Пит6 пози та хода як засоби невербальної комунікації

Поза – це певне положення частин тіла людини: голови, тулуба, рук, ніг, а також рухи, які змінюють це положення або впливають на нього.

Аналізувати пози досить важко, тому що просте перерахування окремих елементів мало що дає для її розуміння. Спостерігач вловлює гармонійність або дисгармонійність взаємозв’язків компонентів пози і робить висновок щодо її природності або неприродності, стану людини, її ставлення до оточуючих.

Майже в кожної людини є своя улюблена поза (або пози), тому не завжди легко зрозуміти, чи є певна поза вираженням стану людини в даний момент чи це просто звичка. Однак надання переваги певною людиною тій чи іншій пози може відбивати її схильність до певного стану.

Зміст пози визначається її малюнком. Існують лише найзагальніші правила „читання” поз, які поширюються на більшість людей. При цьому однозначність розуміння залежить від типовості пози, широти її поширення. У самому загальному плані пози можна розділити на дві великі групи в залежності від того, сидить людина або стоїть.

Пози можна класифікувати за такими критеріями:

• етапи спілкування – пози вступу і виходу з контакту;

• види відносин та взаємин – пози, які виражають симпатії/антипатії, підпорядку­вання/домінування, включеність/відчуженість;

• психофізіологічні стани – пози напружені та розслаблені, активні та пасивні;

• відповідність поз партнерів у спілкуванні – синхронні/несинхронні пози;

• спрямованість пози – пози партнерів обличчям один до одного, спиною один до одного, обличчя до спини;

• відповідність пози іншим елементам експресії – поза гармонійна або дисгармонійна.

Щоб побудувати ефективну комунікацію, спрямовану на взаєморозу­міння, необхідно враховувати кількість елементів невербальної поведінки, які є однаковими в обох партнерів. При цьому пози розділяються на неузгоджені та узгоджені, які в свою чергу поділяються на дзеркально узгоджені та іден­тичні (права і ліва сторона одного партнера відповідає конфігурації пози лівої і правої сторони іншого). Однакові пози партнерів свідчать про подібність їхніх поглядів на обговорюване питання, а неузгоджені пози – на значні роз­біжності в оцінці того самого явища, на невідповідність статусів учасників комунікації. Кількість часу, проведена партнерами в узгоджених позах, відбиває ступінь їхньої включеності у спілкування, доброзичливе відношення друг до друга. При цьому дзеркально узгоджені пози учасників спілкування є більш надійним показником того, що партнери розуміють один одного, аніж ідентичні пози.

Важливими компонентами комунікації є також відкритість і закритість пози:

• відкрита поза визначається поворотом корпуса і голови до співрозмовника, розкриттям долонь, несхрещеним положенням ніг, розслабленістю м’язів, прямим поглядом в обличчя; ця поза співрозмовника здатна полегшити контакт, „оживити” спілкування, продемонструвати симпатію до партнера;

• закрита поза характеризується „відкиданням” корпуса назад, схрещеним положенням рук і ніг, напруженістю м’язів.

Крім малюнка поз важливим параметром невербальної комунікації є кількісний показник зміни поз в одиницю часу. Встановлено, що кількість поз, які приймає людина в процесі спілкування, корелює з його статусом і праг­ненням до домінування. Так, особи більш високого статусу частіше змінюють свої пози, роблять більше рухів головою, тулубом, руками і ногами, а також демонструють більше свободи у виборі та зміні невербальних засобів аніж низькостатусні партнери.

Хода в меншому ступені, аніж інші елементи експресії піддається регу­ляції, тому на її основі можна судити про стійкі індивідуальні характеристики людини.

Хода виконує ряд функцій: регулює простір спілкування, інформує про поточний стан людини, про риси її особистості. Прийнято виділяти ряд загальних характеристик ходи: ритм, швидкість, довжина кроку, тиск на поверхню, а також такі „особливі” ознаки ходи, як положення носків ніг, рухи рук, пліч, положення голови.

В основу класифікації ходи покладені такі критерії:

• малюнок ходи і розмір кроку (хода безшумна, дерев’яна, легка, рвучка, енергійна тощо);

• вікові особливості (хода дитини, підлітка, юнацька, стареча);

• статеві особливості (чоловіча, жіноча хода);

• професійна приналежність (хода моряка, балерини, топ-моделі тощо);

• статусна приналежність (хода начальника, хода „командира”);

• характерологічні особливості стану (хода впевнена, винувата, горда, ледача, боягузлива, підлабузницька тощо).

