студентам істор України / ЧДТУ 1

РУП (Революційна Українська Партія) – перша активна соціал-демократична партія на центральних та східноукраїнських землях. Заснована 02.02.1900 р. в Харкові діячами студентських громад: Д.Антоновичем, М.Русовим, Л.Мацієвичем, Б.Камінським Ю Коллардом та ін В історії української політичної думки РУП відігравала видатну роль, об’єднавши українських молодих діячів початку ХХ ст. На її основі виникла ціла низка українських політичних партій: УСДС («Спілка»), УСДРП (1905 р.), «НУП». Лідери партії: Є. Голіцинський, В. Козиненко, Д. Антонович, В. Винниченко, М. Порш. Партійні видання: місячник «Гасло», часопис «Селянин», газети «Праця», «Добра новина».

РУРП – (Русько-Українська Радикальна Партія) селянська партія, створена у Східній Галичині в 1890 р. Засновниками і керівниками були І.Франко, М. Павлик, С.Данилович і Є.Левицький. Друковані органи – журнали «Народ» і «Хлібороб», газета «Громадський голос». У 1899 р. РУРП розкололася на два крила. Одна частина членів РУРП у 1899 р. разом з народовцями об’єдналася в УНДП.

РУСИНИ – назва українців Галичини, Буковини і Закарпаття, що набула найбільшого поширення під час їхнього перебування під гнітом Австро-Угорщини. Слово «русин» походить від слова «Русь» і зустрічається вже в 911 р. в договорах князя Олега з греками.

РУСИФІКАЦІЯ – сукупність дій і заходів радянського союзного керівництвав національних органах і неросійських республіках СРСР, спрямованих на звуження, приниження чи відсунення на другорядні ролі національних мов,культури. Історії союзних республік, і водночас висунення на провідні позиції російської мови.культури, історії.

РУСИФІКАЦІЯ – сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в Україні та інших республіках за допомогою переведення осіб неросійської національності на російську мову і російську культуру для їх подальшої асиміляції.

РУСЬ – в ІХ – Х ст. державне утворення східних слов’ян Середнього Придніпров’я. В писемних джерелах Русь вперше згадується у 837 р. у західно – європейській хроніці (т. зв. Бертінських анналах).

РУСЬКА ПРАВДА» – найвизначніша збірка давньоруського права ХІ – ХІІ ст., складена на основі звичаєвого права.

РУСЬКА ТРІЙЦЯ» – гурток прогресивної української молоді у Львівській семінарії 1833 – 1837 рр. на чолі з М. Шашкевичем, Я.Головацьким, І. Вагилевичем.

РУХ ОПОРУ – рух поневолених народів за визволення від нацистських, фашистських та інших тоталітарних поневолювачів.

РЯДОВИЧІ – селяни в Київській Русі, що укладали з паном ряд (договір) і на його підставі працювали на пана. За соціальним і юридичним становищем були близькі до закупів.

СВАРОГ – бог неба, небесного вогню у слов’янській міфології, батько Дажбога і Сварожича.

СВАРОЖИЧ – бог земного вогню у слов’янській міфології, син Сварога.

СВУ (Союз Визволення України) – політична організація українських емігрантів з Російської імперії в Німеччині і Австро-Угорщині під час першої світової війни, яка вважала себе репрезентантом інтересів українців Російської імперії і намагалася, використовуючи війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії, здобути самостійність України (конституційна монархія з демократичним устроєм, однопалатною системою законодавства). Більшість членів СВУ були соціалістами. Діяльністю СВУ керувала президія у складі: О.Скоропис-Йолтуховський, В.Дорошенко, А.Жук, А.Меленевський (на початку СВУ очолювали Д. Донцов та М. Залізник). СВУ припинив свою діяльність 1.05.1918 р. Сфабрикований органами НКВС судовий процес проти цієї організації, яка нібито ставила за мету повалення радянської влади в Україні шляхом збройного повстання.

