Висновки й узагальнення

Використання наукових відкриттів для створення нових видів зброї й особливе створення атомної бомби змусилася людство переглянути свою колишню беззастережну віру в науку. Із середини XX в. сучасна наука й техніка стали одержувати у свою адресу численні критичні оцінки з боку філософів, культурологів, діячів літератури й мистецтва. На їхню думку, техніка применшує й дегуманизирует людини, оточуючи його суцільно штучними предметами й пристосуваннями; вона віднімає його в живої природи, увергаючи в бридко уніфікований мир, де ціль поглинають засобу, де промислове виробництво перетворило людини в придаток машини, де рішення всіх проблем бачиться в подальших технічних досягненнях, а не в людському їхньому рішенні.

гонка, Що Не Припиняється, технічного прогресу, що вимагає всі нових сил і всі нових економічних ресурсів, розриває природний зв'язок із Землею. Валять традиційні підвалини й цінності. Під впливом нескінченних технічних нововведень сучасне життя міняється з великою швидкістю. До цієї гуманістичної критики приєдналися тривожні конкретні факти несприятливих наслідків наукових досягнень. Небезпечне забруднення води, повітря ґрунту планети, шкідливий вплив на тваринне й рослинне життя, вимирання незліченних видів, корінні порушення в экосистеме всієї планети - всі ці серйозні проблеми, що встали перед людиною, заявляють про себе усе голосніше й настойчивей. Ці факти, чітко проявляються в сучасній науці й світогляді, говорять про їхню кризу, дозволити який зможе тільки нова глобальна світоглядна революція, частиною якої буде й нова революція в науці. До початку XXI в. мир втратив свою віру в науку, вона безповоротно втратила свій колишній вигляд, як залишила й свої колишні заяви про абсолютну непогрішність свого знання. Подібна кризова ситуація зложилася й в інших сферах людської культури. Пошук шляхів виходу із цієї глобальної кризи ще тільки йде, риси майбутнього постмодерністського світогляду, як і нової постнеклассической науки, ще тільки намечаются.