- •Пит2 паралінгвістика та екстралінгвістика як засоби невербальної комунікації
- •Пит3 міміка та погляд як засоби невербальної комунікації
- •Пит4 жести як засіб невербальної комунікації
- •Пит5 організація простору та часу як засіб невербальної комунікації
- •Пит6 пози та хода як засоби невербальної комунікації
Пит4 жести як засіб невербальної комунікації
Термін „жести” розуміється як рухи рук або кистей рук, але найчастіше використовується для позначення всіх рухів тіла, у тому числі міміки та пантоміміки. У такому випадку для позначення власне рухів рук вживається термін „жестикуляція”.
Жести розглядаються як зовнішні прояви внутрішнього стану людини, при цьому вони несуть інформацію не тільки про психологічний стан людини, але і про інтенсивність переживання. У комунікаційному процесі жести супроводжують мову або замінюють неї, при цьому вони говорять про ставлення людини до якоїсь особи, події, предмету.
У психології невербального спілкування не вироблена загальновизнана класифікація жестів.
Згідно найбільш широкої класифікації жести підрозділяються на природні (спонтанні) та штучні (жести глухонімих, професійні жести диригентів, біржовиків тощо).
Відповідно до класифікації відомого дослідника невербальної поведінки Антона Штангля виділяються:
-
жести рук;
-
жести кистей рук;
-
„ігри рук” (пальці тарабанять по столу, потирання чола або потилиці тощо);
-
жести пальців;
-
рукостискання.
У класифікації австралійського дослідника Алана Піза представлені найбільш розповсюджені, з його погляду, жести та дії:
-
жести долоні;
-
жести кистями та руками;
-
жести „рука до обличчя”;
-
бар’єри з рук;
-
бар’єри з ніг.
Щоб підкреслити розмаїтість інформації, яку можуть надавати жести партнерові, їх поділяють на такі групи:
-
жести-регулятори – виражають ставлення того, хто говорить, до чого-небудь або до кого-небудь (кивок, цілеспрямовані рухи руками та ін.);
-
жести-емблеми – своєрідні замінники слів або фраз у спілкуванні (піднятий нагору великий палець та ін.);
-
жести-ілюстратори – жести повідомлення, образні картини повідомлення („отакого розміру”, „отакої форми”, рухи руками, які з’єднують уявлювані предмети та ін.);
-
жести-адаптери – демонструють специфічні звички людини, пов’язані з рухами рук (почісування, погладжування, перебирання окремих предметів тощо);
-
жести-аффектори – виражають через рухи тіла певні емоції (розгубленість, подив, відраза, радість);
-
жести оцінки одержуваної інформації (один палець відставлений, інші під підборіддям – критична оцінка; почісування підборіддя – обмірковування майбутнього висловлення; почісування пальцем носа – заклопотаність, сумнів).
Жестам завжди властива, по-перше, варіативність (навіть у тих випадках, коли вони загальновживані), обумовлена насамперед індивідуальними особливостями людини; по-друге, багатофункціональність. Наприклад, змах руки може вживатись як знак розпачу, залучення уваги або відмовлення від чого-небудь. Кивки головою не завжди означають згоду – часто вони лише показують тому, хто говорить, що його слухають і готові слухати далі.
Варіативність та багатофункціональність жестів пов’язані також із розбіжностями культур, у яких вони функціонують: один і той же жест може бути інтерпретований по-різному.
Такесика – спеціальна область психології невербальної поведінки, яка займається вивченням жестів-дотиків. Незважаючи на те, що тактильно-кінестетична система дає менш точну, аніж зір, інформацію про іншу людину, у ряді випадків можливий її пріоритет в організації процесу спілкування.
Такесика базується на двох основних елементах – фізичному контакті і розташуванні тіла в просторі. Фізичний контакт у виді дотиків, погладжувань, поцілунків, поплескувань є важливим засобом взаємодії між людьми. Через дотики людина виражає свої найсильніші почуття – любов та ненависть. Фізичне знищення людини відбувається найчастіше за допомогою таких фізичних контактів, як побої, удари, і психологічне приниження особистості також пов’язане з ними (ляпас, примус до фізичних контактів).
Серед різних компонентів такесики найчастіше розглядається рукостискання – одне з найпоширеніших доторкань, прийнятих у різних культурах. Виділяють наступні види рукостискань:
-
долоня, повернена вниз, на долоні партнера – прагнення до домінування, владне рукостискання, спроба взяти ситуацію під контроль;
-
долоня, повернена нагору, під долонею партнера – готовність до підпорядкування, сигнал тому, чиє домінування визнається;
-
долоня ребром униз (вертикальне положення) – позиція рівності;
-
рукостискання „рукавичка” (дві долоні охоплюють одну долоню співрозмовника) – прагнення показати щирість, чуйність, глибину почуттів ініціатора рукостискання; жест, як правило, супроводжується посмішкою;
-
мляве рукостискання може служити показником слабості характеру;
-
сильне рукостискання часто є відмітною рисою активних або агресивних людей;
-
коротке, мляве рукостискання може свідчити про байдужість;
-
досить тривале рукостискання і занадто вологі руки говорять про сильний вплив партнера, виражене почуття відповідальності.
***
Жести - це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.
За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:
-
Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.
-
Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.
-
Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки.
-
Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.
-
Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями - "прошу слова". До жестів-символів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.
Наведемо поширені жести і їх тлумачення:
-
пальці рук зціплені - знак розчарування і бажання співрозмовника приховати своє негативне ставлення;
-
прикривання рота рукою - слухач розуміє, що ви говорите неправду;
-
почухування і потирання вуха - співрозмовник наслухався і хоче висловитися;
-
потирання скронь, підборіддя, прикривання обличчя руками -особа не налаштована розмовляти в цей момент;
-
людина відводить очі - підтвердження того, що вона щось приховує;
-
схрещення рук на грудях - людина нервує, краще розмову закінчити чи перейти на іншу тему;
-
схрещення рук і тримання пальців у кулаці - людина налаштована вкрай вороже;
-
відтягування комірця - людина гнівається або дуже схвильована:
-
вказівний палець спрямований прямовисно до скроні, а великий підтримує підборіддя - негативне або критичне ставлення до почутого;
-
руки за головою - впевненість, перевага над співрозмовником;
-
потирання ока - людина говорить неправду;
-
тримання рук за спиною - впевненість у собі.