СЕЙМ – станово-представницький орган у Польсько-Литовській державі.

СЕНАТ (слово латинського походження, означає – старий) – один з найвищих державних органів в Росії, що здійснював нагляд за більшістю судів, окремими урядовими установами у 1711–1917 рр.

СЕПАРАТИЗМ – рух за територіальне відокремлення частини держави з метою створення нового державного утворення або за надання певній частині держави автономії за національними, релігійними, мовними ознаками.

СІЧ – назва українських студентських організацій, що діяли у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. у Львові, Чернівцях і Відні.

СІЧ (ЗАСІКА) – дерев'яне укріплення (фортеця) переважно з дуба, збудоване запорізькими козаками з метою захисту.

СІЧОВА РАДА – найвищий орган влади Запорізької Січі, який вирішував справи законодавства, управління і суду, участі війська у війні і укладання миру, обирав і скликав кошову старшину з кошовим отаманом на чолі.

СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ – одне з найкращих регулярних формувань Армії УНР у 1917 – 1919 рр., яке мало різні форми організації: Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, Осадний корпус січових стрільців, Група січових стрільців.

СКІФИ (скіти, сколоти) – загальна назва споріднених племен північноіранськомовної групи індоєвропейської мовної сім’ї, що жили у VII ст. до н. е. – ІІІ ст. до н.е. на території сучасної України в Північному Причорномор’ї.

СЛОБІДСЬКІ КОЗАКИ – козацьке населення Слобідської України.

СЛОБОЖАНЩИНА (Слобідська Україна) – історико-географічна область у північно-східній частині України, що охоплює територію сучасну Харківської, частину Сумської, північ Донецької та Луганської областей, а також південно-східну частину Воронезької, південь Курської, більшість Бєлгородської областей Росії.

СМЕРДИ – 1) селяни в Київській Русі взагалі, незалежно від їхнього соціального чи юридичного становища; 2) особи, феодальна залежність яких обмежувалась даниною.

СОБОРНІСТЬ (від «собор» – збори, з’їзд) – добровільне об’єднання людей на основі взаємної поваги і дружби, поважного відношення до спільних духовних цінностей (національна ідея, цінності культури, гуманізму, релігії), основане на високих почуттях, об’єднання зусиль громадян для досягнення життєво важливих спільних цілей. Це вільний союз людей, що об’єдналися незалежно від їх переконань та життєвих орієнтацій. Це стан моральної, духовної і політичної єдності нації в боротьбі за її суверенність і встановлення державності. Соборність – це і рух за возз’єднання нації, народів, роз’єднаних в силу історичних причин (наприклад, рух за соборну Україну, тобто за вільне возз’єднання Східної і Західної України в єдиній суверенній державі).

СОЮЗ МИХАЇЛА АРХАНГЕЛА («Руський народний союз імені Михайла Архангела») – російська чорносотенна організація, яка відокремилася на початку 1908 р. від Союзу руського народу і під керівництвом В. Пуришкевича вела шовіністичну, русифікаторську діяльність у Російській імперії, користуючись підтримкою уряду і російської реакції. Ліквідований на початку революції 1917 року.

СОЮЗ РУСЬКОГО НАРОДУ – організація чорносотенців в Росії в І905-І9І7р. Лідер О.Дубровін, з І9І0 р. – Н. Марков. Програма збереження самодержавства, релігійна і національна нетерпимість. Організатор справи Бейліса. Розпущений на початку 1917 р.

СТРИБОГ – бог повітряних стихій (вітру, бурі) в слов'янській міфології.

СУВЕРЕНІТЕТ (незалежність) – 1) незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах; 2) незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство.

ТЕРОР (від лат. – страх, жах) – розправа з політичними противниками шляхом насильства.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ – терпиме ставлення до інших,чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

ТОМАКІВСЬКА СІЧ – головне укріплення запорізьких козаків на о.Томаківка. Після зруйнування кримськими татарами Томаківської Січі (І593 р.) запорізькі козаки заснували Чортомлицьку Січ.