Окремі елементи ходи досить важно піддаються фіксації.

***

Кинесика - загальна моторика різних частин тіла, що відображає емоційні реакції людини. До кинесики відносяться виразні рухи, які у жестах і міміці, в пантомимике (моторика всього тіла, що включають в себе позу, ходу, поставу та ін), а також візуальному контакті. 

Хода - це стиль пересування людини. Її складовими є: ритм, динаміка кроку, амплітуда перенесення тіла при русі, маса тіла. По ході людини можна судити про самопочуття людини, її характер, вік.  У дослідженнях психологів люди дізнавалися по ході такі емоції, як гнів, страждання, гордість, щастя. З'ясувалося, що «важка» хода характерна для людей, що знаходяться в гніві, «легка» - для радісних. У людини, пишається найбільша довжина кроку, а якщо людина страждає, її хода млява, пригноблена, така людина рідко дивиться вгору або в тому напрямку, куди йде.  Крім того, можна стверджувати, що люди, які ходять швидко, розмахуючи руками, впевнені в собі, мають чітку мету і готові її реалізувати. Ті, хто завжди тримає руки в кишенях - швидше за все дуже критичні і потайні, як правило, їм подобається пригнічувати інших людей. Людина, що тримає руки на стегнах прагне досягти своїх цілей найкоротшим шляхом за мінімальний час. Люди, зайняті вирішенням проблем, часто ходять в позі «мислителя»: голова опущена, руки зчеплені за спиною, хода дуже повільна. Для самовдоволених, кілька зарозумілих людей характерна хода, прославлена ​​Беніто Муссоліні. У них високо підняте підборіддя, руки рухаються, підкреслено енергійно, ноги - ніби дерев'яні. Вся хода примушена, з розрахунком справити враження. Це просте спостереження допомагало ФБР майже безпомилково визначати лідера мафії.  Для створення привабливого зовнішнього вигляду найбільше краща хода впевненої людини, таке ж враження створює і правильна постава - легка, пружна і завжди пряма. Голова при цьому повинна бути злегка піднята, а плечі розправлені. 

Поза - це положення тіла. Людське тіло здатне прийняти близько 1000 стійких різних положень. Поза показує, як дана людина сприймає свій статус по відношенню до статусу інших присутніх осіб. Особи з більш високим статусом приймають більш невимушену позу. В іншому випадку можуть виникати конфліктні ситуації.  Одним з перших на роль пози людини як одного із невербальних засобів спілкування вказав психолог А. Шефлен. У подальших дослідженнях, проведених В. Шюбцем, було виявлено, що головне смислове зміст пози полягає в розміщенні індивідом свого тіла по відношенню до співрозмовника. Це розміщення свідчить або й закритості, або про розташування до спілкування.  Поза, при якій людина перехрещує руки і ноги, називається закритою. Перехрещені на грудях руки є модифікованим варіантом перешкоди, яку людина виставляє між собою і своїм співрозмовником. Закрита поза сприймається як пози недовір'я, незгоди, протидії, критики. Більше того, приблизно третина інформації, сприйнятої з такої пози, не засвоюється співрозмовником. Найбільш простим способом виведення пози є пропозиція щось потримати або подивитися.  Відкритої вважається поза, в якій руки і ноги не перехрещені, корпус тіла спрямований у бік співрозмовника, а долоні і стопи розгорнуті до партнера по спілкуванню. Це - поза довіри, згоди, доброзичливості, психологічного комфорту.  Якщо людина зацікавлена ​​в спілкуванні, він буде орієнтуватися на співрозмовника і нахилятися в його сторону, а якщо не дуже зацікавлений, навпаки, орієнтуватися в сторону і відкидатися назад.Людина, що бажає заявити про себе, буде триматися прямо, в напруженому стані, з прямою спиною; людина ж, якому не потрібно підкреслювати свій статус і положення, буде розслаблений, спокійний, перебувати у вільній невимушеній позі.  Кращий спосіб домогтися взаєморозуміння зі співрозмовником - це скопіювати його позу і жести. 

10