-
Телебачення
Як і кожний складний технічний винахід, телебачення з'явилось і розвинулось у досконалу систему завдяки зусиллям багатьох і багатьох винахідників.
Раннім попередником телебачення вважається копіруючий телеграф Олександра Бена, що запатентований ним у 1843 р. Основу відправляючого апарата і того, що приймає, складали сургучно-металеві пластини, своєрідно упорядковані. Основи дротової телевізійної передачі розроблені у 1855 р. Автором її став Каселле. Апарат для передачі побудував французький адвокат Сенлек у 1877 р. Через чотири роки у брошурі «Телектроскоп» він описав проект телевізійного пристрою, що складався з двох панелей - та, що передає, і та, яка приймає. Сенлек побудував діючу модель свого телектроскопа, але не міг передати на ньому нічого, крім декількох точок, які світилися. Слабким місцем такої телевізійної системи залишався механічний комутатор.
У 1884 р. німецький студент Ніпков запатентував скануючий диск. Головною деталлю його був світлонепроникаючий диск з дрібними отворами навколо зовнішнього краю. Відстані між отворами були однаковими, але кожний наступний отвір був зміщений до центру диска на величину діаметра отвору. У пристрої Ніпкова вже були вузли так званого механічного телебачення. І хоча було вдало вирішено проблему розгортки сигналу, ні Ніпкову, ні його послідовникам не вдалося здійснити передачу зображень.
Подальшому удосконаленню розвитку телебачення сприяли відкриття в галузі фотоефекту. В 1923 р. перші практичні передачі нерухомого зображення здійснено з Вашингтона до Філадельфії. Через два роки - зображення рухомих фігур.
Перша практично діюча система телебачення була створена англійським інженером Дж.Д.Бердом. Він організував у 1926 р. її публічну демонстрацію. Починає набирати силу електронне телебачення.
Епоха електронного телебачення почалась з винаходом електронно-променевої трубки, прообразом якої стала газорозрядна лампа. Німецький склодув Гейслер з 1856 р. вплавляв у скляну колбу платинові електроди і створював перші газонаповнювальні трубки. Коли через трубку проходить електричний розряд, під його дією газ починає яскраво світитись.
Цим явищем зацікавились професори-фізики з Німеччини Плюккер, Гітторф і Ленард, фізики з Англії Крукс і Томсон. На основі трубки Крукса професором Страсбурзького університету Брауном у 1895 р. була створена катодна (електронна) трубка для дослідження різних електричних струмів. Вона удосконалена російським професором Петровським, німецьким фізиком Венельтом і російським вченим Мандельштамом. Усі їх відкриття і удосконалення з розгортання електронного променя заклали фундаментальні основи електронного телебачення.
У самому примітивному і недосконалому вигляді електронне телебачення набуло життя з відкриттям Б.Л.Розінга, винахідника, професора фізики з Петербургу. 25 липня 1907 р. він подав заявку на видачу йому привілеї на винахід «способу електричної передачі зображення на відстань». Незабаром він одержав патенти на електронний телевізор в Англії (1908 р.), Німеччині (1909 р.) і Росії (1910 р.). 9 травня 1911 р. друзі і колеги Розінга були присутні на приголомшивому досліді: на невеличкому екранчику електроннопроменевої трубки з'явилось зображення чотирьох світлових паралельних ліній.
Але ця історична подія залишилась майже непомітною, якщо не вважати на захоплення преси і те, що Російське технічне товариство нагородило Розінга золотою медаллю. Відомості про винахід було надруковано на сторінках технічних журналів США, Японії і Німеччини, що істотно вплинуло на подальший розвиток телебачення.
До Розінга, і одночасно з ним, винахідники намагались досягти успіхів у далекобаченні за допомогою механічних пристроїв. Це здавалось їм більш реальним, аніж електронне телебачення.
Дослідження фотоефекту та його закономірностей, створення потужних електронно-променевих трубок та електронних ламп і, нарешті, освоєння радіо підготували грунт для створення сучасного телебачення.