Охорона праці

1. Яку граничну температуру повітря згідно санітарно-гігієнічних нормативів встановлено для перебування людини у виробничих приміщеннях ?

60 °C.

2. Коли мають право виходу на пенсію працівники, що зайняті на небезпечних роботах та роботах з шкідливими умовами праці, включених до Списку №1?

Чоловіки – у 55 років, жінки – у 45 років.

3. Який термін зберігання матеріалів розслідування нещасного випадку на підприємстві?

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Р-1 або НТ разом із матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

4. За якою формою складається акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом?

Н-1

5. Хто несе безпосередню відповідальність за порушення вимог Закону України “Про охорону праці” щодо прав працівників підприємства у галузі охорони праці?

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення нормативно-правових актів з охорони праці.

6. Які із факторів не впливають на важкість ураження людини електричним струмом?

Електромагнітне поле.

7. Які види освітлення належать до штучного освітлення за функціональним призначенням?

аварійне, чергове.

8. Які права має уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці?

Безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці.

9. Який вид випромінювання має найбільші іонізуючі властивості?

α – випромінювання.

10. Який вид випромінювання має найбільшу проникаючу здатність?

γ – випромінювання.

11. Який вигляд мають попереджувальні знаки?

попереджувальні – у формі рівностороннього трикутника, основний колір поля – жовтий

12. Смуги яких кольорів наносять на елементи конструкцій та обладнання для попередження про безпосередню небезпеку травмування або аварії?

Наносять смуги двох кольорів: жовтого та чорного.

13. Скільки становить ГДК_рз надзвичайно небезпечних речовин ?

ГДКрз <0.1мг/м³;

14. Який показник використовується для класифікації речовин на класи небезпечності?

ГДК в повітрі робочої зони.

15. Який із засобів використовується для захисту від вібрації?

Зменшення на шляху поширення.

16. Яку площу повинно становити одне робоче місце з комп’ютером?

Площа, не менше як 6,0 м², об'єм приміщення - не менше як 20 м³.

17. З яких причин стається найбільша кількість нещасних випадків на виробництві?

З організаційних.

18. Чиїм рішенням створюється Комісія з питань охорони праці підприємства?

Трудового колективу.

19. Які наслідки є вторинним проявом небезпечних факторів пожежі?

Вторинні прояви небезпечних факторів пожежі - виділення радіоактивних та токсичних речовин .

20. Назвіть санітарно-гігієнічні фактори, що визначають умови праці?

Санітарно – гігієнічні, естетичні, соціально - психологічні.

Екологія мікроорганізмів

1. Охарактеризуйте чисельність, різноманітність та розповсюдження мікроорганізмів в різних екосистемах біосфери.

