1.4. Вартість грошей

Гроші-це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження та становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента. Будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, вони розглядаються як знаки вартості монетарного товару. Розмінні паперові гроші, які не мали власної внутрішньої вартості, представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державного масштабу цін вагової частки золота. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Завдяки цьому гроші функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми декларованими державою; їх вартість формується під впливом ринкових сил стихійне

Ознаки економічної корисності грошей,

1. Маючи абсолютну ліквідність, гроші можуть обмінюватись на інший товар

1. Гроші є найзручнішою формою накопичення багатства, а його зберігання в такій формі потребує мінімуму затрат.

2. Гроші мають унікальну властивість - забезпечення зв'язку сучасного та майбутнього.

Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано, як їх купівельна спроможність, їх цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін.

Підвищення вартості грошей = Підвищення купівельної спроможності = Зниження загального рівня цін

Вартість грошей може визначатися одним з показників:

• на основі індексу роздрібних цін;

• на основі індексу оптових цін;

• через дефлятор ВНП (порівняння номінальної та реальної величини ВНП). Відносна вартість грошей у функції нагромадження, що використовується у

формі фінансових активів (акції, облігації, інші цінні папери), визначається нормою процента, яка є платою за зберігання грошей саме в одній із форм.

1.5. Функції грошей

В економічній літературі з теорії грошових відносин вихідною і центральною у системі грошових відносин е функція міри вартості, бо саме ця функція постачає товарній масі необхідний матеріал для вираження її вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри вартості, з іншого, - виявляє себе в ціні товару лише на основі цієї функції. Міра вартості- це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів і послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим вираженням вартості товарів. Ціна залежить, з одного боку від вартості товарів, а з іншого, - від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товарів може лишатись незмінною, однак у випадку, коли вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростатимуть, тобто йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці. Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін-суто технічна функція, тобто рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов'язана девальвація (офіційне зниження курсу грошової одиниці відносно іншої валюти) і ревальвація (збільшення курсу) грошових одиниць.

Гроші виконують функцію - обігу, тобто є таким особливим товаром, який можна обміняти на будь-який інший товар, і навпаки.

Кількість грошей, яка потрібна в обігу (М) для виконання ними функції засобу обігу, визначається самою ціною товарів і послуг, що підлягають реалізації протягом певного часу:

М=∑р1q1

де р1 - ціна і-го товару; q1 - кількість і-го товару.

Кожна грошова одиниця під час обігу використовується не лише один раз. Звідси суму цін товарів необхідно поділити на величину V - середню кількість оборотів кожної купюри:

V1+V2+…+Vn

V= ---------------

n

∑р1q1

М=--------------

V

Отже, кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів і послуг, що реалізуються, та обернено пропорційно швидкості обігу грошей.

Особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит, з від термінуванням оплати, відображає функція засобу платежу. У цьому разі засобом обігу виступають не самі гроші, а виражені в грошах зобов'язання. На використанні функції засобу платежу базуються такі грошові платежі: платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари і послуги; оплата праці; податки; видача та погашення банківських позик; розрахунки, пов'язані зі страхуванням, адміністративно-судовими зобов'язаннями та інші.

Нагромадження вартості в розпорядженні юридичних і фізичних осіб під час розвитку товарного виробництва обслуговує функція засобу нагромадження грошей. Формування нагромаджень та збережень призводить до певних витрат для їх власників. У період інфляції готівковий обіг зростає до ЗО і більше відсотків, а функція засобу нагромадження різко скорочується, бо це призводить до втрати від знецінення грошей. Відповідно до цього змінюється структура грошового обігу, який виконується різними функціями грошей.