ТОТАЛІТАРИЗМ (лат. – цільність, повнота) – політичний устрій, в якому державна влада здійснює повний контроль за всіма сферами життя суспільства. Як правило, для тоталітаризму характерна відсутність демократичних свобод, насильство, терор влади проти народу, наявність єдиної державної ідеології, обов'язкової для всіх громадян.

ТОТЕМІЗМ – одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої характерна віра в спільне походження і кровну спорідненість між даною родовою групою людей і певним видом тварин, рослин – рідше тим чи іншим предметом або явищем природи.

ТРЕТІЙ РЕЙХ (Das Dritte Reich – Третя імперія) – офіційна нацистська назва режиму, що існував у гітлерівській Німеччині від січня 1933 р. до травня 1945 р.

ТУП («Товариство Українських Поступовців») – таємна понадпартійна політична і громадська організація українців Російської імперії, заснована в 1908 р. з ініціативи колишніх членів УДРП для координації українського національного руху в добу реакції після розгону ІІ Державної Думи. ТУП очолювала рада, до якої входили М.Грушевський, Є.Чикаленко, І.Шраг, С.Єфремов, П.Стебницький, С.Петлюра, В.Винниченко, Д.Дорошенко та інші.

УВО (Українська Військова Організація) – незалежна військова організація, створена в 1929 р. для продовження збройної боротьби за українську державність. Очолював УВО – Б. Коновалець.

УГА (Українська Галицька Армія) – назва регулярної армії Західноукраїнської Народної Республіки.

УДІЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ – процес децентралізації на Русі, послаблення влади київського князя. Настала після смерті київського князя Мстислава Володимировича (1132 р.), коли держава розділилася на півтора десятка земель і князівств.

УДП – Українська демократична партія, утворилася в 1904 р. у Києві. Лідери партії – А. Лотоцький, Є.Тимченко, Б. Чикаленко; в кінці 1905 р. об'єдналася з УРП і утворила УДРП.

УДРП – Українська демократична радикальна партія. Виникла в кінці 1905 р. на основі об'єднання УДП і УРП. Розпалася в 1908 р., а її члени утворили Товариство українських поступовців. Лідери: Є. Ніколенко, С.Єфремов та ін. Друковані видання газети «Громадська думка», «Рада», «Рідний край».

УЗУРПАЦІЯ (оволодіння) – насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав.

УКРАЇНІЗАЦІЯ – тимчасова політика ВКП/б/, яка здійснювалася в 1920 - на початку 30 рр. ЦК КП/б/У й урядом УРСР з метою зміцнення радянської влади в Україні за допомогою поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі, театрі та інших сферах духовного життя, а також в адміністративному управлінні – як державної мови республіки.

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО) – заснована в 1920 р. колишніми членами української галицької армії. Діяла нелегально, головний метод боротьби – терор. Вчинила низку замахів на польських діячів. Після виникнення у 1929 р. ОУН, приєдналась до неї. Лідер – Є. Коновалець.

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА – офіційна назва України, державний устрій якої мав форму спадкового гетьманату (спадкової монархії)

УМАНСЬКИЙ КОТЕЛ – оточення з'єднань 6-ї та 1-ї радянських армій (65 тис. осіб), німецько-фашистськими військами в районі міста Умані на початку серпня 1941р.

УНІВЕРСАЛ – 1) адміністративно-політичний акт розпорядчого характеру (про виступ у похід, розподіл землі тощо), який видавали в Польщі та Гетьманщині королі, гетьмани, сейми; 2) урочисте звернення ЦР до населення, що виконувало функції основних тимчасових документів конституційного характеру.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА – єдина держава, поділена на адміністративно- чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення.

УНІЯ (від лат. єдність) – об'єднання, союз держав під владою одного монарха.

УНР – форма відродженої української державності на початку 20 століття, що існувало з 7.11.1917р. до 19.12.1919р.(з перервою з квітня по грудень 1918р.)