Грунтє головним резервуаром і природним середовищем перебування мікроорганізмів, які беруть участь у процесах формування й очищення ґрунту, а також круговороту речовин у природі. Життєдіяльність мікроорганізмів у ґрунті, їх якісний і кількісний склад визначається ґрунтовими умовами: наявністю живильних речовин, вологістю, аерацією, реакцією середовища, температурою й т.д. Великий вплив, як на загальну чисельність, так і на співвідношення окремих систематичних груп мікроорганізмів робить тип ґрунту. Розрізняючись по фізичних і хімічних властивостях ґрунт представляє різне середовище для життєдіяльності мікроорганізмів. Їх більше у зволоженому й обробленому ґрунті (4,2-5,2 млрд/г), менше в лісовому ґрунті, у пісках (0,9-1,2 млрд/г). Найбільш рясна мікрофлора у верхньому обрії ґрунту глибиною 2,5-15 див. У цьому шарі протікають основні біохімічні процеси перетворення органічних речовин, обумовлені життєдіяльністю мікроорганізмів. На глибині 4-5 м число мікроорганізмів значно знижується, тому що зменшується кількість живильних речовин і погіршуються умови аерації У складі мікрофлори ґрунту виділяють наступні групи мікроорганізмів: бактерії аммоніфікатори, що викликають гниття трупів тварин, залишків рослин, розкладання сечовини з утворенням аміаку й інших продуктів: аеробні бактерії - B. subtіlіs, B. mesenterіcus, Serratіa marcescens; бактерії роду Proteus; гриби роду Aspergіllus, Mucor, Penіcіllіum; анаэробы - C. sporogenes, C. putrіfіcum; уробактерії - Urobacіllus pasteurі, Sarcіna urea, що розщеплюють сечовину; бактерії, що нітрифікують: Nіtrobacter й Nіtrosomonas ( Nіtrosomonas окисляють аміак до азотистої кислоти, образуя нітрити, Nіtrobacter перетворюють азотисту кислоту в азотну й нітрати); азотфиксирующие бактерії: засвоюють із повітря вільний кисень й у процесі своєї життєдіяльності з молекулярного азоту синтезують білки й інші органічні сполуки азоту, використовувані рослинами; бактерії, що беруть участь у круговороті сірки, заліза, фосфору й інших елементів - серобактерии, железобактерии й т.д. (серобактерии окисляють сірководень до сірчаної кислоти, железобактерии окисляють з'єднання заліза до гідрату окису заліза, фосфорні бактерії сприяють утворенню легко розчинних з'єднань фосфору); бактерії, що розщеплюють клітковину, що викликають шумування (молочнокислі, спиртові, маслянокислые, оцтові, протионовые й ін.). З виділеннями людини й тварин, з фекально-побутовими стічними водами в ґрунт можуть попадати патогенні й умовно-патогенні мікроорганізми (збудники грибкових захворювань, ботулізму, правця, газової гангрени, сибірської виразки, бруцельозу, лептоспірозу, кишкових інфекцій й ін.). Фактори, що впливають на якісний і кількісний склад мікроорганізмів ґрунту: На чисельність мікроорганізмів впливають наступні фактори: 1. Тип ґрунту (тундрова, підзолиста, чорноземна, сіроземна). Найбільш багаті мікроорганізмами чорноземні ґрунти, у яких до 10% органічних речовин від сухої ваги ґрунту. В 1 м чорноземного ґрунту більше 3,5 млн мікробних кліток. На мікробний пейзаж у таких ґрунтах впливає рясна рослинність із багатою кореневою системою. Корінь виділяють у ґрунт білкові й азотисті речовини, мінеральні солі, органічні кислоти, вітаміни. У результаті цього навколо корінь створюються ризосфери, тобто скупчення мікроорганізмів. Мікроорганізми, у свою чергу, впливають на біохімічні процеси в ґрунті, на родючість. Виснажені, гористі й піщані ґрунти бідні мікроорганізмами. У таких ґрунтах органічних речовин 1% від сухої ваги ґрунту. 2.Вологість ґрунту. У вологих ґрунтах мікроорганізми розмножуються краще, ніж у сухих, але в ґрунтах торф'яних боліт, незважаючи на велику кількість вологи й органічних речовин (до 50%), мікроорганізмів мало, тому що ці ґрунти мають кислу реакцію й у них проявляється антагоністичний вплив мохів. 3. Аерація. Ґрунти, богаті вологою, погано аеруються. У цих умовах переважають анаероби, а піщані ґрунти аеруються краще, тому в них більше аеробів. 4. Температура ґрунту. У теплі періоди року мікроорганізмів у багато разів більше, ніж взимку. Взимку розвиток мікроорганізмів припиняється, і вони гинуть. Спостерігаються добові коливання кількості мікроорганізмів у ґрунті. Найбільш сприятлива температура 20-30°С, а при температурі 10°С и нижче розвиток сповільнюється. 5. Адсорбційна здатність ґрунтів. Найбільша адсорбуюча здатність ґрунтів спостерігається в горноземних (гумусових), вона залежить від змісту в ґрунті мулистих часток, кількості середнього й дрібного пилу, рН ґрунту. Ці ґрунти багаті кальцієм. Характер ґрунтів впливає й на глибину проникнення мікроорганізмів.

Мікрофлора повітряСухе повітря (без водяної пари) складається з 78% азоту, близько 21 % кисню, 1 % аргону і 0,03 % оксиду вуглецю. Крім того, у повітрі містяться сліди водню, пеону, криптону, ксенону, кількість яких не переважає 10-5% обсягу повітря. Дефіцит вологи та поживних речовин, сонячна радіація перешкоджають розмноженню мікроорганізмів в атмосферному повітрі. Мікроби потрапляють до повітря з поверхні ґрунту та рослин, з відходами виробництва, із тваринних організмів. Мікрофлора атмосферного повітря є вторинною та досить бідною за видовим складом. Вона залежить від інтенсивності сонячної радіації, вітру, опадів, пори року. При чханні, кашлі, розмові із верхніх дихальних шляхів людини в повітря викидається безліч краплинок слизу з епітеліальними клітинами та мікроорганізмами. Зважені в повітрі краплинки утворюють стійкий мікробний аерозоль, дрібнодисперсні фракції якого здатні проникати навіть в середні та нижні відділи респіраторного тракту людини. Повітряно-крапельним шляхом відбувається передача збудників т. з. респіраторних інфекцій - грипу та корі, туберкульозу, коклюшу, дифтерії, краснухи, паротиту. Мікробний аерозоль може стати причиною розвитку алергічних захворювань, особливо за наявності в повітрі цвільових грибів та актиноміцетів. Розповсюдження мікробів за участі повітря може реалізовуватись й іншим шляхом, якщо викинуті з респіраторного тракту краплинки висихають на поверхнях і перетворюються на бактеріальний пил. Доведено, що в білковому субстраті деякі бактерії виживають довше і такий бактеріальний пил може інтенсивно переміщуватись з повітряними потоками. Крім Звичайних, у повітрі можуть бути й шкідливі компоненти для живих організмів, зокрема мікроорганізмів, речовини, що виникають внаслідок різних технологічних процесів. Найпоширенішим забруднювачем наших міст є оксид сірки, який взаємодіє з компонентами рослинних та мікробних клітин.

