Панас Саксаганський

Панас Саксаганський був рідним братом Івана Карпенка-Карого і Миколи Садовського. Народився він 15 травня 1859 ро­ку і жив у тому ж оточенні, що й старші брати. Через те, що Панас, як і Микола, захопившись виставами, часто пропускали уроки, шкільне начальство забороняло їм відвідувати театр, і хлоп­цям доводилося потай пробиратися на гальорку: "Не раз нас з Миколою виводили з театру, але це не прохолоджувало нашого бажання відвідувати вистави і ми вдавались до нових хитрощів". Уже в старших класах брати виступали в аматорських виставах в епізодичних ролях.

Шлях професійного актора Панас Саксаганський розпочав на сцені Першого українського театру під керівництвом М. Старицького та М. Кропивницького.

Актор швидко засвоїв золоте правило, що талант потребує ще й тяжкої праці: "Я все більше переконувався, що діло все залежить від праці, що в праці криється талант". В епізодичних комічних ролях актор показував себе з такою силою, що для гля­дачів грані ним дійові особи здавалися мало не головними. Так, наприклад, у водевілі "По ревізії" був зіграний Герасим, про яко­го В. Чаговець писав: "Скуйовджена голова, яка ніби щойно ви­лізла з соломи, збиті вихром вуса і борода, рештки якоїсь одежі, що ледве вкриває многогрішне тіло. Обличчя спухло, та не тіль­ки обличчя, але й губи, очі, повіки, мозок — усе наповнене пара­ми горілки. В сонному мозкові блудять уривки якихось слів, улам­ки якихось думок".

Прекрасно грав Панас Саксаганський роль Шпоньки у воде­вілі М. Старицького "Якби ковбаса та чарка...", неповторну роль Пеньонки у виставі Івана Карпенка-Карого "Мартин Боруля". Со­фія Тобілевич згадувала: "У чому ж полягав успіх Саксаганського? Чому публіка так весело сміялась, слухаючи його? Головна причина успіху Саксаганського у тій ролі полягала, я думаю, в тому, що він зумів наділити образ Пеньонки цікавими рисами, запозиченими в самому житті".

Коронною роллю корифея була роль Івана Барильченка в "Су­єті" Івана Карпенка-Карого. Порівняно рідше, але теж високо-професійно виступав П. Саксаганський у трагічних ролях, зо­крема у ролі Івана Богуна чи Гната Голого. М. Рильський твердив: "Я обстоював і обстоюю думку, що Саксаганський-трагік був не менший, ніж Саксаганський-комік".

У своєму житті артист зіграв більше сотні головних ролей, дав прекрасні поради про створення сценічного образу у статті "Моя робота над роллю" театральній молоді адресував працю "До молодих режисерів". Як і брат Іван, пробував себе у напи­санні комедій, створивши всього дві драми такого жанру — "Ли­цеміри" і "Шантрапа". Помер 17 вересня 1940 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

5. Формирование национального стиля в архитектуре и изобразительном искусстве.

В первой половине XIX века усиливается процесс взаимодействия украинской и русской культур Этому способствовала петербургская Академия художеств - единственное учебное заведение, готовивший профессиональных мастеров А Академия с ее постоянными художественными канонами определяла и официальную художественную стилистику времени, и определенное развитие художественных жанров Творчество многих воспитанников Академии оставила яркий след в культуре Украины ны Среди них - известный русский портретист В Тропинин Подольское село Кукавка - имение его господина, графа И Моркова, стали для художника настоящей школой жизни и творчества \"Я мало учился в Академии, однако учился в Малороссии Я там без передышки писал по всему и всех \"- утверждал мастер В созданных им образах подольских крестьян (\" Девушка с Подолья \",\" Украинский \",\" Пряхи \") отразился не только н ациональний етнотип, но и романтические идеалы времени его представлениям о красоте и человеческое достоинство В Тропинин был первым, кто сознательно обратился к изображению народа, проявляя при этом гуманизм и демокра тизм взглядов, реализм мировоззренииому гуманізм і демократизм поглядів, реалізм світобачення.

Одним из основателей нового украинского пейзажной живописи и бытовой картины, художественные образы которых базировались на принципах жизненной правды и реализма, был В Штернберг Летние каникулы 1826 - 1838 гг, он н, студент Академии, проводил в Качановке, в имении известного мецената Г Тарновского Сюда, позже, в Штернберг привез своего друга Т Шевченко Написанная по законам академической живописи картина \"Усадьба ГТарновського в Качановке \"органично соединила окрашенную романтической таинственностью природу с реалиями жизни обычного человека, в которой художник всегда проявлял\" чувства добрые \"и уважениемувства добрые" та повагу.

Романтического настроения полон и \"Портрет жены\" А Мо-Крицкого В образе мечтательной женщины художник воплотил идеалы времени, вобравшие в себя понятие духовности, гармонии чувств, единства человека с приро одой А Мокрицкий входил в круг представителей передовой украинской и российской интеллигенции и был товарищем Т Шевченко Он сыграл значительную роль в судьбе Великого Кобзаря - способствовал его выкупа из крипа ЦТВкупу з кріпацтва.

Близкими к Великого Кобзаря были и художники ИСошенко и М Сажин, чьи произведения представляют романтическую линию пейзажной живописи Эти мастера прокладывали пути для непосредственного, правдивого воспроизведения я действительностисті.

Лицо украинской культуры середины XIX в определила творчество Тараса Григорьевича Шевченко Его поэтическое слово и художественное наследие не только утверждали принципы реализма, критический взгляд на окружающую жизнь, но и определяли менталитет самого народа, его национальное самосознание Шевченко - художник работал в технике масляной живописи и занимался офортом Широко его графические листы из серии \" Живописная Украина \", выполненные по прибытии Т Шевченко на родину в 1843-1844 гг В данных графических листах показана история Украины, ее виды, сельская жизнь Они являются своеобразным манифестом Дальнейшее й творчества художника, определяющим критерием которой стали реализм и народностьлізм і народність.