана з економічним ризиком, а звідси виникає неясність в одержанні очікуваного кінцевого результату, небезпека невдачі, непередбачених втрат. Від прийняття господарських рішень з урахуванням ризикових умов, їхякості, раціональності й обґрунтованості в багатьох випадках залежать реальні можливості досягнення цілей організації, її ефективна діяльність. Звідси випливаєнеобхідність розуміння сутності господарських рішень, вивчення основних правил, прийомів і наукових методів їх розробки. Отже господарську діяльність необхідно здійснювати в умовах невизначеності, підвищеного ризику. Завдання господарника нового типу полягає не в тому, щоб шукати справу із заздалегідь передбаченим результатом, справу без ризику. При такому підході в ринковій економіці взагалі можна виявитися поза справою i без неї. Треба не уникати неминучого ризику, а вміти його розпізнавати, оцінювати його ступінь i не переступати за допустимі межі.

8.Еколого-економічна експертиза як напрям підвищення ефективності природокористування

Екологічна експертиза – як один з основних засобів забезпечення екологічної безпеки

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізу та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Еколо­гічна експертиза спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання й відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антро­погенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах. Еколого-економічна – діяльність якої направлена на отримання і використовування нових знань вгалузі регулювання взаємодії між соціально-економічним розвитком суспільства та користуванням природними ресурсами.

Основні задачі еколого-економічної експертизи направлені на перехід суспільства на шлях сталого розвитку, екологізації процесу соціально-економічного розвитку суспільства, які можуть бути сформульовані так:

1. Визначення перспективних напрямків розвитку суспільноговиробництва з урахуванням стану якості навколишнього природногосередовища і рівня забезпеченості населення.

2. Прогнозування становища навколишнього середовища.

3. Обґрунтування шляхів і методів підвищення ефективності використовування природних ресурсів.

4. Врахування економічної оцінки природних ресурсів при розробці балансу національного багатства.

5. Екологічно підтверджене планування капітальних вкладень щодо

фінансування проектів по охороні навколишнього середовища визначення соціально-економічної ефективностізатрат.

6. Еколого-економічна оцінка виробництва, будівництва і технічного переоснащення підприємств та галузей господарювання.

7. Підвищення економії за рахунок раціонального використовування матеріально-сировинних, паливно-енергетичних та інших природних ресурсів.

8. Комплексне використовування сільськогосподарської сировини і вторинних ресурсів виробництва.

9. Зниження матеріало- і енергоємності виробництва.

10. Розроблення фінансово-кредитного механізму охорони і

раціонального використовування природних ресурсів.