Мікрофлора води Вода є середовищем в якому мікроорганізми можуть розмножуватись оскільки у водах завжди міститься та чи інша кількість органічних і мінеральних речовин, що можуть використовуватись для живлення мікробів. Кількість і якісний склад мікрофлори різних природніх джерел води різноманітний. Він залежить, насамперед, від забруднення води. Особливо багатий і різноманітний склад мікробів у стічних водах. Загальна кількість мікробів в 1 мл активного мулу стічних вод за прямим підрахунком становить 10–20 млрд. У зв’язку з бурхливим розвитком промисловості і збільшенням чисельності населення міст різко збільшилась різноманітність стічних вод, які часто не очищеними спускаються у відкриті водоймища і ріки. Саме цей фактор є джерелом забруднення рік. Склад і кількість мікробів відкритого водоймища залежить від хімічного складу води, заселеності прибережних районів, пір року ті інших причин. Переважну більшість мікрофлори річок, озер, каналів становить група кокоподібних сапрофітних бактерій (до 80%). Найбільш поширеними представникоми з них є: Micrococus roseus, Micrococus agilis, Micrococus candidus, А також неспороносні паличкоподібні бактерії: Pseudomonas flourescens, Bacterium Violaceum, Clostridium perfingers. Залежно від ступеня забрудненості водойм можуть знаходитись і печний час зберігати свою життєдіяльність патогенні мікроби. Наприклад, у відкритих водоймах і у проточній воді збудник дезинтерії може знаходитись від кількох днів до кількох місяців, а холерний вібріон – до 3 місяців. Склад мікрофлори підземних вод (артезіанська, джерельна та інші), залежить в основному від глибини залягання водоносного шару, характеру грунту та ін., води, які залягають на великих глибинах містять дуже мало мікроорганізмів. Підземні води, які добувають з невиликих глибин через звичайні колодязі, куди можуть просочуватись поверхневі води, містять багато бактерії, серед яких трапляються і патогенні. Ступінь забруднення води мікробами прийнято виражати сапробністю – сукупністю організмів, що живуть у водах і містять велику кількість тваринних або рослинних решток. За кількістю мікроорганізмів, що живуть у воді, водойми поділяють на такі зони: 1.    Олігсапробна зона. Число бактерій у 1 мл складає сотні тисяч, кількість кишкової палички незначна. Це зона помірного забруднення, в ній відбувається дальша мінералізація органічних речовин. Колі–титр – від 0,05  до 1. 2.    Полісапробна зона. Вода у цій зоні дуже забруднена, бідні на кисень і багата на органічні сполуки. Кількість бактерій в 1 мл складає 1млн і більше, багато кишкової палички і анаеробних бактерій, які зумовлюють процеси гниття і бродіння. Колі–титр тут від 0,005 – до 0,001. Виділять ще так звану катаробну зону, або зону дуже чистої води. Це водойми, розміщені далеко від населених пунктів. Дуже чиста вода в них буває в осінньо–зимовий час. Колі–титр цієї води становить 10–100.

2. Охарактеризуйте значення денітрифікації в агро- та біоценозах.

Денітрифікація (дісиміляційна денітиріфікація) — клас мікобіологічних процесів відновлення нітратів до нітритів і далі до газоподібних оксидів і молекулярного азоту. В результаті цих процесів азот повертається до атмосфери і стає недоступним для більшості організмів.

Особливо виділяють асиміляційну денітиріфікацію, що приводить до синтезу азотвмісних клітинних компонентів і властива всім рослинам і мікроорганізмам, здатним рости на середовищах з нітратами.

Дисиміляційна дентіріфікация є процесом анаеробного (безкисневого) дихання, тобто використання нітратів і продуктів їх часткового відновлення замість кисню для окислення речовин (у різних мікроорганізмів як органічних, так і мінеральних) в ході метаболізму з виділенням енергії. Тому денітрифікація — процес анаеробний і пригнічується молекулярним киснем. Енергетична ефективність процесу при відновленні нітратів до молекулярного азоту складає близько 70 % від дихання аероба з використанням кисню. Ферменти, що використовуються для денітрифікації, називаються нітратредуктазами.

Процес протікає постадійно:

Перший етап (перехід нітратів в нітрити) здатні здійснювати як прокаріоти, так і еукаріоти (водорості, гриби, дріжджі). Проводити процес до кінця мають можливість лише прокаріоти, причому всі вони факультативні анаероби, що за наявності кисню переключаються на аеробне дихання. Багато денітріфікаторів разом з тим мають здатність до фіксації азоту (наприклад, Azospirillum lipoferum). Денітрифіквція, локалізована в ґрунті, дає до 70-80 % виділення (закис азоту, парниковий газ) в атмосферу.