УПП (Українська Повстанська Партія) – збройне-політичне формування, що діяло в Україні в 1942-1953 рр. УПА боролась за незалежність України, використовуючи політичні, ідеологічні та збройні методи боротьби.

УПСР – Українська Партія Соціалістів-Революціонерів (19І7-І92І рр.). Виділилась із партії есерів. Лідери: М. Грушевський, В.Чеховський та ін. Друковане видання - газета «Боротьба».

УСДРП (Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія) – українська політична партія, яка утворилась у грудні 1905 р. Члени партії визнавали марксизм, домагалися автономії України. Лідери партії: В.Винниченко, С. Петлюра, Д. Антонович, Л. Юркевич, М. Порш, М.Ткаченко.

УСДС («Спілка») – «Український соціал-демократичний союз». Лідери: М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський та ін. Друковане видання – газета «Правда», яка видавалась як українською, так і російською мовами.

УСОБИЦІ – чвари, суперечки, війни між давньоруськими князями за право володіти землями, переважно за київський престол.

УХИЛ (за політичною термінологією 20-30-х рр.) – відхилення від «генеральної» (основної) лінії комуністичної партії, певний напрям діяльності та поглядів, яких притримувалась частина партії, не згодна з більшістю («анархо-синдикалістський», дрібнобуржуазний, соціал-демократичний, правий).

ФАШИЗМ – крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої лежить синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості, різновид тоталітаризму.

ФЕДЕРАЦІЯ – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації.

ХОРС – одна з назв бога Сонця в слов’янській міфології.

ЧЕЛЯДЬ – в Київській Русі – залежне населення (холопи, закупи, смерди та ін.). В Україні челяддю називали також наймитів козацької старшини.

ЧОРНОСОТЕНЦІ – збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціоналістичних партій і організацій що виникли в Росії під час і після революції 1905 – 1907 рр.

ЧОРТОМЛИЦЬКА СІЧ (Стара Січ, Базавлуцька Січ) – одне з укріплень Запорізької Січі, яке у кінці XVI – на початку XVIII ст. існувало на острові Чортомлик, або Базавлук. Існувала Чортомлицька Січ з 1593 по 14 (25).05.1709 р., коли військо Петра І зруйнувало її.

ЧУМАЦТВО – торговельно-візницький промисел, поширений в Україні у XV – середині XIX ст.

ШІСТДЕСЯТНИКИ – покоління молодих літераторів та митців 60-х роів,учасників руху за оновлення радянського суспільства, які протестували проти заідеологізованості зображенні дійсності, боролися за відродження рідної мови, піднесення національної самосвідомості й людської гідності.

ШЛЯХТА – привілейований панівний стан у Польщі й Литві та на загарбаних ними в XІV – XVIII ст. українських та білоруських землях.

ШОВІНІЗМ (від прізвища капрала наполеонівської армії Н.Шовна) – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

ЯНИЧАР (нове військо) – регулярна піхота в Туреччині у XIУ- XIX ст. У переносному значенні – карателі, кати, душителі свободи народу. Частину яничар складали молоді українські хлопці, захоплені ще в дитинстві у полон і змушені прийняти іслам.

ЯСИР – захоплені православні християни (українці та інші народи), яких турки та татари брали у полон.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 656 с.

2. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2000.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ ст.: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1996.

4. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 томах. – К.: Наукова думка, 1991.

5. Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2 томах. – К.:Либідь,1991.

6. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. – К., 1993.

7. Короткий довідник з історії України / І.Ф. Курас та ін. – К.:Вища школа, 1994. – 256 с.

8. Краткий политический словарь.– М.:Политиздат ,1989. – 623 с .

9. Малий словник історії України / В. Смолій та ін. – К.: Вища школа, 1997. – 236 с.

10. Національна доктрина розвитку освіти. – К., 2002.

11. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К., 1997.

12. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін.. – К., 2000.

28